Рішення № 58455798, 15.06.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2320/16-ц

Провадження №2/592/1047/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, 3% річних, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і обгрунтовує його тим, що він надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, що підтверджується розпискою від 20.03.2013 року. Взяті у борг грошові кошти у сумі 7000 доларів США ОСОБА_2 зобов'язався повернути у строк до 20.06.2013 року. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Таким чином, станом на 20 червня 2013 року ОСОБА_2 не повернув йому суму боргу в розмірі 7000 доларів США, чим порушив взяті на себе зобов'язання та не виконав вимоги ст.526 та ст.629 ЦК України. Неповернення ОСОБА_2 йому суми коштів, спричинило позивачу фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі своїх багаторічних заощаджень. Він вимушений витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, звертатись за допомогою до юриста та до суду. Він вважає для себе прийнятною грошову компенсацію моральної шкоди, завданої йому ОСОБА_2, в розмірі 15000грн. Постановою Верховного Суду України від 25.03.2002 року № 8/405 (02/066) був зроблений висновок, що 3% річних є платою за користування чужими засобами у випадку прострочення і порушення зобов'язань за договором. За таких обставин він має право вимагати від ОСОБА_2 повернення суми боргу у розмірі 7000 доларів США, а також сплати 3% річних за користування його коштами. Боржник, що прострочив виконання зобов'язань, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки. Кошти в розмірі 7000 доларів США ОСОБА_2 мав повернути до 20.06.2013 року, за таких обставин 3% річних від суми заборгованості складає: розрахунок розміру відсотків за період з 20.06.2013 року по 04.12.2015 року (897днів) - 897 х 3%/365 = 7,37%. Розрахунок суми заборгованості по відсоткам за період з 20.06.2013 року по 04.12.2015 року - 7000 х 7,37/100 = 514,5 доларів США. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму коштів в розмірі 7000 доларів США, що станом на 04.12.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 161621,60грн., 3% річних в розмірі 514 доларів США 50 центів, що станом на 04.12.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 11879,19грн., а також грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 15000грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з зазначених підстав, просив їх задовольнити, додатково пояснив, що ОСОБА_3 просив у нього кошти для ОСОБА_2 Він передав кошти ОСОБА_3, а останній передав їх ОСОБА_2 і ОСОБА_2 написав розписку. Передача коштів була на АЗС по вул.Роменській.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши заперечення на позов, пояснив, що розписка від 20.03.2013 року, яка є в матеріалах справи дійсно написана відповідачем, але грошові кошти відповідач від позивача не отримував та позивача відповідач не знає та ніколи не бачив. Як з'ясувалось на момент отримання представником відповідача позовної заяви, грошові кошти у сумі 7000 дол. США відповідач брав у борг в особи на ім'я ОСОБА_4 і саме йому відповідач писав дану розписку і свої зобов'язання перед ОСОБА_4 відповідач виконав частково, а саме повернув йому 5000 дол. США, але документ про повернення коштів не отримав від ОСОБА_4, так як останній заявив, що розписку він знищив. На момент укладення розписки особа ОСОБА_4 представився, як ОСОБА_1. Також, зазначає, що для забезпечення виконання зобов'язань за розпискою відповідач надав у заставу 21 церковну ікону вартістю 16000 дол. США, про що зазначено було на звороті розписки. В Постанові ВСУ від 02.07.2014 року по справі №6-79цс14 зазначено, що у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Приймаючи участь в розгляді справи відповідач ОСОБА_2 пояснив, що розписку писав він. Гроші в сумі 7000дол.США він отримав у ОСОБА_3 Через місяць після отримання коштів, приблизно 20.04.2013 року повернув ОСОБА_3 5000дол.США. З позивачем ОСОБА_1 він не знайомий. ОСОБА_1 йому кошти не передавав. Передача коштів була на АЗС. Він підїхав на автомобілі. Був лише він та ОСОБА_3 ОСОБА_3 передав кошти і сказав написати розписку. На той час він думав, що це прізвище ОСОБА_3 «Гудков». Рік тому назад ОСОБА_3 сказав, що брав кошти у ОСОБА_1 Просить в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з відповідачем ОСОБА_2 знайомий з 1995 року. ОСОБА_2 брав у нього кошти в борг в листопаді-грудні, перед тим, як взяв в борг ОСОБА_2 у ОСОБА_1, обіцяв повернути кошти, передати меблі в рахунок повернення боргу. ОСОБА_2 залишив у нього ікони в кількості 20шт. саме під заставу коштів, які ОСОБА_2 йому повинен повернути. В 2013 році ОСОБА_2 прохав у нього кошти, у нього коштів не було і він домовився з ОСОБА_1 про надання коштів для ОСОБА_2 Зустрівся він з ОСОБА_2 на вул..Роменській на АЗС. Він приїхав разом з ОСОБА_1, ОСОБА_1 залишався в автомобілі. ОСОБА_2 був на автомобілі «Шкода-Октавіа». Він передав ОСОБА_2 кошти в сумі 7000дол.США, які надав ОСОБА_1, ОСОБА_2 написав розписку. На звороті розписки він написав про ікони. Його імя та прізвище ОСОБА_2 знав, оскільки вони знайомі з 1995 року. Кошти в рахунок повернення боргу ОСОБА_1 в сумі 5000 дол.США ОСОБА_2 йому не передавав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання свідка, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:

Судом встановлено, що 20.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики шляхом оформлення розписки, за якою позикодавець ОСОБА_1 передав кошти в сумі 7000дол.США ОСОБА_2, а останній зобовязався повернути ці кошти ОСОБА_1 в строк до 20.06.2013 року.

На підтвердження даного договору відповідач має розписку відповідача (а.с.41).

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначеніродовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердженняукладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63цс13, правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позикипісляотримання коштів,підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що розписку писав він, але він отримав гроші безпосередньо від ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_1 не заперечував той факт, що саме ОСОБА_3 передавав гроші ОСОБА_2, які надав він, а він в той час перебував в сусідньому автомобілі, і відразу ОСОБА_2 написав розписку про зобовязання повернути йому кошти.

Ту обставину, що в розписці зазначено прізвище «Гудкова», його імя та по батькові, ОСОБА_2 пояснював так, що він вважав, що прізвище «Листунова» «Гудков». Такі пояснення ОСОБА_2 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що він знайомий з ОСОБА_2 з

1995 року, мав з ним фінансові стосунки, і ОСОБА_2 було добре відоме його прізвище та імя ОСОБА_3.

Отже, досліджена судом розписка підтверджує факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 7000 дол.США від ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_2 зобовязаний був повернути кошти ОСОБА_1 в строк до 20.06.2013 року. Відповідач ОСОБА_2, прийнявши кошти в сумі 7000 дол.США знав та розумів, що кошти у позику йому надає позивач ОСОБА_1, оскільки саме ОСОБА_1 він повинен був повернути кошти.

Доводи відповідача ОСОБА_2, що він передав 20.04.2013 року ОСОБА_3 5000дол.США в рахунок повернення коштів, які він отримав 20.03.2013 року, не підтверджується доказами, а також не свідчить про часткове виконання ОСОБА_2 зобовязань перед ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 не мав ніяких повноважень від ОСОБА_1 на отримання коштів.

Обставини щодо передачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ікон в кількості 20 штук до повернення ОСОБА_1 7000дол.США, про що зазначено на зворотній стороні розписки, не впливають на умови виконання ОСОБА_2 зобовязань перед ОСОБА_1 за договором позики, ці ікони від ОСОБА_3 ОСОБА_1 не передавалися, що підтвердив свідок ОСОБА_3

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобовязаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першоїстатті 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина другастатті 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14.

Згідно з п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 згідно з ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

ОСОБА_2 не повернув кошти ОСОБА_1 в строк до 20.06.2013 року. З врахуванням викладеного, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 174404грн.61коп. боргу за договором позики (еквівалент 7000 дол.США по курсу НБУ на час ухвалення рішення 100дол.США 2491,4945грн.).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу(частина першастаття 1050 ЦК України). За змістом частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач зобовязаний був повернути борг в сумі 7000дол.США в строк до 20.06.2013 року. Станом на 04.12.2015 року (дата, зазначена позивачем в позові) кількість днів прострочки становить 897 днів.

Згідно з розрахунком 3 % річних становить 516,08 дол. США (7000дол.США х3%х897дн. : 365дн. :100%).

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Позивач просить стягнути суму 3% річних 514,50 дол.США. Отже, підлягає стягненню 3% річних з розрахунку 514,50 дол.США, що становить 12818грн.74коп. (еквівалент 514,50дол.США по курсу НБУ на час ухвалення рішення 100 дол.США 2491,4945грн.).

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди. Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди. Договором позики між сторонами не передбачено відшкодування моральної шкоди. Статтею 23 та главою 71 ЦК України не передбачено стягнення моральної шкоди внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по договору позики однією із сторін таких договірних зобов'язань.

Отже, в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом сплачено 2286,20грн., з них 551грн.20коп. за вимогу про відшкодування моральної шкоди та 1735грн. за вимогу про стягнення коштів.

За рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 187223грн.35коп. (з цієї суми судовий збір має становити 1872,23грн.). Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1735грн., з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню 137грн.23коп. судового збору (1872,23грн.-1735грн.=137,23грн.).

Керуючись ст.ст.611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 174404грн.61коп. боргу за договором позики (еквівалент 7000 дол.США на час ухвалення рішення), 3% річних в сумі 12818грн.74коп. (еквівалент 514,50дол.США на час ухвалення рішення), всього 187223грн.35коп.

В іншій частині позову відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1735грн. в відшкодування судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 137грн.23коп. судового збору

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А. Котенко