Ухвала суду № 58461164, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 742/824/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Гумен В.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 10 листопада 2015 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Прилуцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується довідкою МСЕК від 10 листопада 2015 року та листом відповідача.

Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 05 квітня 2005 року по 22 лютого 2016 року обіймав посади в органах прокуратури України.

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення причин не виплати йому пенсії по інвалідності 3 групи внаслідок загального захворювання.

Листом Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 16 лютого 2016 року №12/10/Л-3 позивачу було роз'яснено, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VШ від 02.03.2015 року було внесено зміни в частину 15 статті 86 ЗУ «Про прокуратуру», а саме: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів 1 та П груп, інваліди війни Ш групи та учасники бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до законодавства України, не виплачується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з 01 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, вже не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тому позивач з 10 листопада 2015 року перестав бути особою, якій у відповідності до ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» з 10 листопада 2015 року по 22 лютого 2016 року (по момент звільнення з органів прокуратури) було призупинено виплату пенсії, тому і відпали підстави для застосування даної норми закону, і відповідно пенсія позивачу з даної дати повинна бути поновлена до виплати, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (Закон №213-VIII), яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про прокурутуру» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911 -VIII, дію абзацу першого і другого частини п'ятнадцятої статті 86 ЗУ «Про прокуратуру» продовжено з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 року.

При цьому, у відповідності до п.5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про Державну Службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Проте, у вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213, строк щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідно до п. 5 «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, вже не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тому позивач з 10 листопада 2015 року перестав бути особою, якій у відповідності до ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» з 10 листопада 2015 року по 22 лютого 2016 року (по момент звільнення з органів прокуратури) було призупинено виплату пенсії, тому і відпали підстави для застосування даної норми закону, і відповідно пенсія позивачу з даної дати повинна бути поновлена до виплати.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не відносяться до позивача, оскільки вказані норми розповсюджуються на осіб, яким пенсія призначена відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру» та «Про судоустрій та статус суддів».

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача у нездійсненні позивачу поновлення виплати пенсії, починаючи з 10 листопада 2015 року.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми содового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 березня 2016 року - без змін.

Стягнути з Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.