Рішення № 58449743, 22.06.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/660/2016

ЄУН 229/1136/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 червня 2016 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що 03 вересня 2014 року вона уклала з відповідачем договір банківського вкладу №1/33/3m/0146 у відділені № 33 ПАТ "АКБ "Капітал" м.Дружківки у розмірі 50 000 грн. на строк до 03 грудня 2014 року, тобто на три місяці, із нарахуванням 22% річних по депозиту.

У подальшому строк дії договору був подовжений до 03 вересня 2015 року.

На неодноразові звернення ОСОБА_1 з питань повернення вкладу відповідач не реагує.

В своєму листі тимчасова адміністрація повідомила їй, що постановою Правління НБУ від 20 липня 2015 року № 466 ПАТ "АКБ "Капітал" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію, договір №1/33/3m/0146 від 03 вересня 2014 року, укладений між нею і банком визнано нікчемним.

Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують положення договору, законодавство та її права, як споживача. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь суму вкладу 50000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідач в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи третя особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Копію заяви про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, судову повістку отримав. Відповідно до ч.3 ст. 36 ЦПК України якщо від третьої не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Суд, отримавши згоду позивача, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 03.12.2003 року №516 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577, за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які вставлені договором.

Суд встановив, що 03 вересня 2014 року між сторонами укладений договір №1/33/3m/0146 строкового банківського вкладу (депозиту), згідно з умовами якого Банк приймає від ОСОБА_1 грошові кошти (вклад) у розмірі 50000 грн. на строк 3 місяці з 03 вересня 2014 року по 03 грудня 2014 року, та зобовязується повернути вклад вкладнику та виплачувати проценти за вкладом в розмірі 22% річних. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує строку закінчення цього договору. Виплата вкладнику доходу у вигляді процентів за користування його коштами здійснюється шляхом перерахування коштів у відповідному розмірі на поточний рахунок вкладника.

Відповідно до п.1.2 договір укладається на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого строку, кінцевою датою якого є 03 грудня 2014 року.

Додатковими угодами б/н до договору №1/33/3m/0146 від 04 березня 2015 року та 03 червня 2015 року строк дії договору був подовжений до 03 вересня 2015 року.

Після спливу строку депозитного вкладу, в порушення умов договору, відповідач не повернув ОСОБА_1 суму вкладу.

Суд встановив, що на адресу позивача надійшов лист, в якому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «АКБ «Капітал» ОСОБА_3 повідомив позивача, що ПАТ "АКБ "Капітал" віднесений до категорії неплатоспроможних. Відповідно до протоколу засідання комісії ПАТ "АКБ "Капітал"" про перевірку договорів, укладених ПАТ "АКБ "Капітал"" протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, договір №1/33/3m/0146 від 03 вересня 2014 року, визнано нікчемним на підставі ч.2 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Рішення щодо включення позивача до переліку вкладників ПАТ "АКБ "Капітал", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, буде прийнято після завершення проведення досудового розслідування у відповідній кримінальній справі (а.с.13).

Однак відповідач, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надав в судове засідання доказів, які б підтверджували обставини викладені в зазначеному листі, а також не надав доказів на спростування доводів позивача.

Частиною 2 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України, тому в разі якщо інший закон або підзаконний акт суперечить положенням цього Кодексу, повинні застосовуватися відповідні положення ЦК України.

Відповідно ст. 56 Закону України «Про Національний банк» Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом помякшують або скасовують відповідальність.

Крім того, відповідно до п.п. «а» п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджених постановою КМУ від 28 грудня 1992 року № 731 з подальшими змінами (далі Положення) державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпляють соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені і гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, обєктом якої є грошові вклади, закріплено в ст. 41 Конституції України. Встановлені гарантії права на приватну власність, в тому числі проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, при цьому право приватної власності є непорушним. Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна.

Відповідно до ст. 61, 63 Закону України «Про Національний банк» Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.

Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI, на який посилається представник відповідача, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 9 ч.3 ст. 38 цього Закону: «правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.»

Частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI доповнено пунктом 9 Законом України № 629-VIII від 16.07.2015 року, який набрав чинності 12 серпня 2015 року, а договір між сторонами було укладено 03 вересня 2014 року. Тобто цю норму прийнято пізніше, ніж було укладено угоду між сторонами, та її не можна застосовувати в даному випадку, оскільки вона погіршує становище однієї зі сторін правочину.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення банківського вкладу у сумі 50000 гривень є законними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., які підтверджені квитанцією.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 225-227 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал», який знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 10, ЄДРПОУ 13486837, МФО 334828, на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором строкового банківського вкладу (депозиту) №1/33/3m/0146 від 03 вересня 2014 року у розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп., судові витрати на правову допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерно - комерційний банк «Капітал» на користь державного бюджету м. Дружківки судовий збір у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. О. Рагозіна