Ухвала суду № 58458621, 16.06.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/1029/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1323/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Баса О.Г., Матковської Л.О.,

секретаря Бондаря О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

18 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначило, що 10 серпня 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір.

Згідно з «Умовами та правилами надання банківських послуг» клієнт надав свою згоду на встановлення банком кредитного ліміту та право банку в будь-який момент його змінити (зменшити або збільшити).

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 6.5 «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, і перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні ним строків платежів по кожному з грошових зобовязань,

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/1323/16

Суддя-доповідач ОСОБА_4 Категорія № 19, 27

передбачених договором більш ніж на 30 днів, він зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

У разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу банку ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит (у тому числі простроченого кредиту овердрафту) та оплатити винагороди банку. Власник карти зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

У разі незгоди позичальника зі зміною «Правил користування платіжною карткою» та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, він зобовязується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу заборгованість.

Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обовязків за договором.

У звязку з порушенням ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, станом на 3 січня 2016 року у нього виникла заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 19720 грн. 26 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 986 грн. 49 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом 14238 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії та пені 3080 грн.; штрафу (фіксована частина) 500 грн.; штрафу (процентна складова) 915 грн. 25 коп. Однак, він ухиляється від виконання зобовязань за кредитним договором, заборгованість не погашає.

А тому, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за відсотками за кредитним договором № б/н від 10 серпня 2009 року, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом за період з 11 січня 2013 року по 11 січня 2016 року у розмірі 13074 грн. 83 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Рішення вважає незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та обєктивного зясування всіх обставин справи.

Апелянт не згідний із висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Поза увагою суду залишились вимоги ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитні кошти ОСОБА_2 до теперішнього часу банку не повернуті, кредитний договір не розірваний та не припинений, а тому, на думку апелянта, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості за кредитом, як плату за час фактичного користування кредитом.

Суд першої інстанції не врахував, що у випадку неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості за кредитом, зобовязання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, а тому позовна давність за вимогами кредитора про повернення відсотків за користування кредитом повинна обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

На думку апелянта, вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами нарахованих в межах останніх трьох років, які передували зверненню до суду з позовом, підлягали задоволенню.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що 10 серпня 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обовязків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до 31 червня 2012 року.

У звязку з порушенням ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, станом на 3 січня 2016 року у нього виникла заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 19720 грн. 26 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 986 грн. 49 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом 14238 грн. 52 коп.; заборгованості по комісії та пені 3080 грн.; штрафу (фіксована частина) 500 грн.; штрафу (процентна складова) 915 грн. 25 коп.

Договір не переукладався і не пролонгувався, строк дії платіжної картки, виданої 10 серпня 2009 року, а отже строк дії договору, фактично закінчився 31 червня 2012 року.

Останній платіж по погашенню заборгованості ОСОБА_2 було здійснено 24 березня 2010 року (а.с. 6).

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відсотків по кредитному договору від 10 серпня 2009 року, нарахованих за період з 11 січня 2013 року по 11 січня 2016 року у розмірі 13074 грн. 83 коп. лише через 4 роки після закінчення строку дії договору 18 січня 2016 року (а.с. 4).

4 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування до вимог банку строку позовної давності (а.с. 30).

Вказане підтверджується даними досліджених та перевірених судом першої інстанції доказів: заяви ОСОБА_2 про відкриття рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» від 10 серпня 2009 року (а.с. 8); розрахунку заборгованості за договором від 10 серпня 2009 року станом на 3 січня 2016 року (а.с. 6, 7); розрахунку заборгованості за договором від 10 серпня 2009 року за період 11 січня 2013 року по 11 січня 2016 року (а.с. 44, 45); повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» № 30.1.0.0./2-20160401/1821 від 6 квітня 2016 року про строк дії картки (а.с. 52); позовної заяви (а.с. 4, 5).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обовязки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з вищевикладених обставин справи, останнім днем строку дії картки, а отже останнім днем виконання зобовязання ОСОБА_2 перед банком було 31 червня 2012 року. Отже, саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав. Даний строк закінчився 31 червня 2015 року. Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості по процентам за період з 11 січня 2013 року по 11 січня 2016 року поза межами зазначеного трирічного строку позовної давності, лише 18 січня 2016 року.

За таких умов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав банку сплив.

А тому, доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності до вимог банку не сплив, з урахуванням вищевикладеного, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі, оскільки незалежно від наявної у відповідача заборгованості по кредиту, а отже порушення прав банку, останній втратив право на їх судовий захист.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова