Рішення № 58464675, 16.06.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/34/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016 Справа № 908/1122/16

За позовом: Командитного товариства “Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і Компанія” (69069, Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 13)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранта Трейд” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Маяковського, 45 - а)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 1 - а)

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Від третьої особи: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.04.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Командитного товариства “Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і Компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранта Трейд” про стягнення 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/1122/16, справі присвоєно номер провадження – 5/34/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, розгляд якої призначено на 30.05.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 16.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Сторони у судові засідання 30.05.2016, 16.06.2016 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноважених представників сторін або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення на їхні адреси відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні не скористалися. Витребувані судом документи по справі суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала про порушення провадження у справі від 26.04.2016 № 908/1122/16, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранта Трейд» за адресою 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Маяковського, 45-а, повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 52, 53).

В матеріалах справи міститься Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2016, відповідно до якого місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранта Трейд» є: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Маяковського, 45-а (а.с. 47 - 48). Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов’язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов’язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез’явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Провадження у цій справі порушено 26.04.2016, тобто строк розгляду справи – до 26.06.2016. Клопотань про продовження строку розгляду справи на 15 днів від сторін не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. в якості повернення виконаного у зобов’язанні за договором поставки №ГТ-0104/16 від 20.05.2015. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області від 29.09.2015 № 1016/08-28-22-02/5755559, договір поставки № ГТ-0104/16 від 20.05.2015 з додатками, зокрема на п. 10.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 29.05.2015: « 10.1. цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а саме – 20.502.2015 та діє до 31.12.2015, а у частині проведення розрахунків – до їх повного виконання», та на ст. 1212 Цивільного кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2015 між Командитним товариством «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і Компанія» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранта – Трейд» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № ГТ-0104/16 (далі – договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) на умовах, передбачених цим договором.

Загальна кількість, асортимент та номенклатура товару, що передається за цим договором у власність покупця, визначається у визначених сторонами Специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість, номенклатура товару, зазначаються у Специфікаціях до цього договору, які є невід’ємними частинами.

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. договору постачальник зобов’язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Строк поставки товару складає 15 календарних днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати товару у розмірі 100 % від вартості партії товару, яка постачається.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених у Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов’язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки пов’язані з поставкою товару.

Загальна сума договору 1 000 000,00 грн. та визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до нього специфікацій.

Пунктами 5.1. – 5.3. договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

Оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника шляхом: попередньої оплати товару у розмірі 100 % від вартості партії товару, що постачається, на підставі виставленого постачальником покупцю рахунка-фактури. У цьому рахунку постачальник зазначає повну вартість партії товару, що орієнтовно постачається.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.5., 10.6. договору цей договір вступає в силу з 20.05.2015 та діє до 31.12.2015 з урахуванням виконання всіх обов’язків по договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами з обох сторін та діє протягом року. Якщо по закінченню року, жодна із сторін договору не повідомила про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов’язань (у т.ч. гарантійних) за цим договором.

20.05.2015 між сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору на суму 885012,72 грн., відповідно до якої строк поставки товару 15 календарних днів з моменту попередньої оплати (а.с. 14).

28.05.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої п.п. 3.3., 5.2. викладені в наступних редакціях:

« 3.3. Строк поставки товару складає 15 календарних днів з дня отримання усної або письмової заявки покупця.

5.2. Оплата за товар здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника шляхом: оплата у розмірі 5 % від суми відвантаженої партії товару протягом 50 днів з дня поставки, остаточний розрахунок – до 31.12.2015».

Факт поставки та отримання товару підтверджується видатковою накладною ГТ-0000022 від 29.05.2015, прибутковими накладними та товарно-транспортною накладною, відомістю про вантаж, які містяться в матінках справи (а.с. 17 – 20).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактура для оплати за договором №СФ-0002005 від 20.05.2015 на суму 885 012,72 грн. (а.с. 15).

Позивачем здійснено оплату у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 21).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000, 00 грн., у зв’язку з тим, що Актом ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.09.2015 № 1016/08-28-22-02/5755559 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і Компанія» (код ЄДРПОУ 5755559) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Тех – Енерго – Постач» (код ЄДРПОУ 39603339), ТОВ «Гранта – Трейд» (код ЄДРПОУ 39610106), ТОВ «Торг сервіс Люкс» (код ЄДРПОУ 39644784) за травень 2015 року» встановлено наступне: до перевірки не надано документи, які підтверджували б походження товарів, зазначених у податкових накладних, виписаних ТОВ «Гранта Трейд» в адресу КТ «ЗЗВА» за договором поставки ГТ-0104/16 від 20.05.2015. Не можливо встановити походження товарів, зазначених у податкових накладних в травні 2015.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. в якості повернення виконаного у зобов’язанні за договором поставки №ГТ-0104/16 від 20.05.2015. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається н:

- Акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області від 29.09.2015 № 1016/08-28-22-02/5755559, яким на думку позивача не підтверджено факт поставки товару;

- договір поставки № ГТ-0104/16 від 20.05.2015 з додатками, зокрема на п. 10.1. договору у редакції додаткової угоди № 2 від 29.05.2015: « 10.1. цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а саме – 20.502.2015 та діє до 31.12.2015, а у частині проведення розрахунків – до їх повного виконання»;

- ст. 1212 Цивільного кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Між сторонами було укладено договір поставки № ГТ-0104/16 від 20.05.2015.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи документами: видатковою накладною ГТ-0000022 від 29.05.2015, прибутковими накладними та товарно-транспортною накладною, відомістю про вантаж, які містяться в матінках справи (а.с. 17 – 20). 5 % вартості товар було сплачено відповідно до п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Судом відхиляються твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено неможливість встановлення походження товарів, зазначених у податкових накладних, виписаних ТОВ «Гранта Трейд» на КТ «ЗЗВА» в травні 2015 року.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України 1.1. податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Питання пов’язані з наданням податкового кредиту регулюються зокрема ст.ст. 198, 199 Податкового кодексу України.

При цьому, ст.19 Господарського кодексу України прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Актом перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.09.2015 № 1016/08-28-22-02/5755559 встановлено порушення КТ «ЗЗВА» п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2015 на суму 750003,00 грн. Встановлення у вказаному Акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області факту неможливості встановлення походження товарів, зазначених у податкових накладних, виписаних ТОВ «Гранта Трейд» в травні 2015 не є підставою для визнання договору поставки № ГТ – 0104/16 від 20.05.2015 недійсним.

Отже, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.09.2015 № 1016/08-28-22-02/5755559 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов і Компанія» (код ЄДРПОУ 5755559) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Тех – Енерго – Постач» (код ЄДРПОУ 39603339), ТОВ «Гранта – Трейд» (код ЄДРПОУ 39610106), ТОВ «Торг сервіс Люкс» (код ЄДРПОУ 39644784) за травень 2015 року» не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що договір поставки № ГТ-01-04/16 від 20.05.2015 визнано судом недійсним, відсутність доукментів про походження товару не свідчить про йього недіснйість. До того ж, суду не надано ані належним чином завіреної копії додаткової угоди № 2 до договору від 29.05.2015, ані її оригіналу для огляду, хоча суд неодноразово своїми ухвалами витребував у позивача всі документи, необхідні для розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України, яким встановлено наступне:

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 21.06.2016.