Постанова № 58463111, 16.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 р. Справа № 815/7156/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Димерлій О.О.,

судді - Домусчі С.Д.

судді - Єщенко О.В.

при секретарі: Богданової С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо відшкодування вкладу за договором № 20045300 від 24.07.2014 року; визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, щодо відшкодування вкладу за договором № 20045300 від 24.07.2014 року; зобов'язання уповноваженої особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" включити ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1, за договором № 20045301 від 24.07.2014 року; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 20045300 від 24.07.2014 року із сумою виплати 455000 гривень без врахування відповідних процентів.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірної бездіяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року вищенаведений позов було задоволено частковао. Зобов'язано відповідачів вчинити спірні дії.

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Гаджиєв С.О. просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення. Так як в процесі розгляду справи доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, що позивач при укладенні договору від 24.07.2014 року № 20045301 про приєднання до Публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року був обізнаний про наслідки розміщення коштів на індивідуальних умовах, оскільки за наявності договору від 02.06.2014 року № 20044787 з правом поповнення рахунку позивач станом на день укладання договору від 24.07.2014 року не потребував від банку будь-яких індивідуальних умов та за наданням таких умов не звертався

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ "ІМЕКСБАНК" 22.04.2014 року укладений договір №20044406 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року з процентною ставкою 24% річних строком на 93 дні, з сумою вкладу 440675 грн. з правом поповнення рахунку протягом усього строку.

Крім того, 02.06.2014 року між позивачем та ПАТ "ІМЕКСБАНК" укладений договір №20044786 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року з процентною ставкою 25% річних строком на 396 днів, з сумою вкладу 1000 грн. та з правом поповнення рахунку протягом усього строку

По закінченню дії договору №20044406 між ОСОБА_1 та ПАТ "ІМЕКСБАНК" 24.07.2014 року укладений договір №20045300 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року вклад "_" Постійний клієнт " 13міс._" (вид вкладу "_IND13м25%*") з процентною ставкою 25% річних строком на 397 днів та з правом поповнення рахунку протягом усього строку, дата повернення вкладу 25.08.2015 року (аркуш справи 11).

27 січня 2015 року у ПАТ "Імексбанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію

27 травня 2015 року у вищенаведеному банку була розпочата процедура ліквідації.

26 червня 2015 року відповідачі повідомили позивача про відсутність можливості у Фонду на відшкодування її вкладу у зв'язку з його розміщенням на індивідуальних більш сприятливих умовах (п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ").

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Отже, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність ", або мають інші фінансові привілеї від банку.

Пунктом 7 ч. 7 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що поточними ринковими умовами не вважається нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Таким чином, Фонд не відшкодовує грошові кошти, які були розміщені на індивідуальній основі під більший відсоток ніж звичайні відсотки (для інших вкладників).

Факт того, що позивач розмістив грошові кошти на індивідуальних умовах підтверджується наступним.

Так, у Банку вклад позивача обліковується саме, як індивідуальний /а.с. 12/.

Перед розміщенням вкладу позивач був ознайомлений з наслідками розміщення грошових коштів на індивідуальних умовах під підвищений відсоток /а.с. 23/.

З метою можливості розміщення позивачем вищенаведеної суми грошових коштів на індивідуальних умовах під підвищений відсоток Комітетом з управління активами та пасивами ПАТ "Імексбанк" приймалося окреме рішення оформлене протоколом від 23 липня 2014 року № 23072014 /а.с. 24-25/.

На думку колегії суддів, для укладення договору на поточних ринкових умовах не потрібні будь-які додаткові дії Банків, окрім підписання самого договору безпосередньо у відділенні Банку.

Розміщення грошових коштів позивача під 25 відсотків не проводилося шляхом простого підписання відповідного договору. Наведене розміщення було здійснено виключно після прийняття відповідного рішення Комітетом Банку та ознайомленням позивача щодо можливих наслідків розміщення грошових коштів на таких умовах.

Вищенаведеними нормами Законів жодним чином не обмежується кількість вкладників, які можуть розміщувати вклади на індивідуальних умовах, саме для визнання таких умов індивідуальними.

На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведені обставини беззаперечно свідчать про розміщення позивачем свого вкладу саме на індивідуальних умовах під підвищений відсоток.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача про те, що вимоги п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " та п. 7 ч. 7 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність " стосуються виключно пов'язаних з Банками осіб у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти, за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідачів включити ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, направити додаткову інформацію щодо неї, включити її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснити відшкодування їй коштів за вкладом, оскільки виплати за вкладами, які мають фінансові привілеї від банку відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відшкодовуються.

Не відшкодування коштів пов'язаним з банком особам регламентовано саме п. 4 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " і з наведених норм п.п. 4 та 7 не вбачається, що вони просто дублюють один одного.

Застереження п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " відноситься саме до не поточних ринкових умов, а не пов'язаних з банком осіб.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності можливості відшкодування позивачу його вкладу. Так як договір №20045301 був укладений з позивачем на індивідуальних умовах (а.с.12).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано витяг з протоколу № 23072014 засідання Комітету з управління активами та пасивами ПАТ "Імексбанк" від 23.07.2014 року, за клопотанням відділення №2 АТ "Імексбанк" у м. Білгород-Дністровському було надано дозвіл щодо надання можливості встановлення індивідуальних умов по розміщенню коштів на депозитному (вкладному) рахунку для фізичної особи ОСОБА_2.(а.23-24). Отже відсутність можливості відшкодування позивачу його вкладу є правомірною.

Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує наявність висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.02.2016р. по справі № 826/2043/15, який зводиться до того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Апеляційний суд керуючись ч.1 ст.244-2 КАС України, вважає за можливе відступити від зазначеної позиції Верховного Суду України у цій справі з мотивів, викладених вище, та додатково зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Пункт 10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені права позивача підлягають захисту в порядку, передбаченому ст.54 Закону з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або його уповноваженої особи є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю, як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні функції. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через оскарження відповідного рішення, прийнятого суб'єктом владних управлінських функцій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись: ст. ст.185, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі