Вирок № 58466347, 04.05.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/923/15-к

Провадження № 1-кп/490/106/2016

У Х В А Л А

10 лютого 2016 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Камінської Я.О.

за участі прокурора Ціома В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12014150000000300 відносно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не вчинював злочин та не судився

про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачуються у тому, що

він,30 вересня 2014 року близько 7-30 годин, керуючи автомобілем «ГАЗ 2752» /реєстраційний номер НОМЕР_1/, в районі будинку 120 по проспекту Леніна в місті Миколаєві допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наслідок наїзду ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 померла.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 286 Кримінального Кодексу України - як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть та заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Під час судового розгляду кримінального провадження захисник заявив клопотання про визнання недопустими доказом висновку проведеної у справі авто технічної експертизи № 1319 від 21 листопада 2014 року.

Послався про те, що в підґрунтя цієї експертизи були покладені пояснення ОСОБА_1, які не є джерелом доказів, до того ж - є отриманими з порушенням прав обвинуваченого на свободу від самовикриття та його ж права на отримання юридичної допомоги.

Після вислуховування обвинуваченого, який підтримав заявлене клопотання, а також прокурора, потерпілої та її представника, які вважали заявлене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, суд дійшов таких висновків.

1. За клопотанням сторони обвинувачення на цей час до матеріалів справи, як доказ, залучений висновок судової автотехнічної експертизи № 1319 від 21 листопада 2014 року.

Вивченням змісту цього висновку встановлено, що дійсно одним з джерел вихідних даних для проведення експертного дослідження стали пояснення ОСОБА_1, що були надані ним 30 вересня 2014 року у період часу з 13 до 14-години; ці пояснення ОСОБА_1 дійсно надавав під час проведення досудового слідства фактично відносно нього.

2. Разом із цим згідно тексту цих пояснень перед їх відбиранням ОСОБА_1 був роз'яснений, зокрема, зміст статті 63 Конституції України, яка передбачає право не свідчити відносно себе, а також скористатись допомогою адвоката, про що міститься власноручний підпис ОСОБА_1

При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що під час отримання цих пояснень працівники міліції чинили тиск на ОСОБА_1, сам обвинувачений на цей час про такі обставини не посилається, навпаки, стверджує, що під час надання цих пояснень атмосфера не була ворожою до його, слідчий запропонував йому надати пояснення щодо обставин та накресленої за його /обвинуваченого/ участі схеми дорожньо-транспортної пригоди, та він на таке згодився.

За такого посилання обвинуваченого, ніби норми статті 63 Конституції України під час відбирання пояснень йому роз'яснені не були, з огляду на наявність його підпису про таке, не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що посилання захисту, ніби вказані пояснення в обвинуваченого були відібрані в умовах, коли йому не було роз'яснене право на свободу від самовикриття, хибними.

Далі, вказані пояснення відбирались в ОСОБА_1 за відсутності захисника.

Даючи оцінку цій обставині, суд враховує, що обвинувачений у спокійній обстановці підтвердив, що право звернутись за допомогою до захисника йому було роз'яснене, про що свідчать наведені вище докази.

Суд також відзначає, що стала практика Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє відображення, зокрема, у згаданих в клопотанні захисника рішеннях, вказує про те, що право мати захисника не є абсолютним, ані буква, ані дух закону або Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод не містить заборон для особи щодо того, щоб не скористатись цим правом. У згаданих ж захистом рішеннях йдеться не про випадки, коли особа надавала пояснення за відсутності захисника, але - про те, чи мало місце обмеження права мати захисника, чи було таке обмеження обґрунтованим та чи не призвело таке обмеження до позбавлення обвинуваченого права на справедливий судовий розгляд (див. рішення у справі Сальдуз проти Туреччини, § 52 та інші)

В цьому ж випадку доказів того, що під час відбирання пояснень в ОСОБА_1 30 вересня 2014 року він був обмежений (тобто - що він мав певні перепони або умови) у зустрічі з захисником, суду не надано, та захист й сам обвинувачений про таке не посилаються.

Більше того, матеріали справи й не містять відомостей про те, що внаслідок надання таких пояснень обвинувачений був позбавлений права на справедливий суд, адже обвинувачений внаслідок таких пояснень не був поставлений у нерівне становище з іншими учасниками кримінального провадження, та, зокрема, оскаржуваний ним висновок експерта базується не тільки, та, власно, не стільки на його поясненнях, скільки - на інших доказах, отриманих без його участі (зокрема - на показах свідка, висновках інших експертиз, даних об'єктивних досліджень тощо).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що посилання захисту, ніби вказані пояснення в обвинуваченого були відібрані в умовах, коли було порушене його право на захист, хибними.

Отже, клопотання захисту про визнання висновку авто технічної експертизи № 1319 від 21 листопада 2014 року, як таке, що не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи, задоволенню не підлягає.

3. Разом із цим, суд вважає слушним зауваження захисту стосовно того, що відомості, отримані з пояснення ОСОБА_1, не є отриманими з передбаченого законом джерела, через що їх достовірність не є належним чином підтвердженою.

Але таке є поводом для додаткової перевірки цих відомостей за допомогою належних. допустимих та достовірних доказів, але само по собі не тягне визнання недопустимим доказом як самих цих відомостей, так й подальших доказів, отриманих з їх використанням.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 371-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисту визнання недопустим доказом у кримінальному провадженні № 12014150000000300 висновку авто технічної експертизи № 1319 від 21 листопада 2014 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

04.05.2016