Ухвала суду № 58463432, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року К/800/1490/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року по справі № 401/172/15-а (2-а/401/38/15)

за позовом ОСОБА_4

до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби

України

про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року, позовну заяву повернуто.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та зазначено в тексті касаційної скарги, постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження Світловодської міської ради від 10 січня 2006 року №5-к «Про звільнення ОСОБА_4.», поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника начальника управління економіки та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради - завідуючої відділом економічного розвитку, комунальної власності та приватизації. Стягнуто з виконавчого комітету на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

З метою виконання вказаного судового рішення, Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області 31 березня 2009 року видано виконавчий лист №2-а-11/09.

Впродовж тривалого проміжку часу судове рішення Світловодською міською радою не виконувалося, що стало підставою для звернення ОСОБА_4 до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини №65511/10 держава відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах наведених у Додатку 1 та 1500 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю в заявах, наведених у додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної шкоди, а також компенсацію судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу; зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якого має бути додано три відсоткові пункти.

За вказаним рішенням Європейського суду з прав людини відкрито виконавче провадження ВП№33934331.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 від 15 вересня 2014 року ВП№33934331 виконавче провадження закінчено. В постанові зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2271 від 17 жовтня 2012 року у розмірі 15641,50грн (еквівалент 1500 євро). Відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області рішення національного суду боржником виконано фактично у повному обсязі.

Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, позивач звернулась до суду із позовом в якому вказала, що їй виплачена лише компенсація в еквіваленті 1500 євро, проте постанова Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2009 року фактично залишилася не виконаною, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Повертаючи позовну заяву, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами частини 6 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Стаття 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила предметної підсудності адміністративних справ, частиною 1 якої встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

В даному випадку, предметом спору у справі є визнання протиправною та скасування постанови від 15 вересня 2014 року ВП № 33934331, ухваленої головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_6 про закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі ОСОБА_4 № 65511/10 щодо виконання постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2009 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року, а отже дана справа відповідно до приписів частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.