Ухвала суду № 58456362, 21.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/754/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/984/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» до ОСОБА_4 про стягнення грошової суми,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» ( далі НАСК ) звернулося до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з даним позовом, свої вимоги мотивує тим, що 01.08.2012 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №УБ 808120, предметом якого є страхування транспортного засобу TOYOTA Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1.

23.03.2013 року сталася дорожньотранспортна пригода за участі вказаного автомобіля, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

25.03.2013 року ОСОБА_4 звернулася до позивача із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування, після чого позивачем було визначено матеріальний збиток пошкодженому транспортному засобу в сумі 5452,25 грн., який сплачено 11.01.2013 року.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.05.2013 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. На момент ДТП, відповідальність даного водія було застраховано в ПрАТ СК «Альфа страхування» ( далі ПрАТ ). НАСК звернулося до ПрАТ з регресною вимогою, на яку отримано відповідь про те, що 15.07.2013 року ОСОБА_4 виплачено страхове відшкодування за тим же страховим випадком.

Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення сплаченого страхового відшкодування, однак ОСОБА_4 відмовилася в добровільному порядку повернути суму, при складанні заяви про страхову виплату була попереджена і зобовязалася повідомити НАСК про отримання чи намір отримати відшкодування заподіяної шкоди від третіх осіб. Умовами договору добровільного страхування, укладеного між сторонами, передбачено повернення страхового відшкодування протягом 30 робочих днів в разі отримання страхового відшкодування від третіх осіб, винних у настанні страхового випадку. В звязку з цим, НАСК просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 5452,25 грн., інфляційне збільшення в сумі 4503,56 грн., 3% річних в сумі 410,49 грн., а разом : 10 366,30 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2016 року позов НАСК задоволено частково, стягнуто з відповідачки борг з врахуванням індексу інфляції в сумі 9915,19 грн. та три відсотки річних у сумі 410,49 грн., а разом : 10325,68 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано те, що підставою для виплати позивачем страхового відшкодування було добровільне рішення, прийняте у відповідності до положень договору добровільного страхування транспортного засобу. Тому вона є добросовісним набувачем грошових коштів страхового відшкодування, а відповідно до ч. 1 ст. 389 ЦК України, гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Та обставина, що 15.07.2013 року ПрАТ виплатило їй страхове відшкодування в сумі 6742,46 грн., на думку апелянта, не свідчить про безпідставність отримання страхового відшкодування від НАСК.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача на підставі пункту 10.2.14 договору добровільного страхування транспортного засобу виникло зобовязання упродовж 30 робочих днів повернути позивачу повністю всю суму отриманого страхового відшкодування, враховуючи факт виплати страхового відшкодування з боку ПрАТ. Оскільки повернення коштів не відбулося, то з 29.08.2013 року грошове зобовязання ОСОБА_4 перед позивачем вважається простроченим.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2012 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №УБ 808120, предметом страхування якого є транспортний засіб TOYOTA Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 22-26 ).

Згідно до умов цього договору, страховик зобовязався у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором.

23.03.2013 року по вул. Київський шлях у м. Бориспіль сталася дорожньотранспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

25.03.2013 року ОСОБА_4 звернулася до НАСК із заявою про страхову виплату ( а.с. 27 ). 11.04.2013 року позивачем було складено страховий акт №СТО-13-4063/1 із відповідним розрахунком відшкодування, сума страхового відшкодування становить 5452,25 грн. ( а.с. 14-21 ). Виплата страхового відшкодування відповідачу 16.07.2013 року з боку позивача підтверджується платіжним дорученням ( а.с. 8 ) та не заперечується відповідачем.

Пунктом 10.2.14 договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі отримання страхувальником та/або вигодонабувачем відшкодування збитку в будь якій формі від третіх осіб, винних у настанні страхового випадку, протягом 3 (трьох) робочих днів (з дня отримання) страхувальник зобовязаний письмово сповістити про це Страховика, а якщо виплата страхового відшкодування вже була здійснена Страховиком упродовж 30 (тридцяти) робочих днів повернути страховику суму отриманого страхового відшкодування або відповідну його частину.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач цієї умови договору не дотрималася.

Цивільноправова відповідальність винуватця ДТП - водія автомобіля Hyundai Sonata ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ.

ОСОБА_4, як потерпіла особа, звернулася до ПрАТ та на підставі страхового акту №0409.609.13.01.01 від 01.07.2013 року їй було перераховано 15.07.2013 року страхове відшкодування в розмірі 6732,46 грн. ( а.с. 29 ).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у 2014 році та у 2016 році відбулося листування з приводу вимоги позивача про повернення страхового відшкодування ( а.с. 10-12 ), відповідач листом повідомила про відмову у задоволенні даної вимоги.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Внаслідок отримання ОСОБА_4 страхового відшкодування від страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність винного у ДТП власника транспортного засобу, НАСК позбавлено можливості відшкодувати виплачені ОСОБА_4 кошти за рахунок особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно з п. 4 ст. 1 ст. 991 ЦК України та п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні.

З наведених норм можна зробити наступний висновок. Якщо страхувальник одержав відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала або від особи, яка несе відповідальність за заподіяну шкоду, то матеріальна складова страхового захисту відпадає, а страхувальник втрачає інтерес за договором страхування. Відповідно, страховик має право відмовитися від здійснення страхового відшкодування та підставі наведених норм.

Отже, у відповідача на підставі пункту 10.2.14. договору добровільного страхування транспортного засобу, після 16.07.2013 року, виникло зобовязання упродовж 30 робочих днів повернути позивачу повністю всю суму отриманого страхового відшкодування, враховуючи, що страхове відшкодування, виплачене ПрАТ, перевищувало страхове відшкодування, виплачене позивачем. Так як грошове зобовязання ОСОБА_4 випливає з укладеного між сторонами договору, відповідачка діяла недобросовісно по відношенню до іншої сторони, вказані обставини виключають такий статус відповідачки у спірних правовідносинах як добросовісного набувача.

Повернення коштів на підставі п. 10.2.14 договору є грошовим зобов»язанням, таке повернення не відбулося, тому з 29.08.2013 року зобовязання ОСОБА_4 перед позивачем вважається простроченим.

Суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин і положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, визначив, що з відповідачки на користь НАСК необхідно стягнути борг в сумі 5452,25 грн., який з врахуванням індексу інфляції ( 4462,94 грн. ) становить 9915,19 грн., а також три відсотки річних у сумі 410,49 грн., що разом складає 10325,68 грн.

Таким чином, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді