Постанова № 58465693, 16.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р.Справа № 916/339/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В.Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання А.В.Земляк,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2016р.

у справі № 916/339/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДІС"

до Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"

про стягнення 997 120,23 грн.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАДІС" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат", та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило стягнути на свою користь 994 124,91 грн. Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором поставки №26 від 10.01.2014р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого має борг з урахуванням зміни вартості товару через зміну міжбанківського курсу купівлі долара США у сумі 828 718,12 грн., а тому повинен сплатити не лише зазначену суму боргу, а також 154 975,90 грн. пені, 10430,89 грн. -3% річних за період з 13.09.2015р. по 11.03.2016р., та відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову.

У відзиві на позов відповідач вказав на те, що позивачем при розрахунку пені та 3% річних невірно визначено період прострочення зобов'язання та просив суд зменшити розмір пені на 50% з посиланням на ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАДІС" 828718,12 грн. основного боргу, 154068,05грн. неустойки, 10372,94грн. 3% річних та 14942,27 грн. витрати зі сплати судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що позивачем невірно визначено період нарахування неустойки та 3% річних.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки №26 від 10.01.2014р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг у сумі 828 718,12грн., а тому повинен сплатити позивачу не лише зазначену суму боргу, а також 154068,05грн. неустойки, 10372,94грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки частково, суд виходив з того, що позивач невірно визначив період для нарахування неустойки з урахуванням 60-ти денного строку для оплати з моменту поставки, а також того, що 13.09.2015р. є неробочим днем (неділя), останнім днем оплати за обома видатковими накладними є 14.09.2015 р., а першим днем прострочки є 15.09.2015р. У зв'язку з невірним визначенням позивачем моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, судом також зменшено розмір 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не є власником продукції, яка є предметом спірного договору. Отже, на думку скаржника, виконання позивачем обов'язків постачальника за договором поставки за відсутністю належних підстав власника товару є порушенням вимог цивільного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини купівлі-продажу. Скаржник також вказав на те, що судом не прийнято до уваги, що позивач в порушення умов договору не виконав обов'язку щодо передачі документів на поставлений товар. Крім того, матеріали справи свідчать про виконання сторонами умов правочину, у зв'язку з чим у суду були наявні підстави для зменшення на 100% сум по неустойці.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Між ТОВ "МАДІС" (далі-Продавець) та ПАТ "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" (далі-Покупець) 10.01.2014р. укладено договір поставки №26, відповідно до п.1.1. договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.19-20).

Найменування товару: целюлоза в асортименті (п.1.2.).

Умовами розділу 3 договору передбачено, що поставка товару може здійснюватись партіями протягом терміну дії договору. Строки поставки конкретних партій товару обумовлюються сторонами. Поставка товару здійснюється за домовленістю. Продавець надає Покупцю (чи його представникові) наступні документи на товар, що постачається у відповідності до договору: рахунок-фактуру на товар, товарну накладну, податкову накладну, сертифікат якості з № партії і % вологості. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за одиницю товару та загальна вартість окремо взятої партії товару вказується у накладних на товар, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що розрахунок за фактично отриманий товар здійснюється Покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок Продавця, згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі, протягом 20 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної на кожну партію Покупцем. Моментом оплати вважається день відправки грошей з розрахункового рахунку Покупця (п.4.4.).

Згідно з п.5.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених договором, винна сторона відшкодовує сумлінній стороні заподіяну у зв'язку з цим шкоду згідно діючого законодавства.

За порушення термінів сплати за отриманий товар Покупцем, при пред'явленні відповідної претензії Продавця, сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочи (п. 5.2.).

Сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р. включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1.).

Додатковою угодою №4 до договору сторони узгодили редакцію п.п.4.3.,4.4. договору, відповідно до якої оплата за вказаний товар повинна бути здійснена на протязі, але не пізніше 60 календарних днів з дати поставки. У разі зміни міжбанківського курсу купівлі долара США за даними ресурсу www.kurs.com.ua більше ніж на 0,3% у період з дати оформлення видаткової накладної по дату оплати вартості товару Покупцем у відповідності до п.4.3. договору (не пізніше 14 календарних днів) ціна на товар встановлюється у гривнях на дату виконання зобов'язань Покупця по договору щодо оплати вартості отриманого товару. На дату оплати ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження сторонами за наступною формулою:

С=С дог.Х(ОСОБА_2./Кпост.), де:

С-ціна за одиницю товару;

С дог.-ціна на дату оформлення видаткової накладної;

К опл.-коефіцієнт, розмір якого дорівнює міжбанківському курсу купівлі долара США за даними ресурсу www.kurs.com.ua на дату оплати вартості товару покупцем;

К пост.- коефіцієнт, розмір якого дорівнює міжбанківському курсу купівлі долара США за даними ресурсу www.kurs.com.ua на дату оформлення видаткової накладної (а.с. 25).

