Ухвала суду № 58463487, 30.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Київ К/800/43948/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року

у справі № 811/282/13-а

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення заборгованості,

встановив:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року у справі № 811/282/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 804, 32 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг по податку на доходи з фізичних осіб, який виник згідно поданої до податкового органу декларації та нарахований самостійно платником по строку сплати 31.07.2012 року по декларації від 14.05.2012 року в сумі 1 477, 50 грн., частково погашено суму 673, 18 грн., тому борг складає 804, 32 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання, податковим органом сформовано податкову вимогу від 07.08.2012 року № 1488 на суму 804, 32 грн.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки незважаючи на вжиті податковим органом заходи, податковий борг не погашено відповідачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.3 ст. 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Оскільки судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед бюджетом податкового боргу у розмірі 804, 32 грн., який виник в результаті несплати самостійно задекларованих відповідачем суми податкових зобов'язань, тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі № 811/282/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук