Постанова № 58465657, 14.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 922/5986/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (директор); ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04.03.2016 року);

відповідача ОСОБА_3 (тимчасово виконуючий обовязків директора); ОСОБА_4 (довіреність б/н від 12.03.2016 року); ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги б/н від 01.10.2015 року);

першої третьої особи ОСОБА_4 (довіреність б/н від 14.03.2016 року);

другої третьої особи - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№260Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року по справі №922/5986/15,

за позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", м. Харків,

до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", смт. Чкаловське, Чугуївський район, Харківська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1.Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт", м. Харків,

2. ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Астартак Трейд", м. Миколаїв,

про стягнення коштів в розмірі 957764,85 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", смт. Чкаловське, Чугуївський район, Харківська область,

до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", м. Харків,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", звернувся до господарського суду Харківської області з позовної заявою до відповідача в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, який діє в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Бізнес Ресурс-5", заборгованість зі сплати процентів за Договорами про надання позики: №6П-БР5 від 25.01.2012 р. та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 р. в сумі 956 930,30 грн. та 3% річних за період з 21.10.2015 року по 09.11.2015 р. в сумі 834,55 грн.

Ухвалою господарського суду 08 грудня 2015 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" про визнання договорів недійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року по справі №922/5986/15 (суддя Пономаренко Т.О.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" на користь ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", яке діє в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС-5" заборгованість зі сплати процентів за Договорами про надання позики: №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року в сумі 956930,30 грн., 3% річних у сумі 834,55 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14366, 45 грн. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2015 року по справі №922/5986/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.02.2016 року.

17.02.2015 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1889), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 17.02.2016 року розгляд справ було відкладено на 16.03.2016 року.

14.03.2016 року від директора ТОВ "Граківські комбікорма" ОСОБА_7 надійшла заява про відмову від апеляційної скарги (вх.№2794).

15.03.2016 року представником відповідача ОСОБА_5 було надано для долучення до матеріалів справи документи, в тому числі Договори про надання правової допомоги, укладені між ТОВ АПА "Агросвіт" та адвокатом ОСОБА_5 від 20.01.2016 року та між ТОВ "Граківські комбікорма" та адвокатом ОСОБА_5 від 01.10.2015 року. (т.3 а.с.58-59)

16.03.2016 року представником позивача в судовому засіданні було подано письмові пояснення по справі (вх.№2915/1).

В судовому засіданні 16.03.2016 року було оголошено перерву до 24.03.2016 року.

Представником третьої особи ТОВ АПА "Агросвіт" адвокатом ОСОБА_8 було подано письмові пояснення по справі (вх.№3266 від 23.03.2016 року).

24.03.2016 представником відповідача ОСОБА_5 подано письмові пояснення (вх.№3275).

В судовому засіданні 24.03.2016 року було оголошено перерву до 28.03.2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 року у звязку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Сіверін В.І.

В судовому засіданні 28.03.2016 року було оголошено перерву до 06.04.2016 року.

05.04.2016 року представником відповідача ОСОБА_5 було подано до суду клопотання (вх.№3711) про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчених копій договорів про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року, актів прийому-передачі від 04.09.2015 року та листа ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" від 01.09.2015 року за вих.№96/3.

В судовому засіданні 06.04.2016 року було оголошено перерву до 14.04.2016 року.

13.04.2016 року представником позивача було подано письмові пояснення по справі стосовно заміни боржника (вх.№4016).

В судовому засіданні 14.04.2016 року було оголошено перерву до 25.04.2016 року.

Ухвалою суду від 25.04.2016 року відхилено заяву відповідача про відмову від апеляційної скарги. Розгляд справи відкладено на 11.05.2016 року. Залучено до участі у справі ТОВ "Астартак Трейд" (код ЄДРПОУ 39456807) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Витребовано у ТОВ "Астартак Трейд" оригінали наступних документів: ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" від 01.09.2015 року за вих.№96/3, яким надано згоду на заміну боржника (переведення боргу) за договорами позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року; Договір про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року, укладений між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "Астартак Трейд"; Договір про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року, укладений між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "Астартак Трейд".

В судовому засіданні 11.05.2016 року було оголошено перерву до 18.05.2016 року.

Ухвалою суду від 18.05.2016 року клопотання представників відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 30.05.2016 року. Зобовязано ТОВ "Астартак Трейд" виконати вимоги ухвали суду від 25.04.2016 року щодо надання оригіналів документів для огляду в судовому засіданні.

30.05.2016 року від представника третьої особи ТОВ АПА "Агросвіт" адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання (вх.№5459) про розгляд справи без його участі. Зазначає, що підтримує апеляційну скаргу відповідача в повному обсязі та просить її задовольнити.

Від представника відповідача адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5480 від 30.05.2016 року), в якому він просить продовжити строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкласти розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання представників ТОВ "Астартак Трейд".

Ухвалою суду від 30.05.2016 року клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги та про відкладення розгляду справи задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено її розгляд на 13.06.2016 року. Зобовязано ТОВ "Астартак Трейд" виконати вимоги ухвал суду від 25.04.2016 року та від 18.05.2016 року щодо надання оригіналів документів для огляду в судовому засіданні.

Представник другої третьої особи в судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи список згуртованих поштових відправлень та витяг з сайту УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якого ухвалу суду було повернуто за зворотною адресою: за закінченням терміну зберігання.

Вищий господарський суд України в абз. 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначив, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте третя особа не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.06.2016 року представник відповідача ОСОБА_4 надав суду копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі №922/696/16 для долучення до матеріалів справи (вх.№6065).

Т.в.о. директора відповідача ОСОБА_3 надав суду заяву про відмову від апеляційної скарги та електронний витяг з ЄДР, на підтвердження своїх повноважень для долучення до матеріалів справи (вх.№6067).

В судовому засіданні 13.06.2016 року оголошено перерву до 14.06.2016 року.

Т.в.о. директора ТОВ "Граківські комбікорма" ОСОБА_3 підтримує свою заяву про відмову від апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_5 заперечує проти вказаної заяви та просить не приймати відмову від апеляційної скарги.

Представники позивача та першої третьої особи підтримують заяву про відмову від апеляційної скарги та просять її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та заяву Т.в.о. директора ТОВ "Граківські комбікорма" ОСОБА_3 (вх.№2794 від 14.03.2016 року) про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 100 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що на підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

З наведеного вбачається, що для застосування вказаної норми ч. 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України необхідна наявність порушення прав або охоронюваних інтересів будь-яких фізичних чи юридичних осіб, якими можуть бути як учасники процесу, так й інші особи.

Колегія суддів вважає, що відмова від апеляційної скарги, подана Т.в.о. директора ОСОБА_3 від імені відповідача, порушує інтереси останнього, а також інтереси ТОВ АПА "Агросвіт", як одного з засновників відповідача, оскільки внаслідок задоволення такої заяви товариство понесе значні збитки через стягнення оскаржуваним рішенням заборгованості в сумі 957764,85 грн. та невідшкодування суми судового збору, сплаченого товариством за подання апеляційної скарги.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Т.в.о. директора ТОВ "Граківські комбікорма" ОСОБА_3 про відмову від апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" (Позикодавець), яке здійснює управління активами та діє в інтересах і за рахунок коштів Пайового закритого недивесифікованого венчурного інвестиційного фонду "БІЗНЕС РЕСУРС - 5" та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (Позичальник) були укладені Договори про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року (т.1 а.с.12-15) та №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року (т.1 а.с.26-29) (надалі - Договори про надання позики), відповідно до предмету яких, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, встановлених Договором.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. Договору про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року - сума позики за Договором становить 10 000 000,00 грн., позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 30% річних від суми позики до дня фактичного повернення позики.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. Договору про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року - сума позики за Договором становить 6 000 000,00 грн., позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 18% річних від суми позики до дня фактичного повернення позики.

Згідно п. 2.4. Договорів про надання позики сплата процентів здійснюється не пізніше 20 числа кожного календарного місяця за попередній місяць.

Відповідно до п. 3.2. Договорів про надання позики перерахування суми позики може здійснюватися частками (траншами), але загальна сума позики не повинна перевищувати суму, зазначену у п. 2.1.

Пунктом 4.1. Договору про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року сторони погодили, що строк повернення позики становить 365 календарних днів з моменту надання суми позики.

Пунктом 4.1. Договору про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року передбачено, що позика повинна бути повернута в повному обсязі у строк до 31 грудня 2014 року.

Згідно з п. 6.2.1. Договорів про надання позики позикодавець має право переглядати процентну ставку за користування позикою, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 7.1. Договорів про надання позики у випадку невиконання зобовязань за цими договорами сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

До Договору про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди.

Зокрема, Додатковою угодою №9 від 30 січня 2015 року (т.1 а.с.24) до зазначеного Договору сторони виклали пункт 4.1. в наступній редакції: "Позика повинна бути повернути Позичальником у повному обсязі у строк до 31 грудня 2015 року".

Додатковою угодою №11 від 24 вересня 2015 року (т.2 а.с. 140) до вказаного Договору сторони виклали пункт 2.2. в наступній редакції: "За цим Договором Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 36% річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3.5. Договору) до дня фактичного повернення позики".

Також, до Договору про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди.

Зокрема, Додатковою угодою №2 від 30 вересня 2014 року (т.1 а.с.31) до Договору про надання позики №6/1П-БР5 сторони виклали пункт п. 2.1. в наступній редакції: "Сума позики за Договором становить 10 000 000,00 грн".

Додатковою угодою №4 від 30 січня 2015 року (т.1 а.с.33) до Договору про надання позики №6/1П-БР5 сторони виклали пункт 4.1. в наступній редакції: "Позика повинна бути повернути Позичальником у повному обсязі у строк до 31 грудня 2015 року".

Додатковою угодою №6 від 24 вересня 2015 року (т.2 а.с.139) до Договору про надання позики №6/1П-БР5 сторони виклали пункт 2.2. в наступній редакції: "За цим Договором Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 36% річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3.5. Договору) до дня фактичного повернення позики".

Позивачем за первісним позовом на виконання умов Договорів про надання позики було перераховано на рахунок відповідача за первісним позовом кошти в загальній сумі 18 811 000,00 грн. (за Договором про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року - 10 000 000,00 грн., за Договором про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року - 8 811 000,00 грн.), що підтверджується виписками з банківського рахунку (т. 1, а. с. 54-64, 72-103).

Відповідачем за первісним позовом здійснено часткове повернення суми позики за Договором про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року в розмірі 4118000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (т. 1, а.с. 65-71).

Таким чином, станом на момент розгляду справи не повернутою є позика в сумі 14 693 000,00 грн. (за Договором про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року - 5 882 000,00 грн., за Договором про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року - 8 811 000,00 грн.), на яку позивачем за первісним позовом здійснено нарахування процентів за вересень 2015 року та жовтень 2015 року за Договором про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року в розмірі 203 526,25 грн. та 179844,16 грн. відповідно, а також за Договором про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року в сумі 304160,55 грн. та 269 399,34 грн.

Відповідно до п. 2.3.2. Договорів про надання позики позивачем за первісним позовом були направлені листи №107 від 30.09.2015 року та №127 від 30.10.2015 року з розрахунками процентів за Договорами за вересень 2015 року та жовтень 2015 року (т. 1, а. с. 35-36, 48-49).

Нараховані проценти за вересень 2015 року відповідач за первісним позовом повинен був сплатити по 20.10.2015 року, а за жовтень 2015 року - по 20.11.2015 року, відповідно до пункту 2.4. Договорів про надання позики.

Проте, відповідач за первісним позовом всупереч умовам укладених Договорів про надання позики у встановлені строки свої зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів не виконав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд вказав, що відповідач в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав суду доказів сплати позивачу грошових коштів у сумі 956 930,30 грн. суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" в частині стягнення процентів за Договорами про надання позики обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вірно встановив суд першої інстанції, між сторонами був укладений договір позики, який регулюється нормами § 1 глави 71 Цивільного кодексу України

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що Позивачем за первісним позовом на виконання умов Договорів про надання позики було перераховано на рахунок відповідача за Договором про надання позики №6П-БР5 від 25 січня 2012 року грошові кошти на загальну суму 10 000 000,00 грн. та за Договором про надання позики №6/1П-БР5 від 27 грудня 2013 року - 8 811 000,00 грн.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.4. Договорів про надання позики сплата процентів здійснюється не пізніше 20 числа кожного календарного місяця за попередній місяць.

На виконання вимог пункту 2.3.2. Договорів про надання позики позивачем за первісним позовом були направлені листи №107 від 30.09.2015 року та №127 від 30.10.2015 року з розрахунками процентів за Договорами за вересень 2015 року та жовтень 2015 року.

Нараховані проценти за вересень 2015 року відповідач за первісним позовом повинен був сплатити по 20.10.2015 року, а за жовтень 2015 року - по 20.11.2015 року, відповідно до пункту 2.4. Договорів про надання позики.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язання по сплаті процентів у встановлені Договорами про надання позики строки.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом, в порушення норм чинного цивільного законодавства та умов Договорів про надання позики, не виконав передбачені зобов'язання по сплаті грошових коштів (процентів) у визначений строк.

За таких обставин, правомірним є висновок місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 956 930,30 грн. за Договорами про надання позики: №6П-БР5 від 25.01.2012 р. та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 р.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язання, позивачем нараховано 834,55 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунок позивача за первісним позовом про нарахування 3% річних у розмірі 834,55 грн., не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" підлягають задоволенні в повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними Договорів про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року з огляду на наступне.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" посилається на те, що Договори про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року були укладені без попередньої згоди Загальних зборів учасників ОСОБА_6, що свідчить про перевищення директором ТОВ "Граківські комбікорма" своїх повноважень.

У зустрічній позовній заяві зазначено, що відповідно до Статуту ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" (нова редакція від 01.10.2014 року), а саме:

- п. 4.12. - виконавчим органом ТОВ "Граківські комбікорма" є директор;

- п. 4.3.2. - питання, віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників, не можуть бути передані на вирішення виконавчого органу ОСОБА_6;

- п.п. 4 п. 4.3. - до виключної компетенції Загальних зборів учасників ОСОБА_6, належить, зокрема, погодження укладання договорів поруки, застави, позики, отримання кредиту, страхування, купівлі-продажу корпоративних прав, купівлі-продажу нерухомості, купівлі-продажу основних засобів ОСОБА_6, цінних паперів.

Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом, загальні збори учасників ТОВ "Граківські комбікорма" не погоджували укладення договорів про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Така правова позиція суду відповідає п. 7 та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", якими передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що Договори про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року підписані директорами товариств та скріплені печатками.

Крім того, судом встановлено, що сторони виконували свої зобов'язання за Договорами про надання позики.

Позивач за зустрічним позовом посилається на ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, як на підставу недійсності спірних правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що під час укладення спірних договорів позики, директор ТОВ "Граківські комбікорма" перевищив свої повноваження судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 116 ЦК України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

У статті 116 ЦК України наведений перелік основних прав учасників господарського товариства, до яких належить, в першу чергу, право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі. Проте, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може брати участь в управлінні товариством не безпосередньо, а шляхом участі у роботі вищого органу управління та інших органів, до складу яких вони можуть бути обрані.

Згідно статті 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що порядок вчинення виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю дій від імені товариства встановлюється безпосередньо в статуті товариства, проте позивачем за зустрічним позовом в порушення приписів ст. 33 ГПК України, документально не доведено перевищення директором ТОВ "Граківські комбікорма" своїх повноважень.

На момент укладення спірних Договорів про надання позики діяла редакція Статуту ТОВ "Граківські комбікорма" від 04.11.2011 року (т.2 а.с.116-128), яка не містила положення про необхідність отримання директором погодження Загальних зборів учасників ТОВ "Граківські комбікорма" для укладання будь-яких договорів.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Граківські комбікорма" є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи, а місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання Договорів про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року недійсним.

На підстав наведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом про задоволення заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору про надання позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року, оскільки строк позовної давності за вказаним договором на думку відповідача за зустрічним позовом сплинув 26.01.2015 року.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено статтею 257 Цивільного кодексу України у три роки.

За приписами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року - за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушення права позивача за зустрічним позовом, тож суд правомірно відмовив у зустрічному позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Представником відповідача ОСОБА_5 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчених копій договорів про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та за договором позики №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року, та листа ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" від 01.09.2015 року за вих.№96/3, яким надано згоду на заміну боржника (переведення боргу).

Відповідно до наданих представником відповідача ОСОБА_5 пояснень, всі права та обов'язки позичальника за договорами позики №6П-БР5 від 25.01.2012р. та №6/1П-БР5 від 27.12.2013р. за якими оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було стягнуто заборгованість зі сплати процентів, перейшли від відповідача у справі до іншої юридичної особи - ТОВ «Астартак Трейд», код ЄДРПОУ 39456807, у зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення грошових коштів із відповідача у справі

На підтвердження наведених обставин, надав до матеріалів справи нотаріально посвідчені копії ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" від 01.09.2015 року за вих.№96/3, яким надано згоду на заміну боржника (переведення боргу) за договорами позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року; Договору про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року, укладеного між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "Астартак Трейд"; Договору про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року, укладеного між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "Астартак Трейд" (т.3 а.с157-160).

Обґрунтовує неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції тим, що вище перелічені документи 04.09.2015р. були передані ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» на вимогу засновника ТОВ АПА «Агросвіт» та були повернуті ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» лише 11.03.2016р., що підтверджується відповідними актами (т.3 а.с.161-162).

Представники позивача в письмових пояснення та в судовому засіданні зазначали, що згоди на заміну боржника у зобовязаннях позивачем не надавалось, договори переведення боргу в порядку, передбаченому законом, не укладались, а листа від 01.09.2015 року за вих.№96/3 взагалі не існувало, натомість договори позики на той час виконувались сторонами.

В судових засіданнях директор ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що не підписував наданий до матеріалів справи лист від 01.09.2015 року за вих.№96/3, яким начебто позивачем надано згоду на заміну боржника (переведення боргу) у договорах позики.

З метою дослідження спірних договорів про заміну боржника (переведення боргу) від 01.09.2015 року за договором позики №6П-БР5 від 25.01.2012 року та за договором позики №6/1П-БР5 від 27.12.2013 року, ухвалою суду від 25.04.2016 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Астартак Трейд» та витребувано у ТОВ «Астартак Трейд» оригінали цих спірних договорів та листа від 01.09.2015 року за вих.№96/3 для огляду в судовому засіданні.

Проте, ТОВ «Астартак Трейд» участь в судовому засіданні свого представника не забезпечив та вимоги ухвал суду щодо надання оригіналів спірних договорів переведення боргу та листа, яким позивач надав згоду на заміну боржника, не виконав.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

З огляду на викладене та враховуючи той факт, що позивач заперечував взагалі існування таких договорів про переведення боргу, дані докази є суперечливими та не приймаються судом. Встановити обставину щодо справжності цих документів шляхом призначення та проведення судової експертизи не уявляється можливим, оскільки оригінали договорів про заміну боржника та лист, яким позивач надав згоду на таку заміну, суду надано не було.

Таким чином, надані представником відповідача ОСОБА_5 докази, судова колегія визначає неналежними, недопустимими та не приймає до уваги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що твердження т.в.о. директора ТОВ "Граківські комбікорма" ОСОБА_3 та інших представників відповідача, що представник відповідача ОСОБА_5 не має повноважень на представництво інтересів ТОВ "Граківські комбікорма" є безпідставними.

Представники відповідача обґрунтовують свої заперечення стосовно цієї обставини тим, що довіреність на імя ОСОБА_5 була видана попереднім директором. Зазначає, що довіреність на цього представника згодом була відкликана, про що було надруковано оголошення в газеті «Урядовий курєр» №50 (5670 від 16.03.2016 року.

Так, судова колегія зазначає, що на момент подачі апеляційної скарги представником відповідача ОСОБА_5 в січні 2016 року, додана до апеляційної скарги довіреність (т.3 а.с.14) видана на його імя була діючою та ще не відкликаною.

Після відкликання даної довіреності, адвокатом ОСОБА_5 15.03.2016 року (вх.№2892) було надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 01.10.2015 року, укладений між ОСОБА_5 (адвокат) та ТОВ "Граківські комбікорма" в особі директора ОСОБА_9 (клієнт) (т.3 а.с. 59).

Даний договір є двостороннім. Пунктом 5.4 Договору встановлено, що одностороння відмова від договору не допускається. Також, умовами даного договору закріплено, що його може бути припинено за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідної мирової угоди. Крім того, сторони Договору погодили, що даний договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази припинення або розірвання даного договору, відповідно до його умов та вимог закону.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу, що підставою представництва інтересів ТОВ "Граківські комбікорма" адвокатом ОСОБА_5 у даній справі є саме договір про надання правової допомоги від 01.10.2015 року, який є діючим.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року по справі №922/5986/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33-34, 43, 99-101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви про відмову від апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року по справі №922/5986/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 21.06.2016 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Сіверін В. І.