Постанова № 58465349, 21.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2016р. справа №905/321/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. від 06.02.15р. № 1/02від відповідача:ОСОБА_6, представник за дов. б/н від 25.04.16р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Мет" м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід26.04.2016 рокуу справі№ 905/321/15 (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Огороднік Д.М., Паляниця Ю.О.)за позовомПриватного підприємства "Миколаїввтормет", м.Миколаївдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр Мет" м.Донецькпрозобов"язання вчинити дії та стягнення заборгованості у сумі 148287,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015р. позивач, Приватне підприємство "Миколаїввтормет", м.Миколаїв звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Мет" м.Донецьк про:

- зобовязання відповідача скласти та надати позивачу прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) від 29.12.2014р. між сторонами, яким у відповідності до умов договору та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів повинен бути оформлений перехід права власності на лом у вагоні №65487647, що відправлений потягом ПВ 4 69.0 23750 22 УЗ, на підставі маси вантажу 63900 кг., що вказана у залізничних накладних від 20.12.2014р. та 29.12.2014р. на ст.Миколаїв та Слободка Одеської залізниці, за вирахуванням проценту забруднення лому 2%, тобо 62622 кг*3,400 грн. (ціна за тону)=212914,80 грн.;

- стягнення з відповідача заборгованості за поставлений металобрухт в сумі 102372,00 грн., трьох процентів річних від суми простроченого зобовязання у розмірі 1093,00 грн., інфляції в сумі 26002,49 грн., пені в сумі 18819,61 грн. (а.с.3-5).

Згідно із ст.22, п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 21.09.2015р. відмовився від позовних вимог в частині зобовязання відповідача скласти та надати позивачу прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) від 29.12.2014р. (а.с.89).

Заявою від 05.04.2016р. позивач збільшив предмет позову в частині стягнення заборгованості, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений металобрухт в сумі 102372,00 грн., трьох процентів річних від суми простроченого зобовязання у розмірі 3719,05 грн., інфляції в сумі 31325,83 грн., пені в сумі 62146,80 грн. (а.с.130-132).

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2016р. припинено провадження по справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Мет, м.Донецьк скласти та надати Приватному підприємству Миколаїввтормет, м.Миколаїв прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) від 29.12.2014р. між сторонами, яким у відповідності до умов договору та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів повинен бути оформлений перехід права власності на лом у вагоні №65487647, що відправлений потягом ПВ 4 69.0 23750 22 УЗ, на підставі маси вантажу 63900 кг., що вказана у залізничних накладних від 20.12.2014р. та 29.12.2014р. на ст.Миколаїв та Слободка Одеської залізниці, за вирахуванням проценту забруднення лому 2%, тобто 62622 кг*3,400 грн. (ціна за тону)=212914,80 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений металобрухт в сумі 102372,00 грн., трьох процентів річних від суми простроченого зобовязання у розмірі 3719,05 грн., інфляції в сумі 31325,83 грн., пені в сумі 62146,80 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений металобрухт в сумі 102372,00 грн., три проценти річних від суми простроченого зобовязання у розмірі 3719,05 грн., інфляцію в сумі 31325,83 грн., пеню в сумі 27738,59 грн., судовий збір в сумі 3091,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.158-161).

В обгрунтування прийнятого рішення, суд дійшов висновку про те, що позивачем було виконано свої зобов"язання щодо постачання залізничним транспортом відповідачу лому вагою 63900 кг, проте сплата вартості цього лому не відбулася внаслідок відсутності з боку відповідача дій зі складання відповідного акту прийому-передачі, як це передбачено умовами договору № 19/12-п/2013 від 19.12.2013р. Всупереч вимогам закону, відповідачем обов"язки з оплати лому на суму 102372,00 грн. не виконані, а відтак позовні вимоги в цій частині суд визнав правомірними.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 31325,83 грн. та 3% у розмірі 3 719,05 грн. річних суд визнав правомірними, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення пені у сумі 62146,80 грн. за період з 21.01.2015р. по 05.04.2016р., то в цій частині суд задовольнив вимоги частково у сумі 27738,59 грн. за період з 21.01.2015р. по 21.07.2015р., оскільки позивачем при нарахуванні суми пені не було враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.165-167).

Зокрема, апелянт вказує на те, що судом при винесення рішення не було взято до уваги п.6.6 договору, в якому сторонами було погоджено, що приймання брухту за вагою (кількістю) проводиться на підставі фізичної наявності у вагоні отриманого шляхом зважування вагона на вагах кінцевого Вантажоодержувача за вирахуванням ваги нешкідливих домішок, що знаходяться в вагоні після вивантаження брухту в межах норм, встановлених ДСТУ-4121-2002 і вказується в приймально-здавальному акті металів чорних вторинних (форма 69/19), який є остаточним і приймається сторонами договору.

Апелянт вважає, що в рішенні безпідставно вказано на те, що договором встановлено три металургійних комбінати, на адресу яких можливо здійснити поставку (переадресацію) вагонів, оскільки сторони при укладанні договору визначили специфічні умови приймання брухту за кількістю та якістю на цих комбінатах, отже договором не обмежено відповідача здійснювати поставку вагонів будь-якому іншому вантажоодержувачу, що, на думку апелянта, свідчить про невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи.

Договором поставки не персоніфікований кінцевий Вантажоотримувач, яким фактично є ТОВ "Молдавський металургійний комбінат".

Апелянт вважає, що за твердженням позивача часткова втрата вантажу відбулась на шляху прямування, то відповідно відповідачем по справі має бути залізниця, яка відповідала за збереження вантажу під час його прямування, оскільки позивача було повідомлено належним чином про надходження спірного вагону з нестачею.

Відповідач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016р.у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.12.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором -покупець) був підписаний договір №19/12-п/2013, за умовами якого позивач зобовязується поставити, а відповідач прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів, згідно з технічними вимогами та якістю ДСТУ 4121-2002 Метали чорні вторинні, а також умовами даного договору (а.с.28-33).

Відповідно до розділу 2 договору ціна, номенклатура та кількість лому, що постачається, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невідємними частинами договору. Загальна сума договору визначається складанням сум всіх специфікацій. Детальна інформація про кількість та якість товару (види, підвиди, марки), умови поставки товару міститься у специфікаціях на товар, підписаних сторонами. Конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначені у специфікації, встановлені сторонами виключно для цього договору, не розповсюджуються на інші договори, які укладені або будуть укладені сторонами, та не можуть розглядатися в якості доказу встановленої практики визначення цін у договірних відносинах між сторонами. Ціною оплачуваної партії товару є ціна, яка діє на момент (дату) відправлення товару. Датою відправлення товару є дата, визначена у залізничній накладній на штемпелє станції відправлення або товарно-транспортній накладній. Оплата за лом здійснюється за ціною, визначеною у специфікації. Ціна формується виходячи з умов поставки.

Поставлений лом оплачується по цінам, які зафіксовані на дату відправки, за кількістю та якістю на підставі даних прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних), складеного по формі 69/19 в кінцевому пункті поставки (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.3 договору оплата за лом здійснюється відповідачем не пізніше 10 банківських днів від дати постачання лому, встановленої в п.3.6 договору.

Кінцевий взаєморозрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після приймання лому та оформлення прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) по даним чистої ваги, за вирахуванням вказаної у акті забрудненості лому (п.3.5 договору).

Згідно п.п.3.6, 5.4 договору датою поставки лому (датою переходу права власності) є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) у кінцевому пункті поставки (вантажоотримувачем).

У розділі 5 договору сторонами визначені умови поставки товару. Зокрема, поставка лому здійснюється позивачем автомобільним або залізничним транспортом. Позивач забезпечує якісне оформлення провізних документів. При постачанні лому залізничним транспортом, вагони направляються за реквізитами, вказаними у специфікаціях до договору. Датою відправки партії товару є дата, вказана у залізничній накладній на штемпелє станції відправлення або дата вказана у товарно-транспортній накладній. Датою постачання лому (датою переходу права власності) є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних), оформлених відповідно до Додатку до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів (затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 31.10.2011р. №183) у кінцевому пункті поставки (вантажоотримувачем). Місцем постачання є пункт, вказаний в графі залізничної накладної Станція та залізнична дорога призначення.

Приймання лому за вагою (кількістю) здійснюється на підставі фізичної наявності у вагоні, отриманого шляхом зваження вагону на вагах кінцевого вантажоотримувача, за вирахуванням ваги нешкідливих домішок, які знаходяться у вагоні після вигрузки лому у межах норм, встановлених ДСТУ 4121-2002 та вказується у прийомо-здаточному акті металів чорних вторинних (форма 69/19), якій є кінцевим та приймається двома сторонами договору.

Пунктом 5.5 передбачені умови поставки, а саме сторони вважають для поставки товару залізничним транспортом: Умови FCA Франко перевізник (станція відправлення).

Пунктом 6.6. договору передбачено, що приймання брухту за вагою (кількістю) проводиться на підставі фізичної наявності у вагоні отриманого шляхом зважування вагона на вагах кінцевого Вантажоодержувача за вирахуванням ваги нешкідливих домішок, що знаходяться в вагоні після вивантаження брухту в межах норм, встановлених ДСТУ-4121-2002 і вказується в приймально-здавальному акті металів чорних вторинних (форма 69/19), який є остаточним і приймається сторонами договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 19.12.2014р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Згідно зі Специфікацією №1.1 від 19.12.2014р. до договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. сторонами було узгоджено найменування товару, який має бути поставлений позивачем, одиницю його виміру та ціну за одиницю без ПДВ. При цьому, за змістом п.8 даної специфікації вказано наступні реквізити поставки: вантажоотримувач - ТОВ УКР МЕТ-Центр, код вантажоотримувача 7283, адреса вантожоотримувача 83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 28, станція вантажоотримувача: ст.Слободка, Одеської залізниці, код станції 407906. У графі 7 залізничної накладної вказувати: у власність ТОВ ПФГ УКР МЕТ (а.с.34).

Згідно з наданою до матеріалів справи залізничною накладною №41240219 від 20.12.2014р. у вагоні №65487647 зі станції відправлення Миколаїв позивачем було відправлено навалом лом чорних металів масою 63900 кг. (а.с.35). При цьому, маса вантажу, зазначена у накладній, була визначена на вагонних вагах (150т). У графі 4 даної залізничної накладної вказані реквізити одержувача: ТОВ УКР МЕТ-Центр. Код вантажоодержувача 7283. Згідно графи 7 накладної зазначено у власність ТОВ УКР МЕТ через ПП Миколаїввтормет. Одночасно, станцією призначення згідно граф 10, 12 вказано Слободка. Код станції 407906 Одеської залізниці.

Як встановлено судом, ТОВ УКР МЕТ-Центр було зазначено у залізничній накладній одержувачем вантажу, внаслідок підписання між ним та відповідачем договору доручення від 04.12.2014р. №0412, за яким ТОВ УКР МЕТ-Центр зобовязалося від імені та за рахунок відповідача на час дії експортного контракту №2205 від 22.05.2014р. бути вантажовідправником, вантажоотримувачем відповідача по станції Слободка Одеської залізниці (а.с.148-153).

Позивачем було складено видаткову накладну №РН-000085 від 30.12.2014р., в якій застосовано ціни, узгоджені сторонами у специфікації до договору, на загальну суму 641762,00 грн.

Згідно з карткою рахунку, сформованою 29.05.2015р., за період з 01.12.2014р. по 31.05.2015р., а також випискою по рахунку від 06.01.2015р. відповідачем було перераховано позивачу оплату за лом на загальну суму 1920000,00 грн. (а.с.44).

15.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією №29 щодо передачі прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) від 29.12.2014р. між сторонами, яким у відповідності до умов договору та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів повинен бути оформлений перехід права власності на лом у вагоні №65487647, що відправлений потягом ПВ 4 69.0 23750 22 УЗ, на підставі маси вантажу 63900 кг., що вказана у залізничних накладних від 20.12.2014р. та 29.12.2014р. на ст.Миколаїв та Слободка Одеської залізниці, за вирахуванням проценту забруднення лому 2,047%, тобо 62590 кг*3,400 грн. (ціна за тону)=212806,00 грн. та проведення розрахунків за вказаним актом. При цьому, до даної претензії позивачем було додано договір зі специфікацією, копії залізничних накладних, складених на станціях Миколаїв та Слободка Одеської залізниці, фотоматеріали вагону перед відправкою, прийомо-здавальний акт №2676 від 30.12.2014р. за формою №69 (а.с.39-40).

У відповіді на претензію №143 від 21.04.2015р. відповідачем повідомлено позивача про свою відмову від вчинення відповідних дій, оскільки у кінцевому пункті постачання металургійним переробним підприємством ВАТ Молдавський металургійний завод було складено відповідний акт №2676 від 30.12.2014р., за яким чиста вага лому становить 58,380 кг (а.с.43).

За таких обставин позивач звернувся із зазначеним вище позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 19.12.2013р. договор №19/12-п/2013 є за своєю правовою природою є договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за поставку товару.

Згідно з залізничною накладною №41240219 від 20.12.2014р. у вагоні №65487647 зі станції відправлення Миколаїв позивачем було відправлено навалом лом чорних металів масою 63900 кг. При цьому, маса вантажу, зазначена у накладній, була визначена на вагонних вагах (150т). У графі 4 даної залізничної накладної вказані реквізити одержувача: ТОВ УКР МЕТ-Центр. Код вантажоодержувача 7283. Згідно графи 7 накладної зазначено у власність ТОВ УКР МЕТ через ПП Миколаїввтормет. Одночасно, станцією призначення згідно граф 10, 12 вказано Слободка. Код станції 407906 Одеської залізниці.

Зі Специфікації № 1.1 до договору № 19/12-п/2013 вбачається, що вантажоотримувач: ТОВ "УКР МЕТ-Центр", станція вантажоотримувача : ст. Слободка, Одеськой залізниці.

ТОВ УКР МЕТ-Центр було зазначено у залізничній накладній одержувачем вантажу, внаслідок підписання між ним та відповідачем договору доручення від 04.12.2014р. №0412, за яким ТОВ УКР МЕТ-Центр зобовязалося від імені та за рахунок відповідача на час дії експортного контракту №2205 від 22.05.2014р. бути вантажовідправником, вантажоотримувачем відповідача по станції Слободка Одеської залізниці.

Пунктом 5.5 договору передбачені умови поставки, а саме: поставка товару залізничним транспортом: Умови FCA Франко перевізник (станція відправлення).

Термін "Франко перевізник" або умови FCA поставки передбачають, що продавець постачає товар, як такий, що пройшов таможенну очистку, вказаному покупцем перевізнику до названого місця.

Під словом "Перевізник" мається будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов"язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорта.

Якщо покупець довіряє іншій особі, що не є перевізником, прийняти товар, то продавець вважається таким, що виконав свої зобов"язання по поставці товару з момент у передачі його даній особі, про що йдеться в умовах FCA поставки Інкотермс 2000.

Таким чином, за висновком суду, з яким погоджується колегія суддів, дані, зазначені у залізничній накладній №41240219 від 20.12.2014р. повністю співпадають з відомостями щодо умов поставки, узгоджених сторонами у Специфікації до договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р., лом завантажений у вагон №65487647 був направлений позивачем відповідачу саме на виконання договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р.

Вказані обставини щодо направлення у вагоні №65487647 згідно залізничної накладної від 20.12.2014р. лому саме на виконання договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. з боку сторін підтверджено.

Позивачем було складено видаткову накладну №РН-000085 від 30.12.2014р., в якій застосовано ціни, узгоджені сторонами у специфікації до договору, на загальну суму 641762,00 грн.

Згідно з карткою рахунку, сформованою 29.05.2015р., за період з 01.12.2014р. по 31.05.2015р., а також випискою по рахунку від 06.01.2015р. відповідачем було перераховано позивачу оплату за лом на загальну суму 1920000,00 грн.

Отже, не сплаченою відповідачем залишилась сума боргу у розмірі 102372,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Згідно п.п.3.6, 5.4 договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. датою поставки лому (датою переходу права власності) є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) у кінцевому пункті поставки (вантажоотримувачем).

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, умови договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. не містять у собі визначення поняття кінцевого пункту поставки.

Водночас, згідно п.5.4.1 договору місцем поставки є пункт, визначений в графі залізничної накладної Станція та залізниця призначення. Сторонами було узгоджено місце поставки товару, а саме в графі залізничної накладної Станція та залізниця призначення - станція Слободка Одеської залізниці.

Як встановлено та з боку сторін підтверджено, на станцію Слободка Одеської залізниці у вагоні №65487647 надійшов лом саме вагою 63900 кг.

Відповідних документів, які б спростовували відомості, зазначені у залізничній накладній, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Пунктом 6.8 договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. передбачено, що у випадку виявлення при прийманні лому невідповідного за якістю вимогам ДСТУ 4121-2002 або даним за якістю або кількістю, вказаним у супровідних документах, відповідач зобовязаний викликати засобами телефонного звязку або факсимільним повідомленням представника позивача, для складання акту приймання-передачі лому.

Будь-яких доказів звернення до позивача з вимогою щодо кількості поставленого у вагоні №65487647 лому відповідачем не надано.

Суд першої інстанції своїми ухвалами суду від 29.02.2016р., 17.03.2016р. згідно із ст.30 Господарського процесуального кодексу України судом викликав у судові засідання представника ТОВ УКР МЕТ-Центр як вантожоотримувача вантажу, зазначеного у залізничній накладній, для дачі пояснень щодо маси вантажу та дати його отримання.

26.04.2016р. до суду надійшли письмові пояснення ТОВ УКР МЕТ-Центр, згідно яких повідомлено суд про здійснення ТОВ УКР МЕТ-Центр переадресації товару за накладною №41240219 та складання ВАТ Молдавський металургійний завод відповідного прийомо-здаточного акту з визначеною масою лому чорних металів 59600 кг. (а.с.147).

Проте, з залізничної накладної, що наявна в матеріалах справи, вбачається, що було переадресовано вагон №65487647 зі станції відправлення Слободка до станції призначення ЧФМ Рибниця. Відправником даного вантажу зазначено ТОВ УКР МЕТ-Центр, а отримувачем ТОВ ММЗ. При цьому, маса лому чорних металів, що знаходився у вагоні №65487647 залишилася незміннною, а саме, 63900 кг. Одночасно, у цій накладній зазначено спосіб визначення маси вантажу на вагонних вагах (150 т), тобто, як і у залізничній накладній №41240219. (а.с.36)

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що, позивачем було виконано свої зобовязання щодо постачання залізничним транспортом відповідачу лому вагою 63900 кг.

Відповідно до п.3.3 договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. оплата за лом здійснюється відповідачем не пізніше 10 банківських днів від дати постачання лому, встановленої в п.3.6 договору.

Кінцевий взаєморозрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після приймання лому та оформлення прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) по даним чистої ваги, за вирахуванням вказаної у акті забрудненості лому (п.3.5 договору).

Згідно п.п.3.6, 5.4 договору датою поставки лому (датою переходу права власності) є дата складання прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) у кінцевому пункті поставки (вантажоотримувачем).

Як було встановлено судом, відповідного прийомо-здаточного акту металів чорних (вторинних) по даним чистої ваги відповідачем в кінцевому пункті поставки оформлено не було.

З огляду на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відсутність відповідного акту є обставиною, яка безпосередньо перешкоджає позивачу отримати вартість поставленого відповідачу товару.

Згідно п.6.6 договору приймання лому за вагою (кількістю) здійснюється на підставі фізичної наявності у вагоні, отриманої шляхом зважування вагону на вагах кінцевого вантажоотримувача, за вирахуванням ваги нешкідливих домішок, які знаходяться у вагоні після вивантаження лому у межах норм, встановлених ДСТУ 4121-2002 та визначається у прийомо-здаточному акті металів чорних вторинних (форма 69/19), якій є кінцевим та приймається двома сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що зразок прийомо-здаточного акту форми 69/19 як додаток до договору відсутній та не передбачений чинним законодавством.

За висновком суду першої інстанції, виходячи з того, що 29.12.2014р. відповідний залізничний вагон з ломом у кількості 63900 кг був переадресований зі станції відправлення Слободка до станції призначення ЧФМ Рибниця, відповідний акт мав бути складений відповідачем не пізніше 29.12.2014р.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення відповідачами розрахунків за наданий позивачем лом у кількості 63900 кг.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду про стягнення з відповідача боргу у розмірі 102372,00 грн. є доведеним, правомірним, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.3.9 договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. за прострочку оплати лому відповідач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої оплатою суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі п.3.9 договору №19/12-п/2013 від 19.12.2013р. нараховано та предявлено до стягнення пеню в сумі 62146 грн. 80 коп. за період з 21.01.2015р. по 05.04.2016р.

Колегія суддів вважає, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення пені у розмірі 27738,59 грн. за період з 21.01.2015р. по 21.07.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних у сумі 3 719,05 грн. за період з 21.01.2015р. по 05.04.2016р. та інфляційних у сумі 31325,83 грн. за період з лютого 2015р. по лютий 2016р., колегія суддів вважає висновок суду щодо їх задоволення правильним та обґрунтованим.

Припинення провадження у справі у зв"язку із відмовою позивача від частини позову щодо зобов"язання відповідача скласти та надати позивачу прийомо-здаточний акт металів чорних (вторинних) не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому колегія суддів, що судом першої інстанції правомірно застосовані п.4. ст. 80 ГПК України.

Доводи апелянта щодо не застосування судом п.6.6 договору спростовуються вищенаведеним.

Твердженням відповідача про те, що часткова втрата вантажу відбулась на шляху прямування, то відповідно відповідачем по справі має бути залізниця, не доводяться жодним доказом, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Мет" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016 року у справі №905/321/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2016 року у справі №905/321/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Т.М.Колядко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Донецької обл.