Постанова № 58459844, 30.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року (16:51) м. Київ 810/1330/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.А., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови.

Суть спору: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд визнати протиправною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.04.2016 ВП №50626838 про арешт усього майна Державного підприємства «Укрспирт», а саме такою, що прийнята з порушенням вимог статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірною постановою відповідачем був накладений арешт та оголошена заборона на відчуження всього майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що суперечить статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», якою встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

При цьому позивач зауважив, що хоча постановою заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту від 27.04.2016 було скасовано спірну постанову, наведений факт не є перешкодою для оскарження правомірності цієї постанова, яка була прийнята протиправно та зберігала свою дію з моменту її винесення та до скасування.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

30.05.2016 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання вих. № 810/1330/16 від 30.05.2016 (вх. № 814/16 від 30.05.2016) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання додаткового часу для витребування доказів по справі.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання представника відповідача, оскільки Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав ухвали суду разом з повісткою про виклик до суду 25.05.2016, а тому, враховуючи скорочений строк розгляду справи, мав достатньо часу для підготовки до судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки представника відповідача до суду та можливість розгляду справи без його присутності. Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 25.03.2016 було відкрито виконавче провадження №50626838 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 03.03.2016 у справі №810/1046/15 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Державного бюджету України фінансових санкцій у сумі 19 866 257,76 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження 11.04.2016 заступником начальника примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О. С. було прийнято постанову про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» у межах суми звернення стягнення 19 866 257, 76 грн., а також постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках позивача, які відкриті в банківських установах.

Судом встановлено, що в подальшому постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі №810/1146/16 було визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 25.03.2016 про відкриття виконавчого провадження №50626838.

У зв'язку з цим, постановою заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С. С. від 27.04.2016 були скасовані:

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2016 №50626838;

- постанова про стягнення виконавчого збору від 08.04.2016 №50626838;

- постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2016 №50626838;

- постанова про арешт коштів боржника від 11.04.2016 №50626838.

Крім того, зазначеною постановою також був знятий арешт з коштів Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", що містяться на всіх рахунках у банківських установах.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» посилається на те, що спірна постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2016 №50626838 була винесена неправомірно, всупереч положенням статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а тому просить визнати її протиправною.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши та оцінивши в сукупності обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Згідно зі статтею 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 2 статті 25 Закону №606 закріплено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону №606).

Згідно зі статтею 32 Закону №606 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 52 Закону №606.

Так, частинами 1, 2 цієї статті передбачено, що Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 32 Закону №606).

Відповідно до частини 5 статті 32 Закону №606 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Частиною 2 ст. 57 Закону № 606 встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходить до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Отже, накладення арешту на майно боржника, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, при вжитті якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема, з врахуванням того, що на певне майно згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-III від 29.11.2001 (далі - Закон № 2864) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно із ст. 2 Закону №2864 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаний Закон, як про це зазначено в його преамбулі, спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 3.6 мотивувальної частини рішення від 10.06.2003 р. у справі N 1-11/2003 зазначив, що Закон не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання."

Отже, Законом №264 встановлено мораторій на примусове відчуження майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (Нова редакція), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №260 від 10.05.2012, ДП створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 «Про утворення и Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості», засноване на державній власності, входить до сферу управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є йому підзвітним.

Згідно з п. 5.1 вказаного Статуту майно підприємства є державної власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Отже, з аналізу Статуту безумовно вбачається, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» є державним підприємством, частка держави у статному капіталі якого становить 100%, що, в свою чергу, свідчить про те, що на позивача поширюється дія встановленого статтею 1 Закону №264 мораторію на примусове відчуження майна, що унеможливлює накладення арешту на майно позивача органами Державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.04.2016 суперечить положенням частини 5 статті 32 Закону №606 та статті 1 Закону №264, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправною.

При цьому, суд зазначає, що скасування в подальшому спірної постанови начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинським С.С. шляхом прийняття відповідної постанови від 27.04.2016 не є перешкодою для оцінки судом правомірності винесення відповідачем спірної постанови, оскільки скасування акта суб'єкта владних повноважень та визнання такого акта протиправним не є тотожними способами захисту порушеного права та мають різні правові наслідки.

Так, суд зазначає, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Саме така правова позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 N 1145/11/13-10.

З огляду на це суд звертає увагу на те, що самостійне скасування відповідачем постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 11.04.2016 означає втрату нею чинності саме з дати прийняття такої постанови про скасування, тобто з 27.04.2016, що не є перешкодою для надання судом оцінки правомірності винесення оспорюваної постанови, чинність якої зберігалась у період з 11.04.2016 по 27.04.2016.

При цьому суд звертає увагу на те, що відмова в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним спірної постанови виключно через втрату нею чинності на момент винесення рішення безумовно порушить права позивача на ефективний судовий захист від протиправної поведінки відповідача у вигляді безпідставного накладення арешту на його майно, внесення запису про таке обмеження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також порушить майнові права позивача у вигляді понесених ним витрат по сплаті судового збору.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні 30.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 06.06.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 11.04.2016 ВП №50626838 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

3. Стягнути на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.