Рішення № 58465367, 16.06.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.2016 Справа № 920/488/16

За позовом: Першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни», с. Боровенька, Лебединський район, Сумська область

про стягнення 53 064 грн. 51 коп.

Суддя Б.І. ЛИХОВИД

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.11.2015

від відповідача: не прибув

прокурор Циганенко Б.М., посвідчення № 031748 від 26.01.2015

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Н.М. Мітіна

Суть спору: прокурор у позовній заяві в інтересах держави в особі позивача просить суд за неналежне виконання вимог договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 2/11 від 24.11.2011 стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 45 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 7 464 грн. 51 коп., інфляційні витрати у розмірі 600 грн. 00 коп., а також стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 378 грн. 00 коп. на користь прокуратури Сумської області.

Прокурор у даному судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Представник позивача підтримує позовні вимоги та подав заяву № 018/132-5 від 13.06.2016, в якій просить надсилати всю кореспонденцію на адресу Сумського відділення позивача.

Відповідач у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті та повідомлення відповідача належним чином, який не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, оцінивши надані докази, суд встановив:

24.11.2011 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (позивач) та Фермерським господарством «Хвостенко Тетяни Іванівни» (відповідач) було укладено договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 2/11, відповідно до п. 1 якого позивач зобов`язався надати фінансову підтримку на поворотній основі відповідачу в сумі 250 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

На підставі довідки, виданої конкурсною комісією № 78 від 03.11.2011, та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 № 1102 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 № 282), фінансова підтримка на поворотній основі надається для поновлення основного стада ВРХ, придбання кормів (п. 2 договору).

У відповідності до п. 3.4.3. сторони договору узгодили графік повернення коштів відповідачем. Так, відповідач зобов`язаний повернути кошти фінансової підтримки до Сумського відділення позивача згідно графіку: до 01 грудня 2012 року 50 000 грн. 00 коп.; до 01 грудня 2013 року 50 000 грн. 00 коп.; до 01 грудня 2014 року 50 000 грн. 00 коп.; до 01 грудня 2015 року 50 000 грн. 00 коп.; до 25 листопада 2016 року 50 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4 договору фінансова підтримка надається відповідачу з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2016 року та повертається останнім згідно графіку (п. 3.4.3.). Договір діє до повного виконання своїх обов`язків сторонами, які передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу фінансову підтримку у розмірі 250 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 24.11.2011.

При цьому, як встановлено судом, відповідач за 2012, 2013 та 2014 роки повернув Сумському відділенню позивача 150 000 грн. 00 коп. У той же час у строк до 01.12.2015, згідно графіку, сума боргу 50 000 грн. 00 коп. повернута відповідачем не була. 18.03.2016 відповідач частково сплатив 5 000 грн. 00 коп., а залишок суми 45 000 грн. 00 коп. залишився несплаченим.

Таким чином, відповідачем, згідно встановленого графіку, не повернуто до державного бюджету 45 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Прокурор в інтересах держави в особі позивача, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які обєктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім цього, прокурором заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 7 464 грн. 51 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення або неповернення фінансової підтримки у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.2 договору № 2/11 від 24.11.2011, згідно якого за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки відповідач сплачує пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору та встановлені матеріалами справи, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору № 2/11 від 24.11.2011, прокурор просить стягнути з відповідача 600 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки відповідач зобов`язаний сплатити Сумському відділенню позивача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача, а прокуратурі Сумської області відшкодовуються витрати по його сплаті за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни» (42236, Сумська область, Лебединський район, с. Боровенька, вул. Садова, 1, код 36031630) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01000, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8; 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29, каб. 39, код 21114541, р/р 37113064016075, банк одержувача: УДКСУ, м. Київ, МФО 820172) кошти фінансової підтримки, наданої на поворотній основі фермерському господарству на підставі договору від 24.11.2011 № 2/11 у сумі 45 000 грн. 00 коп., 7 464 грн. 51 коп. пені, 600 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Хвостенко Тетяни Іванівни» (42236, Сумська область, Лебединський район, с. Боровенька, вул. Садова, 1, код 36031630) на користь прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.06.2016

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД