Ухвала суду № 58461179, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3661/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДФІ в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ "Облтеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 по 31.07.2015, результати якої відображені в акті від 15.10.2015 № 25-06-21/12.

В акті ревізії від 15.10.2015 № 25-06-21/12 зазначені наступні порушення:

- п. 22 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 до собівартості теплової енергії віднесено відсотки за кредитним договором, умови якого не погоджено з уповноваженим органом в сумі 1 203 929,18 грн.;

- п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ч. 1, ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014р. № 30, а саме ПАТ "Облтеплокомуненерго" безпідставно включило до адміністративних витрат за 9 місяців 2014 року та до розрахунку різниці в тарифах за 9 місяців 2014 року суму 311 453,34грн. (частина вартості стратегічного плану, яка припадає на населення), що призвело до завищення обсягу заборгованості з різниці в тарифах на загальну суму 311 453,34 грн.;

- п. 6.4.4.1 Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б.Д. 1.1- 1:2013), прийнятих та наданих чинності наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, а саме завищено фізичні обсяги виконаних ремонтних робіт на суму 55 096,38 грн.

Усунути ці порушення Інспекція вимагає у вимозі від 28.10.2015 № 25-06-18- 14/6389 наступним чином: "усунути виявлені порушення законодавства, в установленому законодавством порядку". Тобто, не вказує конкретного способу усунення порушення, а відносить вибір такого способу на розсуд підконтрольної установи з одним лише обмеженням - він повинен бути передбачений діючим законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана вимога Державної фінансової інспекції в Чернігівській області "Про усунення порушень виявлених ревізією" від 28.10.2015 року № 25-06-18-14/6389 є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач здійснив розрахунок заборгованості з різниці в тарифах на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води за 2013 рік та 9 місяців 2014 року у відповідності до вимог Порядку № 30, а саме як різницю між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов'язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

В п. 5 Порядку № 30 наведено перелік документів, на підставі яких надавачами послуг визначається обсяг заборгованості. Вказані документи (крім пп.2) складаються на підставі даних бухгалтерського обліку, які не визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Зокрема, розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню складається на підставі відомостей бухгалтерського обліку, за виключенням амортизаційних відрахувань, які включаються в собівартість на підставі даних податкового обліку.

При цьому, відповідачем в акті ревізії не заперечується правильність віднесення позивачем саме до складу адміністративних витрат, понесених позивачем за укладеним контрактом між позивачем та ПП "Тісо" 11.04.2013 року.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судах; плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту ревізії, вказані витрати були здійснені в серпні 2014 року (3 квартал 2014 року) та віднесені відповідно до положень ст. 138 ПК України в редакції, що діяла до 28.12.2014 року, до адміністративних витрат.

В Україні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття такої інформації у фінансовій звітності регулює П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (в частині визначення терміну) та інші.

За п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Норми П(С)БО 16 "Витрати" застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Згідно з абзацом 2 п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 № 419 фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками починаючи з 1 січня 2012, кредитними спілками -з січня 2015 року.

Як вбачається із Приміток до фінансової звітності, складеної відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності ПАТ "Облтеплокомуненерго" фінансова звітність за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року була підготовлена як попередня фінансова звітність, що складається в період, яким охоплюється перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ). Датою переходу на МСФЗ є 1 січня 2012 року. За попередні звітні періоди, що закінчилися 31 грудня 2011 року, товариство складало фінансову звітність у відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).

Концептуальна основа фінансової звітності за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року, ґрунтується на застосуванні вимог МСФЗ, як того вимагає МСФЗ 1 "Перше застосування МСФЗ" і включає: розкриття впливу переходу з П(С)БО на МСФЗ; допущення, прийняті керівництвом щодо стандартів та інтерпретацій, які, як очікується, наберуть чинності, і політик, які, як очікується, будуть прийняті на дату підготовки керівництвом першого повного пакету фінансової звітності за МСФЗ станом на 31.12.2013.

Враховуючи, що товариство складає фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, слід враховувати вимоги МСБО 38 "Нематеріальні активи", а не норми П(С)БО 16 "Витрати", на порушення п. 7 яких послався відповідач.

Отже, враховуючи ту обставину, що в Стратегічній Програмі розвитку цілісного майнового комплексу - об'єкта теплопостачання житлового фонду та соціальної сфери (котельні, теплопункти, елеваторні вузли та мережі) на 2014 - 2022 роки, передбачені розділи: загальна характеристика та етапи становлення підприємства, загальна інформація про ПАТ "Облтеплокомуненерго", оцінка технічного стану систем централізованого теплопостачання, джерела теплової енергії, системи транспортування і розподілу теплової енергії, системи гарячого водопостачання, загальна оцінка існуючого стану системи теплопостачання, заходи з економії паливно-енергетичних ресурсів, виконані ПАТ "Облтеплокомуненерго", план заходів з модернізації та реконструкції обладнання комунального майна територіальної громади м. Чернігова, яке орендується ПАТ "Облтеплокомуненерго", на період з 2012 року до 2022 року, то така Стратегічна програма, в розумінні МСФЗ 38 "Нематеріальні активи" є, по-перше, дослідженням внутрішнього проекту (самого підприємства), а, по-друге, така програма є такою, що не може бути відокремлена від ПАТ "Облтеплокомуненерго", тобто її не можна відокремити або відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов'язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов'язанням, незалежно від того, чи має суб'єкт господарювання намір зробити це. Отже в силу приписів п. 43 та п. 54 МСФЗ 38 "Нематеріальні активи" витрати на таку програму визнаються такими в періоді їх понесення і не підлягають амортизації.

Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національні П(С)БО не можуть суперечити міжнародним стандартам.

Так, ПАТ "Облтеплокомуненерго" в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів витрати по виконаним роботам на розробку стратегічного плану розвитку підприємства відображає у складі адміністративних витрат та в податковому обліку з податку на прибуток у складі інших витрат (рядок 06 Податкової декларації з податку на прибуток), відтак має враховувати такі витрати у складі фактичної собівартості теплової енергії.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що документально та нормативно не підтверджується порушення по завищенню розміру фактичної собівартості теплової енергії, що призвело до фінансових порушень (незаконних витрат бюджетних коштів, що спричинили збитки) на суму 311 453,34 грн. за рахунок віднесення до фактичної собівартості теплової енергії витрат по виконаним роботам по розробці стратегічного плану розвитку підприємства.

Крім того, відповідно до п. 22 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 (далі Порядок № 869) до фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов'язані із запозиченнями, для провадження ліцензованої діяльності. Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

Однак, Порядок № 30, згідно з яким визначається обсяг заборгованості з різниці в тарифах та Порядок надання субвенції з державного бюджету на її погашення у 2014 році, до 27.11.2014 не містив жодних посилань на Порядок № 869.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Порядку № 869 цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Таким чином, норми цього Порядку при визначенні розміру бюджетної заборгованості з різниці в тарифах за перевіряємий період не застосовуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 № 638 "Про внесення змін до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" пункт 6 Порядку № 30 доповнено абзацом такого змісту: "Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 62, ст. 2472).". Вказані зміни набрали чинності лише з 27.11.2014 року (опубліковано в Урядовий кур'єр, 2014, 11, 27.11.2014 №221).

Колегія суддів, з огляду на викладене приходить до переконання про відсутність з боку позивача порушень п. 6 Порядку № 30 та п. 22 Порядку № 869, що також було вірно зазначено і судом першої інстанції.

Окрім того, пунктом 7 Порядку № 869 встановлена вимога щодо не включення до розрахунку тарифів витрат, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Відповідно до пп. 138.10.5 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 ПК України, витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за будь-якими кредитами та інші фінансові витрати, пов'язані з запозиченнями, включаються для цілей податкового обліку до складу витрат.

До того ж колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в перевіряємому періоді порядок та механізм узгодження запозичень суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання був відсутній та не визначений нормами чинного законодавства.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність відповідного правового механізму не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення його прав та інтересів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2015 було призначено судово-економічну експертизу у цій справі.

Згідно з висновком експерта №473/474/16-24 від 25.02.2016 за результатами проведеної експертизи встановлено, що документально та нормативно не підтверджується висновок акту ревізії від 15.10.2015 за №25-06-21/12 ДФІ в Чернігівській області по завищенню ПАТ "Облтеплокомуненерго" розміру фактичної собівартості теплової енергії, що призвело до фінансових порушень (незаконних витрат бюджетних коштів, що спричинили збитки) на загальну суму 1 515 382,52 грн., а саме за рахунок: віднесення до фактичної собівартості відсотків за кредитним договором умови якого не погоджено з уповноваженим органом в сумі 1 203 929,18 грн.; віднесення до фактичної собівартості теплової енергії витрат по виконаним роботам по розробці стратегічного плану розвитку підприємства в сумі 311 453,3 грн.

Що ж стосується завищення обсягів виконаних ремонтних робіт на суму 55 096,38 грн., то згідно платіжного доручення № 102 від 18.01.2016 ПАТ "Облтеплокомуненерго" перераховано до Державного бюджету України вказану суму.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо порушення позивачем п. 22 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ч. 1, ч. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014р. № 30.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.