Постанова № 58461455, 16.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 876/943/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Керод Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідачів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору № 003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот доларів США). Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) вкладнику публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до договору № 003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот доларів США). Зобов'язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору № 003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот доларів США) на підставі додаткової інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадировим Владиславом Володимировичем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржила позивач, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, просить таку скасувати та прийняти нову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зпосиланням на норми статей 3, 11,12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 року №1548/21860, вказує про обов'язок Фонду відшкодовувати кошти за вкладами.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу без участі сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 13.02.2015р. між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №003-13558-130215. Відповідно до пункту 1.2 договору сума вкладу складає 6500.00 (шість тисяч п'ятсот доларів США 00 центів). За умовами договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2(пункт 1.6); зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного рахунку (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу, цей договір вважається таким, що не був укладений (пункт 1.8).

Також 13 лютого 2015 року, між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, відповідно до пункту 1 якої сторони домовилися про наступну редакцію пункту 1.8 договору №003-13558-130215:

" 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного рахунку (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, Вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу, цей договір вважається таким, що не був укладений".

13 лютого 2015 року на вкладний рахунок НОМЕР_2(ОСОБА_1 було переказано кошти у сумі 6500.00 доларів США з рахунку НОМЕР_3 від ОСОБА_6, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності НОМЕР_4 з відміткою АТ "Дельта Банк" від 13.02.2015.

02.03.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Листом Тимчасової адміністрації від 23.09.2015р. №8821/1158 позивача повідомлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) №003-13558-130215 від 13.02.2015р. є нікчемним згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вважаючи незаконним рішення від 23.09.2015р. про визнання договору банківського вкладу №003-13558-130215 від 13.02.2015р. нікчемним та дії Уповноваженої особи протиправними, позивач звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-III (далі - Закон №2121-III) закріплено критерії віднесення банку до категорії проблемних та встановлено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним.

Як встановлено з матеріалів справи, у зв'язку з здійсненням Банком ризикової діяльності Національним банком України прийнято Постанову №692/БТ від 30.10.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", відповідно до якої банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

03.11.2014р. Радою Директорів ПАТ "Дельта Банк" видано Наказ №2650 щодо стабілізації діяльності Банку, яким наказано запровадити з 04.11.2014р. та забезпечити виконання обмежень в діяльності, які аналогічні встановленим Постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014р., та визначено відповідальних осіб.

Постановою Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч.2 ст.76 Закону №2121-III Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема,: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 2 ст.26 Закону №4452-VI встановлено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Згідно з ч.6 ст.27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктами 3-4 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012р. № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Водночас, з аналізу викладених положень нормативно правових актів вбачається, що відшкодування коштів триває з моменту прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку та завершується в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно.

Рішенням виконавчої дирекцією Фонду №147 від 03.08.2015р. строк здійснення тимчасової адміністрації в Банку продовжено по 02.10.2015р. включно.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015р. відкликано банківську ліцензію АТ "Дельта Банк".

02.10.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452-VI закріплено вичерпний перелік підстав за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Таким чином, законодавцем встановлено як обов'язок Уповноваженої особи, у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

При цьому право Уповноваженої особи перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання Наказу Уповноваженої особи №408 від 29.05.2015р. та рішення Виконавчої дирекції Фонду №174/15 від 27.07.2015р. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами роботи вказаної Комісії 15.09.2015р. складено Протокол засідання комісії, яким вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу, серед яких за №1214 договір, укладений між ОСОБА_1 та Банком.

Наказом Тимчасової адміністрації №813 від 16.09.2015р. у зв'язку з виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів, застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які скасовано Наказом Тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 22.09.2015р. №836.

Отже, досліджуваний судом договір банківського вкладу за наслідками перевірки 15.09.2015р. був виявлений як нікчемний, проте наслідки нікчемності щодо нього не було застосовано.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до Протоколу від 15.09.2015р. операції з перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладені (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, були здійснені в період дії Постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014р. Відповідно до зазначеної Постанови банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. При цьому, як зазначено в Рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015р.), керівників структурних підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлених вказаною постановою, лише 15.01.2015р., а отже факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015р. включно.

Комісією зроблено висновок, що укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2015р. договорів банківського вкладу, за яким здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Як вбачається із заперечень на адміністративний позов, підставою для віднесення правочину, вчиненого від імені позивача, до категорії нікчемних є те, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок з вкладу іншого клієнта.

Колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.1062 ЦКУ на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Згідно ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку. При цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником.

Пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492 (далі - Інструкція №492) передбачено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

В свою чергу, п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", затверджених Рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" від 20.03.2013р., встановлено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Згідно з п.10.19 Інструкції № 492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Пунктом 1.8 укладеного позивачем Договору банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015р. встановлено, що зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 12.02.2015р. до Договору банківського вкладу №007-08501-120215, пункт 1.8 ст.1 Договору викладено в наступній редакції: " 1.8 Зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються."

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011р. № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Факт внесення грошових коштів на рахунок до Банку підтверджується Платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 13.02.2015р. НОМЕР_4 з відміткою АТ "Дельта Банк", відповідно до якого ОСОБА_6 переказав кошти з поточного рахунку на рахунок ОСОБА_1- позивача у справі.

На підставі комплексного аналізу законодавчих положень та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зарахування вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015р. здійснено відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди №1 до Договору, що не суперечить нормам чинного законодавства, а отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом у спірних правовідносинах є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

При цьому, ч. 2 ст. 1058 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Відповідно до ч.2 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За своєю суттю, індивідуальні умови - це умови, які погоджені між банком та конкретним вкладником і відмінні від умов, застосованих до інших вкладників банку. Тобто особі (вкладнику) банк надав (при наявності певних обставин, про які відомо і вкладнику, і банку) фінансові привілеї, які не надав іншим вкладникам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладався договір банківського вкладу на звичайних умовах, що були передбачені банком щодо процентних ставок за вкладом "Найкращий від Миколая", та відповідали умовами договору банківського вкладу відповідного виду, а тому покликання Уповноваженої особи на п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності правочину не відповідає фактичним обставинам.

Разом з тим, така підстава, як: "можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб", як це зазначено в Протоколі засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", не відносяться до переліку підстав, визначених у ч.3 ст.38 Закону №4452-VI, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Водночас, відповідачами не підтверджено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який є нікчемним з підстав, встановлених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст.228 ЦКУ нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом апеляційної інстанції під час судового розгляду справи не встановлено, що вчинений позивачем правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним.

Окрім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015р. №003-13558-130215.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як визначено ч.4 ст.38 Закону №4452-VI, повідомлення стороні, про визначення договору нікчемним, може бути направлено Уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Повідомлення Тимчасової адміністрації про нікчемність правочину №8821/1158 від 23.09.2015р. відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.37 Закону №4452, яке просить скасувати позивач, має інформативний характер та викладено у формі листа, не містить в собі ознак акта індивідуальної дії в розумінні КАС України, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для позивача, а тому скасуванню не підлягає.

Аналіз норм чинного законодавства та обставин у справі, дає можливість колегія суддів дійти висновку, що зарахування вкладу за Договором банківського вкладу (депозиту) від 13.02.2015р. №003-13558-130215 не суперечить нормам чинного законодавства та внутрішнім документам Банку, переваг перед іншими кредиторами Банку чи пільг для позивача судом не встановлено; дослідженими судом обставинами спростовується твердження відповідачів щодо нікчемності укладеного між позивачем та Банком правочину; не встановлено існування відповідного судового рішення про визнання недійсним вказаного договору банківського вкладу (депозиту); Уповноваженою особою не доведена наявність правових підстав для виключення позивача з переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Таким чином, заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та зобов'язання надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду позивачу.

Щодо позовних вимог позивача заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Згідного з положеннями чинного законодавства, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та передає сформований перелік вкладників до Фонду.

Відповідно до Закону України Закону № 4452-VI Загальний реєстр вкладників складається Фондом лише після вчинення Уповноваженою особо дій щодо складання переліку вкладників та отримання ним такого переліку.

Враховуючи, що на час розгляду справи уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В., позивача не було включено до переліку вкладників, відповідно у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було можливості включити ОСОБА_1 до Загального Реєстру вкладників, окрім того колегія суддів зауважує, що рішення суду не може містити приписів, щодо прогнозів порушень з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, а тому колегія суддів вважає вказану позовну вимогу передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі № 813/5915/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами в АТ «Дельта Банк», відповідно до договору № 003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот доларів США).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування за рахунок Фонду ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) вкладнику публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до договору № 003-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 13.02.2015 року в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот доларів США).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя М.В. Костів

суддя З.М. Матковська

повний текст постанови виготовлений 17.06.2016