Постанова № 58461298, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20038/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 24 лютого по 02 березня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 10 березня 2015 року складено акт №899/26-56-22-04-09/32251264 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "Корпорація Тандем" за період із 01 по 28 лютого 2013 року, згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 267253,0 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2013 року у розмірі 281319,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 27 березня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0001362204, в якому визначено збільшення суми грошового на суму 267253,00 грн. за основним платежем та у розмірі 66813,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001372204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 281319,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) скарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Корпорація Тандем" було укладено договори доставки, а саме: 08 лютого 2013 року - договір поставки №АПГ15-0802/39; 16 лютого 2013 року - договір поставки №АПГ15-1602/40; 25 лютого 2013 року - договір поставки №АПГ15-2502/41.

За умовами вказаних договорів, ТОВ "Корпорація Тандем" зобов'язується передати товар у кількості та асортименті, визначних цими договорами, а позивач - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товар, який підлягає поставці за договорами, є зерном сільськогосподарської культури: соя, українського походження врожаю 2012 року.

Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів (Інкотермс у редакції 2000 року), а саме СРТ - ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв".

На підтвердження виконання умов договорів поставки, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довідки про підтвердження виконання ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв" операцій з приймання транспортних засобів за ТТН, оформлених відправниками вантажу на користь позивача. На підтвердження подальшої реалізації товару - сої врожаю 2012 року, позивачем до позову приєднано копію контракту від 03 грудня 2012 року №SB-0312/12, укладеного між позивачем, як продавцем, та Grain Trading Co. LTD, як покупцем. На підтвердження факту експорту товару, придбаного у ТОВ "Корпорація Тандем", позивачем надано копію вантажної митної декларації від 15 березня 2013 року №504050000/2013/101292.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, видані контрагентом позивача, підписано невстановленою особою з боку виконавця.

Так, первинні документи - договір, податкові накладні, видаткові накладні були підписані зі сторони ТОВ "Корпорація Тандем", директором - ОСОБА_2

Первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів звертає увагу, що в додаток до постанови про проведення перевірки позивача надано протокол допиту свідка ОСОБА_2, який повідомив, що фінансово-господарську діяльність від імені юридичних чи фізичних осіб ніколи не здійснював, в банківських установах від імені ТОВ "Корпорація Тандем" рахунки не відкривав, грошові кошти не знімав та не отримував, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, в органах ДПС з приводу реєстрації юридичної особи ніколи не був та реєстрацію не здійснював.

Зазначене свідчить про факт створення ТОВ "Корпорація Тандем" з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво.

Нарівні з цим, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами Податкового кодексу України.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Крім того, відповідно до аналітичної системи «Податковий блок» встановлено, що: ТОВ "Корпорація Тандем" знаходиться на обліку в Ізмаїльській ОДПІ ГУ ДФС у Одеській області; ТОВ "Корпорація Тандем" має стан « 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; директор (головний бухгалтер) та засновник - ОСОБА_3; свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_1 від 12.04.2011 року, анульовано 20.09.2013 року; інформація про кількість працівників та основні фонди - відсутня; остання звітність, а саме, Декларація з податку на додану вартість була подана за липень 2013 року.

Наведене також свідчить про те, що в господарських операціях із ТОВ "Агропромислова група" від імені контрагента на стороні продавця (виконавця) діяла особа, яка фактично є підставною особою і яка не мала повноважень на здійснення цих операцій та підписанні документів бухгалтерської та податкової звітності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 14.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.