Постанова № 58465562, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/10067/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Шевчук О.М. - представник за довіреністю від 17.03.2016 року;

від ВДВС: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду Державного майна України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року

у справі № 910/10067/13 (суддя Якименко М.М.)

За скаргою Фонду державного майна України

на дії Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

до Фонду державного майна України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року у справі № 910/10067/13 позов задоволено повністю. Зобов'язано Фонд державного майна України виконати умови пункту 6.4. договору № 842 оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" дозволу на списання орендованого майна у кількості 305 об'єктів на загальну суму 2 037 217, 12 грн.

02.07.2013 року на виконання рішення судом видано накази.

Вподальшому, Фонд Державного майна України звернувся до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року в задоволенні скарги Фонду Державного майна України відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року та прийняти нову ухвалу, якою скаргу Фонду Державного майна України задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що саме бездіяльність ТОВ «Златогор» позбавила Фонд Державного майна України можливості самостійно виконати рішення суду у строки, визначені положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Фонду Державного майна України по справі № 910/10067/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року апеляційну скаргу Фонду Державного майна України прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 01.06.2016 року.

У судове засідання 01.06.2016 року представник ВДВС та представник позивача не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 року відкладено розгляд справи до 15.06.2016 року.

Представник позивача у судове засідання 15.06.2016 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник ВДВС у судове засідання 15.06.2016 року не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із великим навантаженням.

Колегія суддів відхилила клопотання представника ВДВС про відкладення розгляду справи, у зв'язку із обмеженим строком розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовоум засіданні 15.06.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/10067/13, задоволено позов ТОВ "Золотоніський лікеро - горілчаний завод "Златогор" до Фонду державного майна України та зобов'язано скаржника виконати умови пункту 6.4. Договору № 842 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", укладеного між ФДМУ та ТОВ "Златогор", шляхом надання ТОВ "Златогор" дозволу на списання орендованого майна у кількості 305 об'єктів на загальну суму 2 037 217 грн. 12 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 № 910/10067/13 рішення Господарського суду міста від 19.06.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 залишено без змін.

Головним державним виконавцем Відділу ДВС Мазуром Г.І. винесено постанову від 21.03.2014 ВП № 42596114 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 №910/10067/13.

28.01.2016 скаржник супровідним листом від 15.01.2016 № 20- к-42596114/16 отримав від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанову про стягнення з Фонду виконавчого збору (від 14.01.2016 ВП № 42596114).

Скаржник не погоджується з вказаною постановою, підписаною головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) Медведєвим О.В. і вважає його дії такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки скаржник не зміг добровільно виконати рішення суду з вини боржника, який не надав необхідний пакет документів визначений п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання об'єктів державної власності" від 08.11.2007 № 1314. Крім того, скаржник вказує на те, що наказ Господарського суду м. Києва № 910/10067/13 від 02.07.2013 не відповідає чинному законодавству, оскільки зміст виконавчого документу не відповідає резолютивній частині рішення.

В зв'язку з вищевикладеним заявник просить суд визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.01.2016 ВП № 42596114 неправомірними та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєва О.В. від ВП № 42596114 про стягнення з виконавчого збору.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з ч. 3 цієї статті постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Зі змісту ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання боржником рішення в добровільному порядку в обумовлений вказаною нормою строк, незалежно від причин такого невиконання.

Крім того, колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва № 910/10067/13 від 19.06.2013 року встановлено, що позивач в повному обсязі дотримався процедури передбаченої п. 6 Постанови КМУ від 08.11.2007 року № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності" та листом від 08.02.2013 року № 189 відправив документи відповідачу, для отримання дозволу на списання державного майна. Жодних зауважень з боку відповідача, щодо недостатності або невідповідності Порядку поданих документів не надходило на адресу позивача.

Отже, посилання відповідача, що саме стягувачем не вчиняються дії для виконання виконання рішення суду є безпідставними.

Посилання апелянта, на те, що наказ Господарського суду міста Києва № 910/10067/13 від 02.07.2013 не відповідає чинному законодавству, оскільки зміст виконавчого документу не відповідає резолютивній частині рішення є безпідставним у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від у справі № 910/10067/13 виправлено допущену описку у пункті 2 резолютивної частини рішення суду від 19.06.2013 та доповнено його таким змістом - "списання об'єктів має відбутися згідно з Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання об'єктів державної власності" від 08.11.2007 № 1314".

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/10067/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду Державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/10067/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10067/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко