Постанова № 58465524, 21.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2016р. справа №905/3422/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4 за участю представниківвід позивача:не з"явивсявід відповідача:ОСОБА_5, представник за дов. №64/16 від 01.01.16р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» м.Донецьк; Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська область на рішення господарського суду Донецької областівід19.04.2016 рокуу справі№905/3422/15 (Головуючий суддя Філімонова А.Ю., судді Паляниця Ю.О., Сажнева М.В.)за позовомДержавного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська областьдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» м.Донецькпростягнення пені у сумі 4 211 198,34грн., 3% річних у сумі 216 475,54грн., інфляційних у сумі 786 509,19грн.ВСТАНОВИВ:

09.12.2015р. Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська область звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» м. Донецьк про стягнення пені у сумі 4 227 341,19грн., 3% річних у сумі 231 500,23грн., інфляційних у сумі 786 509,19грн. (т.1 а.с.3-15).

16.02.2016р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог №183/06-13-0456 від 11.02.2016р., в якій просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 4 211 198,34грн., 3% річних у сумі 216 475,54грн., інфляційні у сумі 786 509,19грн. (т.2 а.с. 214-225).

22.01.2016р. відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволені позову у частині стягнення пені у сумі 16 142,85грн., 3% річних у сумі 15 024,69грн., інфляційних у сумі 786509,19грн. як безпідставно та помилково нарахованих до стягнення, зменшити розмір пені у сумі 4 211 198,34грн. до 10% від цієї суми та розстрочити виконання рішення суду відповідно до запропонованого відповідачем у відзиві порядку (т.2 а.с.1-12).

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. по справі №905/3422/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» пеню у сумі 2 105 599,17грн., 3% річних у сумі 216 475,03грн., інфляційні у сумі 706 729,36грн., відмовлено в частині стягнення інфляційних у сумі 79 779,83грн. та в іншій частині позовних вимог (т.3, а.с.3-8).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору про перевантаження експортних вантажів навалом №421/9 від 31.12.2014р. в частині вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту кількість вантажу, виділення складської площі для зберігання вантажу, виділення складської площі для зберігання вантажу, завантаження на судна та документальні оформлення експортного і каботажного залізорудного концентрату, окатишів, чавуну навалом, проте відповідачем виставлені рахунки сплачені несвоєчасно, що є підставою для стягнення пені, 3% річних та інфляційних. У зв»язку з урахуванням інтересів відповідача, клопотання останнього в частині зменшення заявленої до стягнення розміру пені, зменшено на 50% з посиланням на п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, та відмовлено у клопотанні відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду, з підстав недоведеності обґрунтувань винятковими обставинами.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 2 105 599,17грн., інфляційних у сумі 706 769,36грн., відмови у наданні розстрочки, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог у повному обсязі, зменшити розмір пені до 10% від заявленої до стягнення суми (до 421 119,83грн.), надати розстрочку виконання рішення суду у загальній сумі 637 595,37грн. на 20 календарних місяців рівними частинами по 31 879,76грн. в місяць з моменту набрання даною постановою законної сили (т.3 а.с.19-24).

Підставами для скасування рішення в наведеній частині апелянт вважає те, що відповідач не є власником вантажів, що перевалюються, тому витрати відповідача з оплати послуг позивача повинні компенсуватися власниками вантажів.

Також, апелянт не погоджується з нарахованим позивачем інфляційними витратами, оскільки в жодному випадку нарахування інфляційних втрат не мало місце прострочення з боку відповідача, яке дорівнює чи перевішує строк у один повний календарний місяць.

Крім того, апелянт просив зменшити суму заявленої до стягнення пені до 10% від її розміру та розстрочити виконання рішення суду з підстав спричиненням АТО тяжкого фінансового стану, фактичної сплати заборгованості, незначного терміну прострочення зі сплати заборгованості та відсутності доказів збитків позивача від несвоєчасної сплати його послуг тощо. Проте, на думку апелянта місцевий господарський суд не взяв до уваги зазначені обставини та зменшив суму пені лише до 50%, а також відмовив у наданні відстрочки виконання рішення суду.

13.05.2016р. до Донецького апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга позивача, Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. по справі №905/3422/15, яка ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. по справі №905/3422/15 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 07.06.2016р. о 09-30год. (т.3 а.с.35).

У скарзі апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у розмірі 2 105 599,17грн. підлягає скасуванню з прийняття в цій частині нового рішення про задоволення вимог в цій частині у повному обсязі з підстав невідповідності висновків, викладених у рішення суду.

Зокрема, скаржник зазначає, що не погоджується з висновком суду про те, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу, у зв»язку з чим, зменшив розмір заявленої пені на 50%.

Апелянт зазначає, що по-перше, позивач є державним підприємством, майно якого належить державі, по-друге, відповідач погодився з умовами договору, а саме з п.6.5 договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної сплати коштів стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вищенаведене, скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. по справі №905/3422/15 в частині відмови у задоволенні стягнення пені у сумі 2 105 599,17грн. та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог (т.3 а.с.36-38).

12.05.2016р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних 706 729,36грн., пені 2 105 599,17грн. та в частині відмови у наданні розстрочки скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні інфляційних повністю, зменшити розмір пені до 10% (до 421 119,83грн.) та надати розстрочку виконання рішення суду у загальній сумі 637594,86грн. на 20 календарних місяців. У частині стягнення 3% річних у сумі 216 475,03грн. залишити рішення без змін (т.3 а.с. 52-54).

31.05.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача від 19.05.2016р., в якому останній просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2015р. по справі №905/3422/15 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних 706 729,36грн., пені 2 105 599,17грн. та в частині відмови у наданні розстрочки скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні інфляційних повністю, зменшити розмір пені до 10% (до 421 119,83грн.) та надати розстрочку виконання рішення суду у загальній сумі 637 594,86грн. на 20 календарних місяців. У частині стягнення 3% річних у сумі 216 475,03грн. залишити рішення без змін (т.3 а.с. 58-61).

03.06.2016р. до суду надійшов відзив від позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачу, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи (а.с.68-69).

14.06.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшли пояснення до апеляційної скарги відповідача № 09/рп від 13.06.2016р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.80-95).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Татенко В.М., Марченко О.А.

У судовому засіданні 07.06.2016р. відповідно до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 21.06.2016р. о 09-30 год.

Згідно протоколу передачі судової справи щодо повторного автоматизованого розподілу у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Марченко О.А., визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Татенко В.М., Ломовцева Н.В.

У судове засідання представник позивача не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином .

Відповідач у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, заперечував проти апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 Про судове рішення, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125672) є юридичною особою.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31158623), що підтверджено Статутом та витягом із ЄДРПОУ (т.2 а.с.15-39, 40-58).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2004р. між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (за договором порт, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг (за договором вантажовласник, далі відповідач) було укладено договір на перевантаження експортних вантажів навалом № 421/Э (т.1 а.с.20-27).

Відповідно до п.1.1. договору, порт вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту завезену вантажовласником, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, завантажує на судна та документально оформляє експортний і каботажний залізорудний концентрат, окатиші, чавун навалом, а вантажовласник планує до перевантаження 3000000 тонн вантажу та зобовязується оплатити надані йому портом послуги в погодженому цим договором порядку.

Згідно з п.2.1.3. договору, порт зобовязаний вивантажувати вантаж із вагонів і/або автотранспорту і оформляє документально його приймання по вазі, заявленій відправником.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вантажовласник сплачує послуги порту за діючими у порту тарифами.

Відповідно до п.3.5. договору, вантажовласник зобовязаний не пізніше 8-го дня після відвантаження суднової партії вантажу з порту направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг з рахунком на оплату та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту.

Прийом-передача акту для підпису та рахунку на оплату здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі предявлених рахунків.

У разі невиконання вантажовласником зазначених зобовязань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного вантажовласником. При цьому, у разі неотримання вантажовласником за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилається портом на адресу вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за даним договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь вантажовласника.

Остаточний розрахунок вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг.

Згідно з п.6.5 договору, за порушення строків сплати, вантажовласник сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що даний договір набуває чинності з 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015р. По завершенню терміну дії даного договору він може бути продовжений сторонами на тих же, або інших умовах. Продовження терміну дії договору здійснюється сторонами протягом 30 робочих днів до дати припинення дії договору шляхом обміну відповідними листами. Після набрання чинності даного договору всі попередні переговори по ньому, переписка, протоколи про наміри, а також різні усні або письмові домовленості сторін з питань, які так чи інакше стосуються умов даного договору, втрачають юридичну чинність. Усі правовідносини, що виникають із цього договору або повязані з ним, у тому числі повязані з укладанням, підписанням, виконанням, зміною або призупинення дії договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором і відповідними нормами діючого в Україні законодавства.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

30.06.2015р. між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг (вантажовласник) укладено Додаткову угоду до договору №421/Э від 31.12.2014р. про перевантаження експортних вантажів навалом (т.1 а.с.28).

Як зазначає позивач, він свої договірні зобовязання виконав своєчасно і у повному обсязі, портом були виставлені вантажовласнику рахунки: № Э/49 від 06.01.2015р. на суму 1933081,19грн.; № Э/823 від 18.01.2015р. на суму 506509,60грн.; №Э/822 від 18.01.2015р. на суму 8723384,28грн.; №Э/828 від 23.01.2015р. на суму 3154548,32грн.; №Э/1564 від 02.02.2015р. на суму 2800356,83грн.; №Э/З083 від 01.03.2015р. на суму 3857508,25грн.; №Э/З482 від 09.03.2015р. на суму 2674495,68грн.; №Э/4 125 від 20.03.2015р. на суму 5813450,74грн.; №Э/4 139 від 24.03.2015р. на суму 2705489,71грн.; №Э/4776 від 31.03.2015р. на суму 12309,89грн.; №Э/4806 від 31.03.2015р. на суму 12253990,32грн.; №Э/4807 від 05.04.2015р. на суму 8152987,12грн.; №Э/5128 від 11.04.2015р. на суму 400113,06грн.; №Э/5565 від 18.04.2015р. на суму 18203523,35грн.; №Э/5566 від 20.04.2015р. на суму 361516,68грн.; №Э/5643 від 18.04.2015р. на суму 276696,25грн.; №Э/5567 від 22.04.2015р. на суму 391862,17грн.; №Э/5945 від 29.04.2015р. на суму 18 636162,64грн.; №Э/6266 від 04.05.2015р. на суму 2464983,40грн.; №Э/6283 від 11.05.2015р. на суму 1921897,42грн.; №Э/6719 від 16.05.2015р. на суму 1 923 997,69грн.; №Э/6732 від 19.05.2015р. на суму 2009469,46грн.; №Э/6 822 від 20.05.2015р. на суму 2448426,36грн.; №Э/6902 від 23.05.2015р. на суму 1881006,00грн.; №Э/7072 від 26.05.2015р. на суму 1904721,52грн.; №Э/7152 від 28.05.2015р. на суму 2424464,46грн.; №Э/7319 від 29.05.2015р. на суму 18042079,88грн.; №Э/7153 від 31.05.2015р. на суму 23915,05грн.; №Э/7423 від 31.05.2015р. на суму 2652,07грн.; №Э/7424 від 31.05.2015р. на суму 12199,55грн.; №Э/7615 від 31.05.2015р. на суму 4217,76грн.; №Э/7327 від 30.05.2015р. на суму 13020,70грн.; №Э/7799 від 31.05.2015р. на суму 160286,52грн.; №Э/7611 від 02.06.2015р. на суму 1907204,92грн.; №Э/7455 від 04.06.2015р. на суму 1876051,99грн.; №Э/7610 від 05.06.2015р. на суму 18602,59грн.; №Э/7800 від 05.06.2015р. на суму 157015,04грн.; №Э/7760 від 09.06.2015р. на суму 2414457,64грн.; №Э/7920 від 15.06.2015р. на суму 2415590,45грн.; №Э/8049 від 18.06.2015р. на суму 1967907,85грн.; №Э/8150 від 21.06.2015р. на суму 1915289,09грн.; №Э/8259 від 24.06.2015р. на суму 2466718,80грн.; №Э/8530 від 27.06.2015р. на суму 1937557,16грн.; №Э/8701 від 28.06.2015р. на суму 18353531,72грн.; №Э/8702 від 30.06.2015р. на суму 7708,91грн.; №Э/8700 від 30.06.2015р. на суму 2471,41грн.; №Э/8909 від 30.06.2015р. на суму 16871,04грн., які наявні у матеріалах справи.

Крім того, між позивачем та відповідачем були підписані ОСОБА_5 здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться у матеріалах справи.

Також, у матеріалах справи наявні копії банківських виписок про сплату виставлених позивачем відповідачу рахунків.

Позивач наполягає на тому, що в порушення п.3.5 договору, відповідач не оплатив виставлені йому рахунки своєчасно.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №183/06-13-0456 від 11.02.2016р. про стягнення пені у розмірі 4 211 198,34грн., інфляційних у розмірі 786 509,19грн. та 3% річних у розмірі 216 475,54грн. (т.2 а.с.214-225).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних за договором на перевантаження експортних вантажів навалом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір про перевантаження експортних вантажів навалом №421/Э від 31.12.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк дії договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було встановлено, 31.12.2014р. між Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт (за договором порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг (за договором вантажовласник) було укладено договір на перевантаження експортних вантажів навалом № 421/Э.

Як вбачається з матеріалів справи та наполягає позивач, в порушення п.3.5 договору, відповідач не оплатив виставлені йому рахунки своєчасно.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.6.5 Договору, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 4 211 198,34грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені за період з 21.04.2015р. по 28.07.2015р. у розмірі 4 211 198,34грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.216 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України)

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За приписом п.6.5 договору за порушення строків сплати, вантажовласник сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Приймаючи до уваги наведене і те, що матеріалами справи підтверджується наявність несвоєчасної оплати виставлених позивачем рахунків за договором на перевантаження експортних вантажів навалом №421/Э від 31.12.2014р., то розмір пені до стягнення складає 4 211 198,34грн.

Відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені у сумі 4 211 198,34грн. до 10% від цієї суми.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобовязання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання, господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов"язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши наявні матеріали справи, враховуючи наведені норми чинного законодавства та вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про винятковість даних обставин та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру стягуваної пені на 50% з 4 211 198,34грн. до 2 105 599,17грн.

Позивачем також заявлено вимогу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 216 475,54грн. та інфляційних у сумі 786 509,19грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 216 475,54грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалось вище, позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, було заявлено до стягнення 3% річних у сумі 216 475,54грн.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.01.2015р. по 28.07.2015р., останній нараховував 3% річних окремо на кожний рахунок з вказанням періоду.

Місцевим господарським судом у мотивувальній частині рішення було зазначено про перевірку арифметичного розрахунку 3% річних за період з 22.01.2015р. по 28.07.2015р., які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Далі по тексту, місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення зазначив суму 3% річних у розмірі 268 381,03грн., дійшовши висновку про відсутність права суду виходити за межі заявлених позовних вимог і стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 216 475,54грн.

Проте, місцевий господарський суд у резолютивній частині даного рішення помилково зазначив суму 3% річних, яка підлягає до стягнення у розмірі 216 475,03грн.