Моментом оплати вважається день зарахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.5 Додаткової угоди №4 до Договору №26 поставки товару від 10.01.2014 року).

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач поставив відповідачеві товар у кількості 38,414 т. целюлози сульфатної білени з листяних порід деревини на суму 705 050,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 344 від 14.07.2015 та товарно-транспортною накладною №23 від 14.07.2015, видатковою накладною №345 від 15.07.2015 та товарно-транспортною накладною №26 від 15.07.2015 та не заперечується відповідачем.

Оплата отриманого товару у встановлений строк відповідачем проведена не була, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 705 050,56 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків складеного та підписаного сторонами (а.с.27).

Наявні в справі видаткові накладні №345 від 15.07.2015 року та №344 від 14.07.2015 та товарно-транспорті накладні № 26 від 15.07.2015 та № 23 від 14.07.2015 є належним доказом підтвердження достовірності факту передачі позивачем та приймання відповідачем визначеного товару на суму 705050,56 грн.

Претензією №01/12-15-1 від 01.12.2015р. позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за поставлений товар в сумі 705050,56 грн., нарахування неустойки за прострочення оплати товару.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем з урахуванням формули для корегування вартості отриманого товару через зміну міжбанківського курсу купівлі долару США за даними ресурсу www.kurs.com.ua більше ніж на 0,3% становить 828718,12грн. визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню (п.п.4.3.,4.4. договору).

За порушення термінів оплати за отриманий товар на підставі умов п. 5.2 договору позивач нарахував неустойку в сумі 154 975,90грн., зазначивши період з 12.09.2015р. по 11.03.2016р. за накладною №344 від 14.07.2015р. та період з 13.09.2015р. по 11.03.2016р. за накладною №345 від 15.07.2015р. Позивач також на підставі ст.625 ЦК України нарахував 10 430,89грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п.5 ст.254 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що сторони у відповідності до п.5 ст.254 Цивільного Кодексу України встановили 60-ти денний строк для оплати з моменту поставки, а також той факт, що 13.09.2015р. є неробочим днем (неділя), останнім днем оплати за обома видатковими накладними є 14.09.2015р., а першим днем прострочки є 15.09.2015р.

За таких обставин, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 154068,05грн.

З урахуванням вищевказаної помилки щодо визначення моменту виникнення прострочки виконання зобовязання, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 10372,94 грн.

Посилання скаржника на те, що позивач не є власником поставленого відповідачу товару, а також на те, що продавець при поставці товару не передав передбачені договором документи, а тому відповідач правомірно не сплатив кошти за отриманий товар, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що, укладаючи договір поставки, сторони погодили всі його істотні умови, відповідач прийняв поставлений товар без будь-яких зауважень, і розрахунок за фактично отриманий товар здійснюється покупцем за кожну партію товару на основний поточний рахунок продавця протягом 60 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної (п.4.3. договору).

Як було зазначено вище, відповідач отримав товар за товарно-транспортними та видатковими накладними. Отже, необхідні документи для розрахунку у відповідача були у наявності.

Крім того, доводи викладені в апеляційній скарзі стосовного того, що судом неправомірно відмовлено в зменшенні розміру неустойки є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач будь-яких доказів стосовного фінансового стану і винятковості обставин у даній справі, як передбачено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, до суду першої інстанції не надавав.

Посилання скаржника на накази Голови правління про припинення роботи комбінату не є доказами тяжкого фінансового стану відповідача і неможливості сплатити борг.

Враховуючи викладене та вищезазначені норми закону, які не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача неустойку в сумі 154068,05грн.

За таких обставин господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. у справі №916/339/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 21.06.2016

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяС.В.Таран

СуддяВ.Б. Туренко