Ухвала суду № 58461302, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №825/493/16 Головуючий у 1- й інстанції Бородавкіна С.В, Суддя - доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Генеральної прокуратури України, Державної пенітенціарної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Генеральна прокуратура України про скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідач та третя особа, кожен окремо, звернулися із апеляційною скаргою.

Генеральна прокуратура Україна в своїй апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Державна пенітенціарна служба України, в свою чергу, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що даний спір належить розглядати в порядку, передбаченому кримінальним законодавством України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Генеральної прокуратури Україна підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державної пенітенціарної служби України - частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відбуває покарання у Менській виправній колонії управління ДПтС України в Чернігівській області (№ 91) (далі - Менська ВК (№ 91)), до якої він прибув 21.02.2011 з Сімферопольського слідчого ізолятора АР Крим.

УДПтС України листом за № 16/1509/Пс, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2012, на адресу ДПтС України надіслало подання, в тому числі, на засудженого ОСОБА_2 щодо зміни умов тримання, шляхом переведення його до сектору мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами. До вказаного листа було додано: протокол засідання комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі від 29.10.2015 № 14, опитувальний аркуш зміни умов тримання, довідку планово-виробничого відділу ДП МВК-91, медичний висновок, заяву ОСОБА_2 щодо його переведення до іншої колонії, довідку про заохочення та стягнення ОСОБА_2 та характеристика на засудженого, затверджена начальником Менської ВК № 91.

15.01.2016, відповідно до статей 100, 101 Кримінально - виконавчого кодексу України, наказу Міністерства юстиції України від 08.02.2012 № 222/5 Апеляційною комісією ДПтС України прийняте рішення щодо зміни умов тримання засудженому ОСОБА_2, шляхом переведення його до виправної колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання, а саме до Крюківської виправної колонії управління ДПтС України в Полтавській області (№29), оформлене протоколом від 15.01.2016 № 1.

Генеральною прокуратурою України розглянуто звернення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та перевірено законність вищезазначеного рішення.

26.01.2016 за № 16/2-28вих-16 до Голови ДПтС України надійшла вказівка Генеральної прокуратури України про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства, якою, керуючись ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", вимагалося скасувати з направленням на повторний розгляд рішення Апеляційної комісії ДПтС України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб, засуджених до позбавлення волі від 15.01.2016 про зміну умов тримання ОСОБА_2, вирішити питання щодо призупинення етапування засудженого до ухвалення остаточного рішення.

На виконання вищевказаної вказівки ГП України та відповідно до п. 12 Положення про Апеляційну комісію ДПтС України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 №222/5, Апеляційна комісія ДПтС України рішенням від 27.01.2016 скасувала своє рішення від 15.01.2016, в частині зміни умов тримання засудженому ОСОБА_2

Вважаючи такі дії Апеляційної комісії ДПтС України протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 КАС України, згідно яких, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: …; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; … .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 8, ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 64 Конституції України кожному гарантується судовий захист прав і свобод, у тому числі право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (частина друга статті 22 Конституції України). Аналіз положень ст.ст. 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституції і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо зокрема громадянин України, вважає, що його права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.

Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п.14 ч. 1 ст. 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначається виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Таким чином, кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Виконання вироку є однією із стадій кримінального процесу, в яких вирок суду, що одержав силу закону, звертається до виконання і безпосередньо реалізується рішення суду та вирішуються питання, що виникають у зв'язку з його виконанням (ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюються на підставі статей 12, 64, 65 КК України та статей 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101, 138, 140, 147 КВК України за відповідними індивідуальними та персональними нарядами.

Процедуру застосування такої заохочувальної норми закону, як зміна умов тримання (переведення на інший, полегшений рівень безпеки), крім ст.ст. 100, 101 КВК України, визначено розділом VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №847/5, розділом ХХVI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 року № 2186/5, Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та Положенням про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 року №222/5.

Зазначена процедура передбачає розгляд та ухвалення рішення, реалізація якого безпосередньо впливає на порядок та умови відбування кримінального покарання, призначеного вироком суду.

Питання застосування заохочувальних норм закону, до яких окрім згаданих ст.ст. 100, 101 КВК України належать й ст.ст. 81, 82 КК України, безпосередньо пов'язані з процедурою та порядком виконання вироків, що є однією із стадій кримінального процесу. Відповідно до положень чинного КПК України питання, пов'язані з виконанням вироку вирішуються в порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 вказаного Кодексу.

За суттю та змістом оскаржуване позивачем рішення Апеляційної комісії безпосередньо пов'язане з порядком та умовами відбування покарання у виді позбавлення волі, впливає на виконання вироку, як кінцевого рішення у кримінальному провадженні. Тобто, такі питання належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку щодо підвідомчості спору адміністративній юрисдикції, не вірно оцінив надані позивачем матеріали та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Статтею 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України - задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року - скасувати, провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної пенітенціарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Генеральна прокуратура України про скасування рішення в частині - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.