Перевіривши правильність розрахунку суми 3% річних за період з 24.01.2015р. по 28.07.2015р., судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений розрахунок позивача виконано вірно, тому стягненню підлягає 3% річних в сумі 216 475,54грн., а відтак зазначення у резолютивній частині рішення суми 3% річних у розмірі 216 475,03грн. є помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15, слід змінити зазначивши суму 3% річних у розмірі 216 475,54грн.

Щодо інфляційних витрат заявлених до стягнення у сумі 786 509,19грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Місцевий господарський суд, самостійно перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, дійшов висновку про стягнення інфляційних у сумі 706 729,36грн. В частині стягнення решти інфляційних витрат у сумі 79 779,83грн. відмовив за необґрунтованістю.

Проте, судова колегія вважає, що суд помилково дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 706 729,36грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа розміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

До вимог про стягнення сум процентів та інфляційних нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних за період з 08.04.2015р. по 30.06.2015р. вбачається, що останній нараховував інфляційні з вказанням суми рахунку, на яку нараховуються інфляційні витрати, але без вказання часткової сплати (т.2 а.с.224).

Слід зазначити, що місцевим господарським судом визначені інфляційні витрати у розмірі 148 418,91грн. за період лютий 2015р. на суму заборгованості 2 800 356,83грн.; у розмірі 416 610,89грн. за період березень 2015р. на суму заборгованості 3 857 508,25грн., але вказані періоди взагалі не були визначені позивачем у його розрахунку, тобто не є спірними.

Крім того, з висновку суду про часткове задоволення інфляційних витрат не можливо встановити, за якими саме рахунками були визначені періоди та суми заборгованості, на які були здійснені вказані нарахування інфляційних.

Перевіривши правильність розрахунку суми втрат від інфляції, наданого позивачем, судом апеляційної інстанції за допомогою Інформаційно-правової системи "Ліга-Закон" встановлено, що зазначений розрахунок виконано не вірно, тому інфляційні втрати в сумі 706 729,36грн. не підлягають задоволенню, а висновок суду першої інстанції про їх часткове стягнення є невірним, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №Э/4 139 від 24.03.2015р. на суму 2 705 489,71грн. сплачувався на протязі квітня 2015р. двома платежами (перший 10.04.2015р. на суму 186 549,26грн., другий 20.04.2015р. на суму 2 518 940,45грн. (т.1, а.с.62, 64-65).

Рахунок №Э/5565 від 18.04.2015р. на суму 18 203 523,35грн. сплачувався на протязі травня 2015р. чотирма платежами (перший 12.05.2015р. на суму 2 559 886,94грн., другий 25.05.2015р. на суму 4 000 000,00грн., третій 28.05.2015р. на суму 2 000 000,00грн., четвертий 29.05.2015р. на суму 9 880 332,66грн. (т.1, а.с.82, 84-85).

Рахунок №Э/5566 від 20.04.2015р. на суму 361 516,68грн. сплачувався на протязі травня червня 2015р. двома платежами (перший - 29.05.2015р. на суму 119 667,34грн., другий 02.06.2015р. на суму 241 849,34грн. (т.1, а.с.88, 90-91).

Рахунок №Э/5567 від 22.04.2015р. на суму 391 862,17грн. сплачувався на протязі червня 2015р. одним платежем (02.06.2015р. на суму 391 862,17грн. (т.1, а.с.95, 97).

Рахунок №Э/6266 від 04.05.2015р. на суму 2 464 983,40грн. сплачувався на протязі червня 2015р. двома платежами (перший - 26.06.2015р. на суму 2 443 115,28грн., другий 25.06.2015р. на суму 21868,12грн. (т.1, а.с.108, 110-111).

Рахунок №Э/6283 від 11.05.2015р. на суму 1 921 897,42грн. сплачувався на протязі червня 2015р. одним платежем (26.06.2015р. на суму 1 921 897,42грн. (т.1, а.с.112, 114).

Рахунок №Э/6719 від 16.05.2015р. на суму 1 923 997,69грн. сплачувався на протязі червня 2015р. одним платежем (30.06.2015р. на суму 1 923 997,69грн. (т.1, а.с.115, 117).

Рахунок №Э/6732 від 19.05.2015р. на суму 2 009 469,46грн. сплачувався на протязі червня 2015р. одним платежем (30.06.2015р. на суму 2 009 469,46грн. (т.1, а.с.118, 120).

Рахунок №Э/6822 від 20.05.2015р. на суму 2 448 426,36грн. сплачувався на протязі червня 2015р. одним платежем (30.06.2015р. на суму 2 448 426,36грн. (т.1, а.с.121, 123).

Рахунок №Э/6902 від 23.05.2015р. на суму 1 881 006,00грн. сплачувався на протязі червня-липня 2015р. двома платежем (перший - 30.06.2015р. на суму 1 312 275,72грн., другий 02.07.2015р. на суму 568 730,28грн. (т.1, а.с.124, 126-127).

Рахунок №Э/7072 від 26.05.2015р. на суму 1 904 721,52грн. сплачувався на протязі липня 2015р. одним платежем (02.07.2015р. на суму 1 904 721,52грн. (т.1, а.с.128, 130).

Рахунок №Э/7152 від 28.05.2015р. на суму 2 424 464,46грн. сплачувався на протязі липня 2015р. одним платежем (08.07.2015р. на суму 2 424 464,46грн. (т.1, а.с.131, 133).

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок інфляційних за вказаними вище рахункам є необгрунтованим, оскільки у жодному випадку не мало місце прострочення, яке дорівнює чи перевищує строк у повний календарний місяць.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат є невірними, оскільки останнім допущені арифметичні помилки при визначені періодів прострочення за вказаними рахунками, без врахування часткових оплат відповідачем; не враховані вказівки листа ВСУ № 62-97р від 03.04.1997р. та п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а відтак у стягненні інфляційних у сумі 706 729,36грн. слід відмовити.

У частині відмови інфляційних витрат у сумі 79 779,83грн. колегія суддів вважає висновок місцевого суду вірним.

Посилання скаржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» на те, що оскаржуване рішення в частині відмови у розстроченні виконання рішення суду є незаконним, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно вимог ст. 121 ГПК України розстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При розстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки розстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Згідно п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України» (із змінами та доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р. № 2, від 16.01.2013р. № 3), вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихою інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування заявленої заяви відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, труднощі у його роботі, зменшення численності робітників тощо.

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини, які покладені у основу обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволені клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, тому доводи апелянта відповідача з цього приводу колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині часткового задоволення 3% річних підлягає зміні та у зв»язку з порушенням норм матеріального права судове рішення в частині інфляційних - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні інфляційних у сумі 706 729,36грн. В іншій частині судове рішення повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за подання апеляційної скарги ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, за подання апеляційної скарги Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська область на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15 в частині стягнення інфляційних у розмірі 706 729,36грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» м.Донецьк про стягнення інфляційних у розмірі 706 729,36грн. відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. у справі №905/3422/15 в частині стягнення 3% річних змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016 року у справі №905/3422/15 в такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг (83015, м.Донецьк, пр.Б.Хмельницького, 102, ЄДРПОУ 31158623) на користь Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Праці, 6, ЄДРПОУ 01125672) 3% річних у розмірі 216 475 грн.54коп., пеню у розмірі 2 105 599 грн.17коп., судовий збір у розмірі 66 812 грн.10коп.

Стягнути з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м.Іллічівськ, Одеська область (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Праці, 6, ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг (83015, м.Донецьк, пр.Б.Хмельницького, 102, ЄДРПОУ 31158623) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою у сумі 13 054,98грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. по справі №905/3422/15 залишити без змін.

Господарському суду Донецької області надати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.О.Радіонова

СуддіВ.М.Татенко

ОСОБА_2

Надр.5 прим:1 у справу; 2 позивачу;3 відповідачу;4 ДАГС;5ГСДО.