Рішення № 58455476, 14.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2583/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приват Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. у загальному розмірі 114227,28 дол. США, що еквівалентно 2637507 грн.80 коп., та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачами умов кредитного договору, на неналежне виконання взятих на себе зобовязань за кредитним договором та договором поруки. Представник банку у судове засідання не зявився, просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, надавши суду письмові заперечення, посилалась на те, що 01.07.2008р. нею було отримано кредит для придбання нерухомості; що у зв'язку з економічною кризою вона не змогла належним чином виконувати свої обов'язки за кредитним договором, і тому 07.02.2011 року видала Банку довіреність на реалізацію предмета іпотеки; але тільки 18.12.2014р. предмет іпотеки було продано Банком за 160000 грн., які позивачем були спрямовані на погашення пені за кредитним договором; у зв'язку з позасудовим врегулюванням Банк надав їй повідомлення від 17.12.2014р. №Є.OD.0.0.0./5-1265 про те, що нею у повному обсязі виконані умови кредитного договору, що будь-яких претензій фінансового характеру Банк до неї немає; у звязку з чим вважала, що відповідно до ст.36 Закону України Про іпотеку після позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги Банку до неї щодо виконання основного зобов'язання є недійсними. Водночас відповідач просила зменшити розмір неустойки, та застосувати щодо неї строк позовної давності, а також вважала неправомірним нарахування Банком комісії через відсутність обґрунтування. (а.с.44-45,70). В останнє судове засідання відповідач не зявилася, просила про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, підтримавши пояснення ОСОБА_2 В останнє судове засідання не зявився, просив про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду від 30.09.2015 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечували відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на факт реалізації предмета іпотеки, на лист позивача щодо відсутності претензій фінансового характеру до позичальника, на порушення трирічного строку позовної давності, на відсутність обґрунтування обчислення штрафу та нарахування комісії.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, заперечення відповідачів та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що банк визнав, що основне зобовязання ОСОБА_2 виконане, і з припиненням основного зобовязання припинилася порука, та що правильність розрахунку викликає сумніви.

Однак, висновки суду не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на неповно зясованих обставинах, що мають значення для справи, та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що згідно з п.п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно зі ст.10 ч.4 ЦПК України на суд покладено обовязок сприяти всебічному і повному зясуванню обставин справи, розяснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджувати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не врахував, і у повному обсязі усіх обставин справи не зясував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 1046-1048, 1054ч.1, 611ч.1п.3, 553ч.1, 554 ЦК України за кредитним договором банк… зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.07.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (тепер ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ODR0GK0000000004 на придбання житлового будинку, за умовами якого Банк зобовязався надати позичальнику на строк з 01.07.2008р. по 01.07.2028р. кредит у сумі 45478,37 дол. США, з яких на придбання нерухомості 36497,01 доларів США ( у тому числі комісійної винагороди, страхових платежів) та 8981,34 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів. (а.с.13-18,187-197) Щомісячний платіж за погодженням сторін визначено у розмірі 601,34 долара США та мав бути внесений щомісячно з 01 по 05 число кожного місяця. У випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні, та при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань більше ніж на 30 днів сплатити штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.(а.с.13-18,187-197)

Задля забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 01.07.2008р. між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, в якому передбачена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед Банком по усім зобовязанням, що визначені кредитним договором, при цьому порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. (а.с.20).

04 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого придбаний житловий будинок разом з земельною ділянкою по вул. Радянська, 26 в м. Роздільна Одеської області було передано банку. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки сторони визначили у сумі 242445 грн. (а.с.216-218) Сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або реалізації предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі шляхом укладання іпотекодержателем договору купівлі-продажу у відповідності зі ст.38 Закону України «Про іпотеку». Сторони домовились, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства і у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог з іншого майна іпотекодавця. (а.с. 217)

Вбачається, що банк свої зобовязання належно виконав, кредитні кошти позичальниці за заявою про видачу готівки видав. (а.с.19) Однак,ОСОБА_2 умови договору порушила, оскільки не у повному обсязі та не в обумовлені договором строки здійснювала погашення заборгованості.

Намагаючись врегулювати спір у позасудовому порядку позивач 07.02.2011р. видала Банку нотаріально посвідчену довіреність на право розпоряджатись належним їй іпотечним житловим будинком по вул. Радянська, 26 в м. Роздільна Одеської області за ціною та на умовах, які будуть визначатися представником Банку. (а.с.52)

Проте у серпні 2011 року Банк звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з тим, що станом на 22.07.2011р. у позичальниці виникла заборгованість за кредитним договором № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. у загальній сумі 50604,21 дол. США.(а.с.203-204) Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2011р. (справа №0417/2-2818/11) позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по вул. Радянська, 26 в м. Роздільна Одеської області, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. (а. с. 198-199)

17.12.2014р. Листом № Э.OD0.0.0.0/5-1265 керівник відділення ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Приватного нотаріусу Роздільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з проханням про припинення обтяження та вилучення запису про обтяження. При цьому керівник відділення заявляв і гарантував, що громадянка ОСОБА_2 у повному обсязі виконала умови кредитного договору і претензій фінансового характеру відносно ОСОБА_2 Банк немає. (а.с.53).

За договорами купівлі-продажу від 18.12.2014р., посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_4, ОСОБА_2 в якості продавця продала ОСОБА_5 предмет іпотеки, а саме житловий будинок за 115700 грн., та земельну ділянку за 44300 грн. (а.с.47-49). Згідно з умовами договорів грошові кошти від продажу покупцем було передано продавцю, яка в свою чергу передала ці кошти банку в рахунок погашення заборгованості. За наданою апеляційному суду випискою по рахунку № 29098054442900 отримані від продажу предмету іпотеки грошові кошти 30 січня 2015 року були зараховані на погашення заборгованості по кредитному договору у сумі 10028,62 дол. США, а саме: на погашення пені у сумі 7739,52 дол. США, на погашення юридичних витрат у сумі 377,77 дол. США та на погашення іншої заборгованості за кредитним договором у сумах 1618,23 дол. США і 293,10 дол. США. (а.с.175-179) Інші кошти на погашення заборгованості позичальником не вносились, і у повному обсязі кредит банку з нарахованими процентами та комісією не повернуто.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Можливість припинення зобовязання з інших підстав, зокрема за домовленістю сторін, або внаслідок звільнення кредитором боржника від його обовязків(прощення боргу), за умови, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, передбачені ст.ст.604 ч.1,605 ЦК України потребує вчинення відповідного правочину між кредитором та боржником.

Наявність такого укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять. Вищезгаданий лист керівника одного із відділень банку без відповідних повноважень ПАТ «КБ «Приватбанк» адресований не боржнику, а державному реєстратору з проханням про припинення обтяження і вилучення запису про обтяження, незалежно від його змісту(а.с.53), не може вважатися таким правочином.

Крім того, за умовами договору іпотеки сторони домовились, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог з іншого майна іпотекодавця.(а.с.217)

А тому колегія суддів не може погодитись з висновками суду про те, що зобовязання по кредитному договору та договору поруки у звязку з реалізацією предмета іпотеки припинилися.

За наданим позивачем розрахунком, станом на 05.03.2015р., заборгованість за кредитним договором № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. складає 114227,28 дол. США, що по курсу НБУ становить 2637507,80 грн., і складається з заборгованості за кредитом у сумі34639,54 доларів США, заборгованості по процентам у сумі 28429,59 доларів США, заборгованості по комісії у сумі 6345,92 доларів США, пені у сумі 39362,52 доларів США, а також штрафів у сумі 10,83 долара США (фіксована частина) та 5438,88 доларів США (процентна складова). (а.с.5-8,3-4,9)

За правилами ст. ст. 549, 551 ч. 3 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання і яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що позивач, первісно умови кредитного договору належно виконувала; починаючи з 2011 року намагалась вирішити спір у позасудовому порядку і зменшити негативні наслідки для банку від неналежного виконання умов кредитного договору, видала банку довіреність на розпорядження належним їй на праві власності іпотечним майном, та водночас виконанню рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2011р. про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджала, а навпаки сприяла реалізації іпотечного майна в кінці 2014 року, що вбачається зі змісту укладених договорів купівлі-продажу. Окрім того вбачається, що більша частина коштів від реалізації заставного майна була спрямована банком на погашення пені, а саме у розмірі 7739,52 дол. США.

Наведені обставини колегія суддів вважає такими, що мають істотне значення і вважає за необхідне їх врахувати. А тому, ґрунтуючись на зазначеному, та на передбачених ст. 3 ч.1 п.6 ЦК України загальних засадах цивільного судочинства, зокрема на засадах справедливості, добросовісності і розумності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (включно пені зі штрафами), що підлягають стягненню з відповідачів на користь банку, до 2000 гривень, та водночас визначити її в гривнях, відповідно до п.5.1. кредитного договору.

За змістом ст.ст.256, 257, 258 ч.2п.1, 259ч.1,264 ч.2, 267ч.3 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки; позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін; позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляла про необхідність застосування строку позовної давності.

А між тим, згідно з п.5.5. кредитного договору сторони домовились що строк позовної давності по усім вимогам складає 5 років.

За наданою апеляційному суду копією рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2011 року, копією позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», поданої у тому числі до ОСОБА_2, позивач звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави задля стягнення кредитної заборгованості 18 серпня 2011 року, внаслідок чого перебіг позовної давності було перервано.(а.с.203) Цей позов про стягнення кредитної заборгованості подано до суду у травні 2015 року. А відтак, підстав для застосування строку позовної давності не вбачається. Доводи відповідачів щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності до уваги братися не можуть.

Згідно зі ст.ст.3, 627 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є у тому числі свобода договору; сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту кредитного договору № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. (п.8.1.) вбачається, що при його укладенні сторони домовились про сплату комісійної винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів ( на сплату страхових платежів особистого страхування п.п. 2.1.3., 2.2.7. кредитного договору). Договір у цій частині недійсним не визнано, а тому доводи відповідачів щодо необґрунтованості нарахування комісії до уваги братися не можуть. Виходячи із умов договору, графіку погашення кредиту та суті комісійної винагороди за резервування грошових ресурсів, вважати порушеним п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затв. Постановою правління НБУ № 168 від 10.05.2007р.), на що вказують відповідачі в запереченнях на апеляційну скаргу, немає.

Той факт, що в листі-повідомленні від 07.04.2015р. без підпису (а.с.10), надісланого Банком відповідачам заборгованість останніх по кредиту помилково зазначена у розмірі 187,26 дол. США, а при зверненні до суду з позовом заборгованість по кредиту станом на 05.03.2015р. вказана у сумі 34639,54 доларів США, на що вказує суд першої інстанції, не може бути підставою для відмови позивачу у позові, враховуючи приписи ст. 10 ч. 4 ЦПК України, та наявність у справі деталізованого розрахунку. Апеляційним судом правильність розрахунку перевірено, правильність відображення надходження коштів на погашення кредиту збігається з відомостями витребуваної апеляційним судом виписки по рахунку № 29098054442900. Протилежні спростовуючі докази відповідачами не надані. А тому підстав сумніватися в наданому позивачем розрахунку колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» та його позов належить задовольнити частково, і з відповідачів, солідарно, на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. у загальному розмірі 69415,05 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.03.2015р., становить 1602793 грн. 50 коп. і складається з: заборгованості по кредиту у сумі 34639,54 дол. США, що по курсу НБУ становить 799826 грн. 98 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 28429,59 дол. США, що по курсу НБУ становить 656439 грн. 23 коп., заборгованості по комісії у сумі 6345,92 дол. США, що по курсу НБУ становить 146527грн. 29коп., та стягнути неустойку у загальному розмірі 2000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути компенсацію понесених судових витрат по оплаті судового збору у судах першої та апеляційної інстанції ( а. с. 1, 142) у сумі по 3836 грн. 70 коп., з кожного.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 вересня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (ІПН2452305416), солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) заборгованість по кредитному договору № ODR0GK0000000004 від 01.07.2008р. у загальному розмірі 69415,05 дол. США, що по курсу НБУ станом на 05.03.2015р., становить 1602793 грн. 50 коп. і складається з: заборгованості по кредиту у сумі 34639,54 дол. США, що по курсу НБУ за станом на 05.03.2015р., становить 799826 грн. 98 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 28429,59 дол. США, що по курсу НБУ за станом на 05.03.2015р., становить 656439 грн. 23 коп., заборгованості по комісії у сумі 6345,92 дол. США, що по курсу НБУ становить 146527грн. 29коп., та стягнути неустойку у загальному розмірі 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (ІПН2452305416), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код 14360570) понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі по 3836 грн. 70 коп., з кожного.

У решті позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_6 Сєвєрова