Рішення № 58465327, 14.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/2786/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Елара", м. Харків 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт", м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків 2. Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області, м. Харків про визнання незаконним та скасування рішення за участю представників:

прокурора (позивача) - Чирик В.Г., посвідчення №036688 від 11.12.2015 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

1-ї 3-ї особи - не з'явився

2-ї 3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

06.05.2015 року прокурор Орджонікідзевського району міста Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою до Харківської міської ради (1-го відповідача) та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Елара" (2-го відповідача) про визнання незаконним та скасування пункту 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 р. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території району, прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова було встановлено, що пункт 30.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 прийнято всупереч вимог ст. 41 Земельного кодексу України, ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2015 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції.

Ухвалою суду від 21.07.2015 р. залучено до участі у справі третього відповідача - ТОВ "Компанія "Крокус-Монт".

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2015 р. по справі №922/2786/15 (суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні позову відмовлено частково. В частині позовних вимог до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Елара" провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 р. рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2015 р. по справі №922/2786/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 02.03.2016 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2015 р. по справі № 922/2786/15 в частині позовних вимог до Харківської міської ради скасовано. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті позовних вимог судові рішення у дані справі залишено без змін. Крім того, стягнуто з прокуратури Харківської області в дохід Державного бюджету України 1 461,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та просить суд визнати поважними причини пропущення прокурором позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, про що подав відповідне клопотання (т. 3 а.с. 151-155) .

Представник Харківської міської ради (відповідач-1) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Подав до суду додаткові пояснення (вх.№19627 від 14.06.2016 р.), які долучено до матеріалів справи. У минулому судовому засіданні просив в позові відмовити. Наполягав на тому, що рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 є законним та надав до суду заяву (т. 1 а.с. 53-65) про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Другий та третій відповідачі про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів до суду не подали.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Ухвалою суду від 17.05.2016 р. було задоволено клопотання третіх осіб про розгляд справи за відсутності їх представників.

У наданих до суду письмових поясненнях реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції (третя особа-1) (т. 3 а.с. 17-19) повідомила суду про те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Харківське міське управління юстиції з 04.03.2016 р. перебуває в стані припинення та з 01.04.2016 р. припинило надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. На теперішній час завершено передачу реєстраційних справ на об'єкти нерухомого майна від Харківського міського управління юстиції до управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради, яке здійснює ведення реєстраційних справ у паперовій формі у місті Харкові.

Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області (третя особа-2) у відзиві на позов (т. 3 а.с. 24) заперечує проти позовних вимог та просить в позові відмовити.

Враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідачів-2, 3 та третіх осіб про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.05.2016 р. було продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 10.06.2016 р. було оголошено перерву до 14.06.2016 р. до 10:00 год.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та Харківської міської ради, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 30.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 Обслуговуючому кооперативу ЖБК Елара надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 6,4016 га, в межах договору оренди землі від 12.11.2007 р. за № 740767100091, для будівництва об'єкту зі зміною функціонального призначення під житлову забудову по вул. Луї Пастера та подальшої експлуатації об'єкту. Будівництво виконати до 01.09.2014 р.

Прокурор у позові зазначив, що в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території району, прокуратурою Орджонікідзевського району м. Харкова було встановлено, що пункт 30.3. додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 прийнято всупереч вимог ст. 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186 (далі - Примірного статуту), що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Харківська міська рада (відповідач-1), в свою чергу, позовні вимоги не визнає, вважає рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 законним та просить суд застосувати до позовних вимог позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України у зв'язку зі спливом трирічної позовної давності, про що подала відповідну заяву (т. 1 а.с. 53-65).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.

За приписами статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено положеннями ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею пунктів а, б, д ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Рада зобовязана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка до прийняття рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 перебувала у власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у власність Обслуговуючому кооперативу ЖБК Елара" на підставі положень ст. 41 ЗК України.

Відповідно до ст. 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Отже, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід в обов'язковому порядку враховувати мету створення відповідного кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 р. у справі № 21-195а14, який згідно з приписами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні обєднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок обєднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно зі статтею 133 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Відповідно до ст. 135 ЖК УРСР та абз.1 п.8 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

За приписами статті 137 ЖК УРСР житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1 Примірного статуту встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

В силу положень ч. 6 ст. 137 ЖК УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Згідно з вимогами пункту 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Відповідно до п. 5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абз.2 п.7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Між тим, з наявного в матеріалах справи Статуту ОК ЖБК Елара" вбачається, що ОК ЖБК Елара" було створено з недотриманням вищенаведених вимог ЖК УРСР та Примірного статуту, зокрема, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту.

Так, всупереч ч. 6 ст. 137 ЖК УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту рішення про створення ОК ЖБК Елара" (протокол установчих зборів засновників від 17.03.2009 р.) та список членів ОК ЖБК Елара" від 17.03.2009 р. не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому, що Статут кооперативу зареєстровано саме у цій місцевій раді.

Відповідно до статуту ОК ЖБК Елара" та протоколу установчих зборів засновників від 17.03.2009 р. кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 ЖК УРСР.

Всупереч вимогам ст. ст. 133, 135 ЖК УРСР та абз. 1 п. 8 Примірного статуту засновники ОК ЖБК Елара" (ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3Г.) на час його створення не потребували поліпшення житлових умов, не перебували на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, всупереч п. 5 Примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради число його членів не повинно бути менше п'яти. При цьому відповідно до переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом установчих зборів засновників від 17.03.2009 р., число його членів є лише три особи.

Статут ОК ЖБК Елара" не відповідає вимогам Примірного статуту, зокрема, пунктом 5.1. статуту ОК ЖБК Елара" всупереч ст. ст. 133, 135 ЖК УРСР та абз. 1 п. 56 Примірного статуту передбачено можливість юридичних осіб бути членами кооперативу.

Крім того, в статуті ОК "ЖБК "Елара" не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати у місті Харкові і потребувати поліпшення житлових умов (перебувати на відповідному обліку), що суперечить ст. 133 ЖК УРСР та абз. 1 п. 8 Примірного статуту .

На момент створення ОК ЖБК Елара" три члени кооперативу були у віці понад 30 років, що суперечить абз. 2 п. 7 Примірного статуту.

У статуті ОК "ЖБК "Елара" не визначено кількість квартир у житловому будинку, які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті.

Отже, матеріали справи свідчать, що п.30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 р. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" прийнято в порушення вимог ст. 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту, які є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Таким чином, судом встановлено, що під час прийняття вказаного рішення Харківська міська рада (відповідач-1) при вирішенні питання про надання ОК "ЖБК "Елара" безоплатно земельної ділянки не з'ясувала правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту.

Разом з тим, судом встановлено, що Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Елара" державний акт на право власності земельної ділянки не оформлено, житловий будинок не побудовано та не зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 6,4016 га, кадастровий номер 6310138200:04:007:0010, що підтверджується листом Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 17.06.2015 р. №2753/0/2-15 станом 29.12.2012 р. та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно № 36168937 від 09.04.2015 р. (т. 1 а.с. 76, 77).

Отже, спірне рішення Харківської міської ради не було реалізоване ОК ЖБК Елара" (відповідачем-2).

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи невідповідність спірного пункту 30.3 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, суд вважає позовні вимоги прокурора до Харківської міської ради (відповідача-1) про визнання незаконним та скасування п.30.3 додатку до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 р. "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, розглянувши заяву Харківської міської ради (відповідача-1) (т. 1 а.с. 53-65) про застосування до позовних вимог позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та клопотання прокурора (т. 3 а.с. 154-155) про визнання поважними причин пропущення позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 4 та 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України). Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином, до спірних взаємовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 ЦК України становить три роки.

Крім того, як зазначено у п. 4.1. вказаної Постанови початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Згідно з п. 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Регламенту Харківської міської ради персональні робочі місця передбачаються також для представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова.

Відповідно до протоколу 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009 р. на пленарному засіданні Харківської міської ради, за результатами якого прийняте спірне рішення, приймав участь прокурор міста Харкова ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 66).

Харківською міською радою 25.05.2009 р. на адресу прокуратури міста Харкова було направлено рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 29.04.2009 р. (т. 1 а.с. 67).

У постанові Верховного Суду України № 3-23гс14 від 27.05.2014 р. зазначено, що перебування прокурора під час пленарного засідання, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. А початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження спірного рішення Харківської міської ради від 29.04.2009 р., починається саме з дати прийняття зазначеного рішення. Оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, беручи до уваги приписи ст. ст. 253, 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження спірного рішення сплинув 29.04.2012 року.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятим спірним рішенням Харківської міської ради, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

При цьому суд не погоджується з твердженням прокурора про те, що строк позовної давності пропущений ним з поважних причин, оскільки прокурором в порушення статей 4-3, 33, 34 ГПК України доказів цього суду не надано, а посилання прокурора у клопотанні про визнання поважними причин пропущення позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України) (т. 3 а.с. 154-155) на те, що про прийняття Харківською міською радою спірного незаконного рішення прокурору району стало відомо лише в квітні 2015 р. під час виконання доручення прокуратури Харківської області щодо вивчення рішень Харківської міської ради про передачу у власність ЖБК земельних ділянок для забудови, а також на великий обсяг документів, які підлягають дослідженню і складнощі, пов'язані зі створенням відповідачами штучних перешкод у проведенні перевірок, не доводить обєктивної неможливості заявлення прокурором даного позову протягом трьох років, починаючи з 29.04.2009 року.

За таких обставин, суд відмовляє прокурору у клопотанні про визнання поважними причин пропущення позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи той факт, що позовну заяву було подано прокурором до господарського суду Харківської області після спливу позовної давності (ст. 257 ЦК України), а Харківською міською радою (відповідачем-1) заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності (ч. 2 ст. 258 ЦК України), суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог прокурора до Харківської міської ради відмовити.

Розглянувши позовні вимоги прокурора до ОК "ЖБК "Елара" (відповідача-2 у справі), суд дійшов наступних висновків.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, які відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд перевірив порядок та правомірність припинення юридичної особи ОК "ЖБК "Елара" і встановив таке.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 107 ЦК України передбачений порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання та поділу. Кредиторам юридичної особи, що припиняється, надано право вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язань, або відшкодування збитків. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт або розподільний баланс. Передавальний акт складається у разі злиття або приєднання, розподільний баланс - у разі поділу юридичної особи. Ці документи мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, яка припиняється, щодо всіх кредиторів та її боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Зі змісту Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.05.2016 р. (т. 3 а.с. 96-97) вбачається, що юридичну особу ОК "ЖБК "Елара" (код ЄДРПОУ 36371574) припинено 19.08.2015 р. за рішенням засновників.

Отже, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 19.08.2015 р. (після подання прокурором до суду даного позову) було внесено запис про припинення за рішенням засновників юридичної особи - ОК "ЖБК "Елара", який є відповідачем-2 у справі. При цьому докази правонаступництва вказаної юридичної особи в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на те, що юридичну особу ОК "ЖБК "Елара" припинено за рішенням засновників та враховуючи відсутність доказів правонаступництва вказаної юридичної особи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до ОК "ЖБК "Елара" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши позовні вимоги прокурора до ТОВ "Компанія "Крокус-Монт" (відповідача-3 у справі), суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2007 р. між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Компанія "Крокус-Монт" (орендар) був укладений договір оренди землі № 740767100091 (далі - договір оренди), який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 12.11.2007 р. за № 740767100091 (т. 1 а.с. 127-129).

Відповідно до умов договору оренди орендодавець на підставі рішення 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.12.2006 р. №222/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, площею 6,4016 га, строком до 31.12.2008 р.

Договір оренди був укладений строком до 31.12.2008 р., але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації (п. 8 договору оренди).

Таким чином, договір оренди припинений з 01.01.2009 р.

Згідно з пунктом 30.1 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. № 85/09 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт" припинено право користування земельною ділянкою, загальною площею 6,4016 га (договір оренди землі від 12.11.2007 р. №740767100091) по вул. Луї Пастера, за його добровільною відмовою (лист від 27.04.2009 р.).

Враховуючи те, що договір оренди землі від 12.11.2007 р. №740767100091 припинив свою дію з 01.01.2009 р. і те, що спірне рішення Харківської міської ради в частині надання Обслуговуючому кооперативу ЖБК Елара у власність спірної земельної ділянки, жодним чином не пов'язано з правами та/або обов'язками ТОВ "Компанія "Крокус-Монт", суд вважає, що ТОВ "Компанія "Крокус-Монт" не були порушені права та законні інтереси позивача (прокурора), тому у задоволенні позовних вимог прокурора до ТОВ "Компанія "Крокус-Монт" (відповідача-3) слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України.

Відповідно ч. 5 до ст. 49 ГПК України судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом його було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин судовий збір на прокурора не покладається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 15, 19-24 Закону України Про прокуратуру, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 133, 134, 135, 137 ЖК УРСР, ст. ст. 12, 41, 116 Земельного кодексу України", ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 15, 16, 104, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59, 94 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4-3, 29, 32-34, 43, 44, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 111-12, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

В частині позовних вимог до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Крокус-Монт" відмовити.

В частині позовних вимог до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Елара" провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 21.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_5