Ухвала суду № 58462865, 19.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2074/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В.за участю: секретаряРазінкіної Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укркава» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області від 27.03.2015 року № 0000302202 та № 0000312202, якими Товариству визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації, а висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ є безпідставним, оскільки господарські операції з контрагентом ТОВ «Комтел» підтверджені належними первинними документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В порядку ст.55 КАС України колегією суддів замінено Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на її правонаступника - Іллічівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "УКРКАВА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.03.2015 року № 089/15-03-22-0301/31541491.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 347 933 грн., а також завищено податок на додану вартість, що підлягав бюджетному відшкодуванню в той самий період, на загальну суму 181 989 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КОМТЕЛ», а також включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання сировини (кава зелена, не смажена, для промислової обробки) без їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності на загальну суму ПДВ 41 115 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що надані до перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт і витрати (форма КБ-3) заповнені з порушенням наказів Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві та від 05.07.2013 року № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (ДБН Д.1.1-1-2000), зокрема, в актах відсутня інформація щодо найменування підприємства, установи, ідентифікаційний код ЄДРПОУ, найменування субпідрядника, підпис уповноважених осіб, печатка, в деяких актах відсутній номер та дата договору, на підставі якого здійснювались роботи, а субпідрядник - "ТОВ "Авесбуд" має стан "припинено", відносно посадових осіб вказаного Товариства відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, воно має ознаки фіктивності, адже у нього відсутні основні засоби, виробничі потужності, транспорт, приміщення та трудові ресурси, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Що стосується включення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання сировини від компаній-нерезидентів (кави зеленої не смаженої для промислової переробки), висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході перевірки встановлено розбіжності між кількістю вантажу товару по МД та фактично оприбуткованою кількістю вантажу в бухгалтерському обліку.

За наслідками перевірки податковим органом 27.03.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000302202, згідно якого нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі434 916 грн., з яких 347 933 грн. за основним платежем, 86 983 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000312202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 181 989 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 90 995 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджено факт реальності проведених господарських операцій щодо придбання позивачем послуг у ТОВ "Комтел"», а також включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання сировини (кава зелена, не смажена, для промислової обробки), яка в подальшому використана в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, отже збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 25% від грошового зобов'язання є необґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 2009 по 2013 роки між ТОВ "Укркава" та ТОВ "Комтел" було укладено низку договорів підряду,відповідно до яких ТОВ "Комтел" зобов'язалось виконати комплекс монтажних та підрядних робіт, зокрема: монтаж системи контролю доступу (СКД), локальної та телефонної мережі, монтаж та налагодження міні АТС, роботи по заземленню обладнання, роботи по розширенню під'їзної дороги заводу, роботи по монтажу систем відеоспостереження цеху пакування, роботи по технічному ремонту та обслуговуванню системи енергозабезпечення Заводу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 14-А, щомісячне технічне обслуговування і виконання профілактичних робіт, а у разі необхідності - ремонту систем енергозабезпечення, вентиляції та відео спостереження, ремонтні/будівельні роботи з посилення облицювання фасаду споруди та по капітальному ремонту даху споруди за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 14-А.

На підтвердження господарських операцій з вказаним контрагентом позивач надав належним чином завірені копії вищевказаних договорів, а також податкові накладні, виписані TOB "Комтел", акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки вартості виконаних робіт і витрат (форма КБ-3).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на той факт, що надані до перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки вартості виконаних робіт і витрат (форма КБ-3а) заповнені з порушенням наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві (зі змінами та доповненнями) та наказу Мінрегіонбуду від 05.07.2013 року № 293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (ДБН Д.1.1-1-2000), є необґрунтованими та безпідставними, оскільки вищевказані накази не зареєстровані належним чином в Міністерстві юстиції, мають міжвідомчий характер та не є обов'язковими для виконання підприємствами, що не входять до сфери управління Мінрегіонбуду.

До того ж, як зазначив Вищій адміністративний суд в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, та позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів в актах приймання-передачі та довідках вартості робіт та витрат не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Комтел" з підстав відсутності у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, зокрема, управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспорту тощо, оскільки ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області фактично не проводила перевірку стану господарської діяльності ТОВ "Комтел" та не надала жодних доказів, коли саме внесені відомості до ЄДР по відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки на інформацію, яка знаходиться у АС "Податковий блок" щодо фінансово-господарських відносин контрагента ТОВ "Комтел" з іншими контрагентами, а саме, з ТОВ "Авесбуд", їх реальності та повноти відображення в обліку, порядку формування податкового кредиту за період, що оскаржується, також єнеобґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагента.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару та послуг, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте податковим органом не наведено доводів щодо недостовірності наявних у справі доказів, не подано фактичних даних на спростування встановлених в ході судового розгляду обставин, а відтак колегія суддів відхиляє як неспроможні висновки податкової інспекції, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З матеріалів справи також вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Укркава" сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з придбання сировини (кава зелена, не смажена, для промислової обробки) у постачальників-нерезидентів - компанії "COMPANGNIE MACENTA PRODUCTION" SARLU, Гвінейська республіка, та "Shanghai Surfine Со. LTD", Кітай.

За висновками податкового органу, в ході перевірки встановлено розбіжності між кількістю вантажу товару по МД та фактично оприбуткованою кількістю вантажу товару в бухгалтерському обліку, що, на думку ДПІ, е підставою для нарахування сум ПДВ з різниці кількості товару, зазначеній у МД та фактично сплаченій Товариством.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам та доводам податкового органу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що формування податкового кредиту позивачем відбувалось у відповідності до вимог ст.ст. 187.8 ст.187, п.198.2 ст. 198, ПК України.

Так, згідно п. 201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на момент перевірки), для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ "Укркава" є виробництво чаю та кави, отже, отримана Товариством сировина безпосередньо використовувалась у межах його господарської діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сплата митних платежів (зборів) та фактичне визначення ваги товару здійснювалось позивачем у різний проміжок часу.

Так, після митного оформлення товару Товариство, відповідно до вимог Податкового кодексу, здійснило усі обов'язкові платежі, у тому числі митні, з подальшим включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання сировини, за подією, що відбулась раніше.

Різниця ж у вазі, в свою чергу, була виявлена та належним чином зафіксована відповідно до актів експертиз Іллічівського підприємства Одеської регіональної Торгово-Промислової палити України.

У звязку з цим оплата та оприбуткування товару було здійснено позивачем після фактичного отримання товару, а різниця між заявленим та фактично отриманим обсягом товару була в подальшому врегульована Товариством з постачальниками компанією "COMPANGNIE MACENTA PRODUCTION" SARLU та "Shanghai Surfine Со. LTD". Зокрема, відповідно до митних декларацій №009683 від 18.04.2013 року та №009668 від 16.04.2013 року з компанією "COMPANGNIE MACENTA PRODUCTION" SARLU, було підписана додаткова угода №5 від 22.04.2013 року до Контракту №2 від 04.01.2012 року, щодо заліку; відповідно до митної декларацій №000112 від 04.01.2013 року та №012714 від 29.05.2013 року з компанією WEST EAST COMMUNICATION LLP та "COMPANGNIE MACENTA PRODUCTION" SARLU був підписаний договір про переведення боргу від 27.02.2014 року; відповідно до митної декларації №004237 від 20.02.2013 року компанією "Shanghai Surfine Со. LTD" відповідно до додаткової угоди №1 від 18.03.2013 року до Контракту №10-05 від 12.10.2012 року були повернуті кошти за недопоставлений товар.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Комтел" і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, а також по митним деклараціям.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5 359 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас