Ухвала суду № 58463412, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року К/800/1421/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року по справі № 826/14313/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної

виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській

області

треті особи Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго»,

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №38147620 про стягнення сум боргових зобов'язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору, боржником у якому є Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», стягувачем - Дочірня компанія «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України».

Постановою державного виконавця від 14 лютого 2013 року ЗВП №38147620 накладено арешт на кошти боржника на рахунках №26081100048752 та №26033100048001 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4158282,58 грн.

Згідно супровідного листа від 14 лютого 2013 року копія постанови про накладення арешту на кошти боржника направлена на адресу позивача та ним отримана 20 лютого 2013 року.

Листом від 4 березня 2013 року №10.5-186/37-2291 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про те, що постанова від 14 лютого 2013 року про накладення арешту на кошти боржника залишена без виконання, оскільки Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» не обслуговується у банку та рахунків не відкривало.

Державний виконавець постановою від 11 лютого 2014 року повторно наклав арешт на кошти боржника, в тому числі і на ті, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Копія вказаної постанови направлена на адресу позивача супровідним листом від 11 лютого 2014 року № 6609.

Постанова про арешт коштів від 11 лютого 2014 року була повернута до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області у зв'язку з не відповідністю документа пункту 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року№512/5.

Супровідним листом від 3 березня 2014 року №2314/3402 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на адресу позивача направлено копію постанови про арешт коштів від 3 березня 2014 року ВП№33880371, які знаходяться на рахунках, що ним обслуговуються.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» листом від 13 березня 2014 року №10.5-186/37-1996 повідомило, що відповідно до положень пункту 10.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №2, з 11 березня 2014 року накладено арешт на поточний рахунок боржника №26006011163216 та зупинено видаткові операції за рахунком клієнта, а постанова про арешт коштів боржника від 3 березня 2014 року оприбуткована на позабалансовий рахунок №9806.

5 червня 2014 року за вихідним №2314/10323 відповідачем на адресу банку направлено вимогу, якою позивача зобов'язано: усунути порушення законодавства про виконавче провадження шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів, що вчинені з рахунку Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 за період з 3 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року; особисто з'явитись в приміщення органу виконавчої служби з метою надання доказів виконання даної вимоги та надання особистих пояснень стосовно причин руху коштів боржника з рахунку №26006011163216 в період до 11 лютого 2014 року.

Вважаючи, що вказана вимога порушує права, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктом 10.1 Інструкції Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунками за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Пунктами 10.2, 10.4 зазначеної Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, вживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.

Відповідно до пунктів 32.3.1, 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.

Аналогічна за змістом норма визначена пунктом 2.36 Інструкції, зокрема якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані.

Отже, з викладеного вбачається, що позивач, отримавши копію постанови державного виконавця від 14 лютого 2013 року, якою накладено арешт на кошти боржника на рахунках №26081100048752, №26033100048001 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4158282,58 грн., був зобов'язаний невідкладно її виконати. Та обставина, що на час її отримання боржник у виконавчому провадженні не був клієнтом банку і не мав відкритих рахунків не звільняє позивача від обов'язку її виконання у разі відкриття в майбутньому таких рахунків.

Чинним законодавством не передбачено можливість залишення без виконання будь-якої постанови державного виконавця. Така постанова може бути лише оскаржена в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

В період з 3 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року, за який вимогою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області позивача було зобов'язано усунути порушення законодавства про виконавче провадження шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів, що вчинені з рахунку Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго», постанова державного виконавця від 14 лютого 2013 року ЗВП №38147620 про накладення арешту на кошти боржника на рахунках №26081100048752, №26033100048001, набрала законної сили, була чинною та не оскаржувалась.

Крім того, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року по справі № 203/5626/14-п, яка набрала законної сили, визнано винною начальника Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення - невиконання законних вимог державного виконавця, що підтверджує протиправність не зупинення позивачем видаткових операцій Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на рахунку №26006011163216.

З огляду на викладене, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.