Рішення № 58464922, 21.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/8243/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

про стягнення 10 725,98 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Пешков О.О. - по дов. № 0115-176 від 11.12.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 10 725,98 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № CAS0022963 від 03.01.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Chevrolet Tacuma, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8243/16 та призначено її до розгляду на 26.05.2016.

Відповідач у поданому 20.05.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що згідно наданої позивачем ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.06.2015 обвинувачений - ОСОБА_2 примирився з потерпілим та відшкодував завдані збитки. При цьому в даній ухвалі відсутні будь-які відомості стосовно дати, місця, учасників та обставин настання події, за фактом якої було порушено кримінальне провадження та винесено вищезазначену ухвалу суду. Таким чином, надана ухвала Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.06.2015 не підтверджує настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2 ОСОБА_2, за шкоду заподіяну власнику автомобіля Chevrolet Tacuma, державний реєстраційний № НОМЕР_1.

25.05.2016 на адресу суду надійшло повідомлення Мотороного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідачем в судовому засіданні 26.05.2016 було подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та про витребування у Миколаївського районного суду Миколаївської області матеріалів кримінальної справи № 480/856/15 по обвинуваченню ОСОБА_2.

Суд розглянувши дане клопотання задовольнив його частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8243/16 від 26.05.2016, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи був відкладений на 21.06.2016.

Даною ухвалою у Миколаївського районного суду Миколаївської області витребувано відомості щодо дати, місця, учасників та обставин настання події, за фактом якої винесено ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.06.2015 у справі № 480/856/15 Пр. № 1-КП/480/131/15.

13.06.2016 від Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшли витребувані документи.

Позивач в судовому засіданні 21.06.2016 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 26.05.2016 свідчить про те, що представник позивача Кищук А.В. згідно довіреності № б/н від 11.01.2016 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 21.06.2016.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 24.01.2013 представника позивача Кищук А.В. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/8243/16.

Відповідач в судовому засіданні 21.06.2016 заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення франшизи в розмірі 510,00 грн.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.

В судовому засіданні 21.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2 рухаючись по автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» з боку м. Миколаїв в напрямку м. Одеса не вибрав безпечної швидкості щоб мати змогу постійно контролювати свій рух та безпечно керувати автомобілем здійснюючи маневр обгону не впорався з керування внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Tacuma, державний номер НОМЕР_1, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, а також постраждали водій та пасажир автомобіля Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2, у зв'язку з чим СВ Миколаївським РВУ МВС України в Миколаївській області було відкрито кримінальне провадження 12014150260001208, яке було направлено до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15.06.2015 у справі № 480/856/15 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 286 КК України закрите, у зв'язку з примиренням з потерпілим.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається що винним у вчинені правопорушення, наслідком якого стало ДТП, є водій автомобілем марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2 - ОСОБА_2

Автомобіль марки Chevrolet Tacuma, державний номер НОМЕР_1, застрахований страхувальником у Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна», яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № CAS0022963 від 03.01.2014.

Відповідно до звіту № 41/11-14 від 10.12.2014 вартість збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля Chevrolet Tacuma, державний номер НОМЕР_1 становить 11 503,47 грн.

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 1500013222 від 23.12.2014, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 10 725,98 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 10 725,98 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 000034771 від 23.12.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 725,98 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Відповідно до умов договору (полісу) № НОМЕР_3 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн. та встановлено розмір франшизи - 510,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу № НОМЕР_3 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування має бути зменшено на його розмір.

В матеріалах справи наявна вимога № R/L18382 від 10.08.2015 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив перерахувати на його рахунок відшкодування в сумі 10 725,98 грн. Дана вимога отримана відповідачем 14.08.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач отримавши вимогу суму страхового відшкодування не сплатив.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Chevrolet Tacuma, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а також те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в розмірі 10 215,98 грн. (10 725,98 грн. - 510,00 грн. (франшиза)).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) суму страхового відшкодування в розмірі 10 215 (десять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 98 коп., 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.06.2016.

Суддя В.В.Сівакова