Постанова № 58465294, 25.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа№ 910/25111/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко В.І. - за довіреністю;

від відповідача: Долгий С.С. - керівник;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 (повне рішення складено 21.12.2015)

у справі №910/25111/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор 12"

про стягнення 137 483,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор 12" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420225 від 01.02.2007 у розмірі 137483,92 грн., з яких 54131,59 грн. - основна заборгованість, 73 271,45 грн. - інфляційна складова боргу та 10 080,88 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення 54131 грн. 59 коп. основної заборгованості провадження припинено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 3% річних у розмірі 10 080 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 73 271 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 2 062 грн. 27 коп.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Індикатор-12" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор 12", стягнувши штрафні санкції в сумі 76 146, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що у відповідача наявна переплата, яка виникла внаслідок того, що в квітні 2015 року позивач безпідставно застосував тарифи, визначені постановою НКРЕКП № 613 від 31.03.2015, а необхідно було застосовувати тарифи, визначені постановою НКРЕКП № 146 від 17.10.2014, оскільки тариф, визначений постановою НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015, введений в дію з 08.05.2015. Ці обставини не були враховані судом при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з апеляційною скаргою скаржник також подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Станіка С.Р. поновлено Житлово-будівельному кооперативу "Індикатор 12" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 до провадження та призначено розгляд справи на 30.03.2016.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/599/16 від 30.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/25111/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 прийнято справу №910/25111/15 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

В судовому засіданні 30.03.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.05.2016.

16.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 17.05.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.05.2016.

24.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 25.05.2016 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Індикатор 12" (далі - споживач, відповідач), було укладено договір № 1420225 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник, зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Споживач, в свою чергу, згідно п. 2.3.1 Договору зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначеними у додатку №2.

Відповідно до пунктів 9, 10 Додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків) Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. 4.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 1.06.2007 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.4.3. Договору).

В матеріалах справи відсутні докази припинення Договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов Договору він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 085 349,51 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 01.08.2015 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 54 131,59 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор 12" про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420225 від 01.02.2007 у розмірі 137483,92 грн., з яких 54131,59 грн. - основна заборгованість, 73 271,45 грн. - інфляційна складова боргу та 10 080,88 грн. - 3 % річних.

Договір, укладений між сторонами, є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належить, зокрема, встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідач вважає, що в квітні 2015 року позивач безпідставно застосував тарифи, визначені постановою НКРЕКП № 613 від 31.03.2015, а необхідно було застосовувати тарифи, визначені постановою НКРЕКП № 146 від 17.10.2014, оскільки тариф, визначений постановою НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015, введений в дію з 08.05.2015.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки постанова НКРЕКП № 146 від 17.10.2014 та постанова НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 встановлюють тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, а між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2007 № 1420225, що є договором поставки теплової енергії як товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів та призначена для купівлі-продажу.

Відтак, позивач правомірно застосував тарифи, визначені постановою НКРЕКП від 03.03.2015 № 613 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго», яка регулює відносини у сфері постачання теплової енергії, в той час як постанова НКРЕКП № 146 від 17.10.2014 та постанова НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та в період з 01.10.2012 по 01.08.2015 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 085 349,51 грн., тоді як відповідач у визначений Договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю, у зв'язку з чим станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача складала 54 131,59 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 09.11.2015 відповідачем було сплачено суму основної заборгованості 54 131,59 грн. в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с. 127).

Таким чином, оскільки основний борг в розмірі 54 131,59 грн. був погашений відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 54 131,59 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 73 271,45 грн. втрат від інфляції та 3 % річних в сумі 10080,88 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 73 271,45 грн. інфляційних втрат та 10 080,88 грн. 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-12" на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі №910/25111/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/25111/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун