Ухвала суду № 58456485, 21.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10475/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1097/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Дубровної В. В. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат, ОСОБА_5 оздоровчого табору «Дружба» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат на користь ОСОБА_3 199 грн. 78 коп. відшкодування матеріальної шкоди, 10000 грн. відшкодування моральної шкоди, 684 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому вказує, що стягнутий судом розмір моральної шкоди недостатній для відшкодування тих моральних страждань, які вона перенесла. Вважає, що суд повинен стягнути вартість пошкодженої футболки, яку вона оцінює в 150 грн.

В апеляційній скарзі КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат, посилаючись на необєктивність та необґрунтованість рішення суду, просить рішення суду скасувати та стягнути завдану позивачу шкоду з ОСОБА_5 оздоровчого табору «Дружба». Вказує, що оскільки недієздатний ОСОБА_6 під час вчинення злочину перебував в ОСОБА_5 оздоровчому таборі «Дружба», який повинен був здійснювати за ним належний нагляд та контроль, то нести відповідальність за завдану недієздатним шкоду має нести саме цей заклад.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 яка підтримала скаргу ОСОБА_3 та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат, відповідача ОСОБА_4, який підтримав скаргу КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат та заперечував проти скарги ОСОБА_3, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 оздоровчого табор «Дружба» - ОСОБА_8, яка проти апеляційних скарг заперечувала, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є вихованцем молодіжного відділення КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат з 28 жовтня 1998 року.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний недієздатним і його опікуном призначено директора Білопільського дитячого будинку-інтернату ОСОБА_4І (а.с. 33-34).

В період з 08 червня 2015 року ОСОБА_6 разом з іншими вихованцями інтернату був зарахований і відпочивав у дитячому оздоровчому таборі «Дружба» (а.с. 51-53).

Вихователі інтернату ОСОБА_9, ОСОБА_10 та медична сестра ОСОБА_11 пішли у відпустки за основним місцем роботи (а.с. 63,74) та по трудових договорах були працевлаштовані у дитячому таборі «Дружба» для догляду за вихованцями в таборі (а.с. 57-59, 92-99).

05 липня 2015 року ОСОБА_6 втік з табору, а 06 липня 2015 року з застосуванням ножа здійснив розбійний напад на ОСОБА_3, зокрема, двічі вдарив її ножем в обличчя і у поперек та забрав телефон вартістю 3186 грн. Від дій ОСОБА_6 позивачу спричинено легких тілесних ушкоджень у вигляді різаної рани нижньої губи та підборіддя, колото-різаної рани в поперековій області спини. Такі його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 вересня 2015 року відносно ОСОБА_6 застосований примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із суворим наглядом (а.с. 11-12).

Також встановлено, що в результаті нападу позивач перенесла емоційний стрес. У звязку з тілесними ушкодженнями та стресом позивач лікувалася та витратила на придбання ліків 199,78 грн. (а.с. 4-6, 9-10).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що їй заподіяна матеріальна та моральна шкода. Проте, суд відмовив у відшкодуванні вартості пошкодженої футболки, оскільки вона не надала доказів її вартості.

Суд вважав, що обовязок по відшкодуванню завданої недієздатною особою шкоди покладається на КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до Положення КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат (а.с. 64-71) та Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України 02.04.2008 № 173, дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років (далі - вихованців) з утвореним у разі потреби молодіжним відділенням для молоді віком від 18 до 35 років, що входить як структурний підрозділ до складу будинку-інтернату, з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.

Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання, медичної та соціальної реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям з фізичними та/або розумовими вадами розвитку та психічними розладами.

Відповідно до п 3.21. Положення, тимчасове вибуття вихованців (осіб) за особистими мотивами або на канікули здійснюється з дозволу адміністрації будинку-інтернату, який надається з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду.

Згідно з Типовим положенням про молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату, затвердженим наказом Мінпраці та соціальної політики України 02.04.2008 № 173, основним завданням молодіжного відділення є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги особам з фізичними та/або розумовими вадами розвитку та психічними розладами.

Статтями 1, 19, Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та п. 1.1 Статуту дитячого оздоровчого табору «Дружба» (а.с. 43-48) передбачено, що дитячий оздоровчий табір є постійно діючим дитячим закладом оздоровлення та відпочинку з цілодобовим перебуванням, призначений для оздоровлення, відпочинку, виховання, всебічного розвитку дітей.

Як зазначалось вище, з 28 жовтня 1998 року ОСОБА_6 є вихованцем КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 жовтня 2010 року ОСОБА_6 був визнаний недієздатним і його опікуном призначено директора Білопільського дитячого будинку-інтернату ОСОБА_4

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що будинок-інтернат, як спеціалізована установа є тим закладом, який зобовязаний здійснювати постійний нагляд та контроль за ОСОБА_6, ураховуючи його психічний стан. Тільки опікун може визначати можливість перебування вихованця на відпочинку за межами установи.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2015 року адміністрація КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат звернулась до директора дитячого оздоровчого табору «Дружба» з проханням надати дозвіл на оздоровлення підопічних дитбудинку, в тому числі ОСОБА_6С.(а.с. 49-50).

В зв'язку з цим, директор табору видав наказ від 08 червня 2015 року №1-ОД, яким зарахував до складу вихованців дитячого оздоровчого табору «Дружба» 33 особи, в тому числі ОСОБА_6 Згідно з наказом, перебування у таборі вихованців дитячого будинку-інтернату дозволено під особливим цілодобовим супроводом працівників будинку-інтернату. Персональну відповідальність за цілодобове збереження життя та здоров'я вихованців покладено на працівників цього закладу: ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та вожатого ОСОБА_12, з якими табором були укладені строкові трудові договори (а.с. 51-53, 92-99).

Вказані особи працюють в КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат, зокрема ОСОБА_11 медичною сестрою з лікувальної фізкультури, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вихователями (а.с. 63,74).

З путівки № 68, яка була надана ОСОБА_6 вбачається, що в дитячий оздоровчий табір «Дружба» при собі необхідно було мати медичну довідку про відсутність протипоказань (а.с. 8). 19 червня 2015 року така довідка була видана ОСОБА_6 КЗ «БЦРЛ» (а.с. 90).

Таким чином, саме опікун недієздатного ОСОБА_6, на якого покладений обовязок здійснювати за ним постійний нагляд та контроль вирішив, що останній за своїм станом може перебувати поза межами соціально-медичної установи в таборі відпочинку. Внаслідок цього ОСОБА_6 втік і вчинив злочин відносно ОСОБА_3, чим заподіяв їй матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1184 ЦК України шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дитячий оздоровчий табір «Дружба» не є тим закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатним ОСОБА_6 та відшкодовувати завдану ним шкоду.

Доводи апеляційної скарги КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат про протилежне є безпідставними.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що саме будинок - інтернат є тією особою, на яку покладається відповідальність по відшкодуванню шкоди потерпілій, оскільки призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_6 повязано виключно з зайняттям ним посади директора інтернату, оскільки згідно з ч. 2 ст. 63 ЦК України лише дієздатна фізична особа може бути опікуном недієздатної особи.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд правильно стягнув з відповідача на її користь 199 грн. 78 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої підтверджений документально, зокрема копією фіскального чека та довідкою про вартість призначеного препарату гидазепам (а.с. 4, 6). Доводи апеляційної скарги КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат цих висновків суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на необхідність стягнення вартості футболки є необгрунтованим, оскільки її вартість визначена позивачем самостійно і доказами не підтверджується.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач, у зв'язку з протиправними діями ОСОБА_6, зазнала моральних страждань та стягнув з відповідача КУ Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат на її користь кошти на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень. Він є співмірним із завданою шкодою, відповідає вимогам розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про недостатній розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, висновків суду не спростовують.

В апеляційних скаргах не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність оскаржуваного рішення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок інтернат відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -