Постанова № 58456437, 22.06.2016, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2068/16-а

Провадження № 2-а/589/48/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 р. Шосткинський міськрайсуд Сумської області у складі : головуючого судді Свиненко М.Д., при секретарі Афанасенко Т.Л., з участю представника ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шостка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка просить суд визнати протиправними дії відповідача у відмові виплати раніше призначеної пенсії за віком та зобов'язати відповідача відновити виплату раніше призначеної пенсії за віком та повернути судові витрати мотивуючи тим, що працюючи в дійсний час на посаді секретаря Богданівської сільської ради Шосткинського району та перебуваючи на обліку у відповідача з 2011 року і отримуючи пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з 01.04.2015 року перестала отримувати призначену пенсію. На своє звернення до відповідача від 01.03.2016 року про відновлення виплати пенсії, отримала відмову в цьому повідомленням від 09.03.2016 року. Вважає дії відповідача протиправними зважаючи на те, що згідно ч.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року, оскільки до 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ряду законів України. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, та вказав, що їх дії відповідають вимогам чинного законодавства. Позивачка в дійсний час працює, з 2011 року перебуває у них на обліку отримувала пенсію, виплата якої припинена з 01.04.2015 року згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року і Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911 продовжено період обмеження виплати пенсії по 31.12.2016 року. Просять, в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши сторони, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 2011 року перебуває на обліку у відповідача, отримувала пенсію згідно Закону України "Про державну службу", виплату якої було зупинено згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року і Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911 продовжено період обмеження виплати пенсії по 31.12.2016 року (а.с.4-5,7), в дійсний час перебуває на посаді секретаря Богданівської сільської ради Шосткинського району, про що не заперечують сторони.

Відповідачем 09.03.2016 року відмовлено в задоволенні заяви позивачки про відновлення виплати пенсії (а.с.8).

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 22 Конституції України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивачка, дійсно, давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим відповідачем було припинено виплату їй пенсії з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, згідно пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Законів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911 продовжено період обмеження виплати пенсії по 31.12.2016 року.

Вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Законів щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, положення п. 5 Прикінцевих положень вказаного Закону стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не відновлення чи перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки ці процедури є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Поряд з цим, в тексті вказаного Закону чітко визначено "з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України".

При цьому, право на пенсію у позивачки виникло ще при призначенні пенсії, а отже з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати вказаної пенсії відсутні.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2016 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати їй раніше призначеної пенсії.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено строки відновлення та поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Згідно ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Згідно ст. 1 Першого протоколу (Париж,20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 18 Конвенції, обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Згідно роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду Україна №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Таким чином суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. 6 Контитуції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Відповідно ст. 9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, з врахуванням зазначеного, необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ст. 45 ч.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за змістом якої перерахунок призначеної пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню частково з 01 березня 2016 року.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, частково задовольняючи вимоги, суд вважає необхідним, на підставі ст. 11 ч.2 КАС України, вийти за межі позовних вимог та : визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у відновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року та зобов'язати його відновити позивачці виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом за їх відсутністю.

Отже, виходячи з вимог ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2,11 КАС України суд вважає, що порушене право позивачки підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачці у поновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року та зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Таким чином, з 01 березня 2016 року, тобто з першого числа місяця, в якому звернувся пенсіонер, виплата пенсії, призначеної позивачці, підлягає поновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. В іншій частині, позов задоволенню не підлягає.

Відповідачем за змістом вимог ст. 71 КАС України, не надано суду доказів, що позивачка не має права на поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком.

Судом також не встановлено підстав для відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії позивачу, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо відмови ОСОБА_2 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Сумській області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії з 01 березня 2016 року.

В задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 повернення судового збору 551 грн. 20 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайсуд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ст. 160 ч.3 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Шосткинського

міськрайсуду

Сумської області М.Д.Свиненко