Постанова № 58460299, 15.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Справа № 813/6520/15

16 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

позивач ОСОБА_1,

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, ВДВС Стрийського МУЮ), в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Федоришин Н.С. від 15.03.2013 року про стягнення виконавчого збору в сумі 9167,17 грн. в ВП № 36907558.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, не повідомив про це у встановлений строк боржника та не пересвідчився чи одержав позивач копію такої постанови. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, які б підтверджували надіслання позивачу вказаних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як і сам супровідний лист. Позивач стверджує, що оскільки ним не одержано ні цієї, ні жодної постанови в межах виконавчого провадження № 36907558, рішення виконано добровільно, відповідачем жодні дії спрямовані на примусове виконання рішення не вчинялися, постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та слід скасувати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили такі задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

26.01.2016 року за вх. № 1540 /а.с.24-27/ від відповідача надійшло заперечення проти позову. Зазначено, що твердження про відсутність документів на відправку кореспонденції - безпідставне, боржник не звертався із заявою про відкладення виконавчих дій, пояснив, що у разі ненадання боржником у строки встановлені ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самосійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У зв'язку з тим, що боржник не надав документального підтвердження виконання рішення в строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження до 13.03.2013 року, державним виконавцем відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» 15.03.2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 9167,17 грн. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови скеровано боржнику простою кореспонденцією. Державним виконавцем надіслано запити у відповідні установи та організації щодо виявлення майна належного боржнику. В той же час, виконавчий збір боржником не сплачено, а отже таке відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виділено в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. З врахуванням викладеного, вважає позов безпідставним, а отже у його задоволенні слід відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача та представника позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

10.12.2012 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі № 1323/4097/2012 (Провадження № 2/1323/1502/2012) винесено рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору /а.с.117/.

21.01.2013 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 1323/4097/2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» 90764,03 грн. боргу за кредитним договором, а також 907,64 грн. сплаченого судового збору /а.с.29/.

Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2013 року /а.с.28/, державним виконавцем Федоришин Н.С. ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції 06.03.2013 року відкрито виконавче провадження № 36907558 та надано боржнику (ОСОБА_1Р.) строк для добровільного виконання до 13.03.2013 року /а.с.31/.

Відповідно до супровідного листа вказану постанову направлено позивачу 06.03.2013 року за вих. № 09-20-14/3090 /а.с.30/.

15.03.2013 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9167,17 грн. /а.с.33/.

20.10.2015 року у зв'язку з несплатою боржником виконавчого збору на проведення виконавчих дій, однак сплатою заборгованості за вищевказаним виконавчим листом, державним виконавцем винесено постанову про виділення в окреме провадження виконавчих документів ВП № 36907558 /а.с.37/.

21.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом /а.с.41/.

Цього ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49085674 щодо стягнення 9167,17 грн. виконавчого збору /а.с.43/ та ВП № 49085594 щодо стягнення витрат в сумі 83,72 грн. /а.с.47/ та зобов'язано боржника з'явитись до ВДВС Стрийського МРУЮ та надати квитанцію про сплату.

Так, 22.10.2015 року державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на доходи боржника у ВП № 49085674 у ВП № 49085594 /а.с.45, 49/.

Позивач вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що слід скасувати звернувся із вказаним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV з змінами і доповненнями (далі - Закон №606-ХІV), завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Згідно із даним Законом, примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, якими є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, також визначені Законом № 606-ХІV.

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Частиною 1 ст. 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Змістовний аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком, протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в цьому разі виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються.

Разом із тим, після спливу такого строку (на наступний день) розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV негативними для боржника правовими наслідками.

При цьому відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Таким чином, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не може бути винесена державним виконавцем раніше строку, що наданий боржнику для самостійного виконання рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Одночасно суд звертає увагу, що необхідною умовою для стягнення з боржника виконавчого збору є дотримання державним виконавцем приписів закону щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, оскільки в іншому випадку нівелюється надана боржнику можливість виконати рішення добровільно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, копія постанови про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана боржнику державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням про вручення за тією адресою, що зазначена у виконавчому листі.

Представник відповідача на підтвердження факту належного надсилання вказаної постанови до матеріалів справи долучив копію Списку згрупованих поштових відправлень та копії квитанції, прийнятих відділенням поштового зв'язку 07.03.2013 року /а.с.32/.

Суд зазначає, що зокрема, Список згрупованих відправлень не містить зазначення будинку, а відтак, неможливо встановити за якою конкретною адресою було доставлене потове відправлення, а за відсутності повідомлення про вручення чи було вручене таке одержувачу взагалі.

Таким чином, вище викладене свідчить про те, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2013 року, внаслідок якої з`явилось окреме провадження, а саме постанова від 15.03.2015 року, державний виконавець належним чином, як того передбачають норми статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив про це у встановлений строк боржника та без пересвідчення того, що боржник отримав копії постанови, почав проводити дії по примусовому виконанню рішення.

Як справедливо зазначив позивач, факт неналежного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження в межах ВП № 36907558 встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.02.2016 року (набрала законної сили 10.02.2016 року) у справі № 456/4514/15-ц (провадження № 4-с/456/5/2016) за скаргою за ОСОБА_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області Федоришин Наталії Стефанівни на дії посадових осіб відділу Державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції /а.с.115-116/, якою скаргу позивача задоволено повністю, встановлено наступне.

З копії Списку № 11 згрупованих поштових відправлень вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження, однак не зазначено номер будинку чи квартири.

З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що скаржник ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, оскільки не одержав копії постанов, які були надіслані йому державним виконавцем рекомендованим листом без повідомлення, а тому державний виконавець Федоришин Н.С. не пересвідчившись чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, так як не вказала номер будинку при відправленні вищенаведених документів, позбавила останнього строку, встановленого законом, який відведений для добровільного виконання рішення суду.

Слід зазначити, що в обґрунтування надсилання постанови про стягнення виконавчого збору представником відповідача долучено журнал реєстрації вихідної кореспонденції, у якому взагалі відсутні будь-які відомості щодо адреси надсилання такої постанови.

Крім того, слід наголосити, що позивачем добровільно сплачено суму заборгованості за виконавчим листом /а.с.9/.

В той же час, на пропозицію суду надати докази на підтвердження вчинення відповідачем дії щодо примусового виконання вказаного рішення суду та виконавчого листа, відповідачем таких не надано та до матеріалів справи не долучено.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та під ставність позовних вимог позивача, необґрунтованість покликань та заперечень відповідача, а отже в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження сплати судового збору позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію № 0.0.469277429.1 від 01.12.2015 року на суму 487,20 грн., що з врахуванням викладеного слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову від 15.03.2013 року про стягнення виконавчого збору ВП № 36907558 в сумі 9167,17 грн.

3. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області (Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, 27; ЄДРПОУ 34903571) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (Львівська область, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.