Рішення № 58448697, 16.06.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2061/16-ц

Провадження № 2/127/1975/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Ан О.В.,

при секретареві Бородіч О.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, третя особа ОСОБА_8, про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_7 ради про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, мотивуючи тим, що в лютому 2008 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання частково недійсним договору дарування 23/100 часток будинку, укладеного 31.05.2001 року, та визнання права на спадщину за законом на 1/6 частину будинку, що знаходиться по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці. Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 21.05.2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні повністю. Вказаним рішенням суду був встановлений факт прийняття позивачем в шестимісячний строк спадщини, яка відкрилась в м.Вінниці 21.01.1994 року після смерті матері позивача ОСОБА_10 На момент відкриття спадщини земельна ділянка ще не була приватизована і перебувала у спільному безстроковому користуванні батьків позивача. 19.12.1995 року ОСОБА_9 був складений заповіт, яким він заповідав по ? частині спірного будинку: онуку від сина ОСОБА_1 та онуці від дочки ОСОБА_11 ОСОБА_4 ОСОБА_9 знаючи, що позивач і його сестра ОСОБА_11 є також спадкоємцями після смерті матері, не поставивши їх до відома, здійснив приватизацію всієї земельної ділянки по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці, тим самим позбавивши позивача права на приватизацію тієї частини землі, яка мала б належати йому. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 ОСОБА_9 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 592 кв.м, для будівництва і обслуговування житлового будинку за вказаною адресою. 29.01.2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,0584 га по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці. 10.04.2007 року ОСОБА_4 був виданий державний акт серії ЯБ №706084 на право власності на земельну ділянку по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №010700100390. 15.10.2009 року помер батько позивача ОСОБА_12 Таким чином, позивач вважає, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 не відповідає закону і порушує його права, тому він вимушений був звернутися до суду і просив суд визнати незаконними та скасувати: рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 «Про передачу і надання земельних ділянок громадянам у приватну власність і користування» в частині передачі ОСОБА_9 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 7, площею 592 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку; державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_7 міською радою 06.12.2000 року на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 ОСОБА_9 на земельну ділянку, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 7, площею 0,584 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити, зазачили, що протиправність дій відповідача полягає в тому що при приватизації ОСОБА_9 не повідомив про спадкоємців ОСОБА_10, які проживали у домоволодінні , були в ньому зареєстровані і прийнятли спадщину. Без скасування рішення та державного акт позивач не може реалізувати своє право на приватищзацію земельної ділянки, яка відповідає його частці майна у спільній частковій власності . Судові витрати просили залишити за позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення відповідно до яких, ОСОБА_9 був власником житлового будинку, розташованого по 2-му провулку Революційному 9 (7) в м. Вінниці на підставі свідоцтва про право особистої власності посвідченого Першою державною нотаріальною конторою 31.12.1982 року за реєстровим № 21-12683 зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 20.04.1964 року. Як власнику майна на підставі його заяви, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради № 45 від 27.01.2000 року «Про передачу і надання земельних ділянок громадянам у приватну власність і користування» йому була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка, яка розташована по 2-му провулку Революційному 9 (7) в м. Вінниці, площею 592 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку. Оскільки, позивач став власником майна 15.12.2008 року на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 21.05.2008 року, що набуло законної сили 08.07.2008 року, проте оскаржуване рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради прийняте 27.01.2000 року. Отже, станом на 27.01.2000 року позивач не являвся власником майна, заяв до ОСОБА_7 міської ради та виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради з приводу передачі у власність земельної ділянки не подавав, тому жодних прав та інтересів позивача, оскаржуваним рішенням не порушено. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду із вказаним позовом, оскільки позивачу будо відомо про порушення свого права ще у 2010 році.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 та її представник проти задоволення позову заперечили мотивуючи тим, що земельна ділянка перебувала у приватній власності ОСОБА_12, оскільки була одержана ним із державного земельного фонду, а тому не являлась спільною сумісною власністю подружжя. Позивач став власником майна 15.12.2008 року, на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 21.05.2008 року, яке набрало законної сили 08.07.2008 року. Тому, оскільки станом на 2000 рік позивач не був власником майна та не подав заяв до ОСОБА_7 міської ради з приводу передачі у власність земельної ділянки, його права та інтереси оскаржуваним рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради не порушені. ОСОБА_4 та її представаник вважвють, що ОСОБА_1Ю, користується зеимельною ділянкою і його права не порушені. Передати йому частку земелі, що відповідає його частці у ломоволодіння вона не бажає.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 21.05.2008 року у цивільній справі №2-1544/08 за позовом ОСОБА_1Ю до ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання права на спадкування за законом, визнання частково недійсним правочину та встановлення факту прийняття спадщини, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні повністю (а.с. 5-6). Наведеним судовим рішенням був встановлений факт прийняття позивачем в шестимісячний строк спадщини, яка відкрилась в м.Вінниці 21.01.1994 року після смерті матері позивача ОСОБА_10 Крім того, вказаним рішенням були встановлені обставини про те, що батькам позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належав, збудований ними в період шлюбу, будинок № 9 (7) по 2-му провулку Революційному в м.Вінниці, а право власності на дане будинковолодіння 20.04.1961 року було зареєстровано на імя ОСОБА_9 Мати позивача ОСОБА_10 померла 21.01.1994 року і після її смерті відкрилась спадщина на ? частину вказаного будинковолодіння.

Також судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_10 були чоловік ОСОБА_9, дочка ОСОБА_11 та син ОСОБА_1 в частинах (по 1/3 від ? будинку або по 1/6 від всього будинковолодіння). Ніхто із спадкоємців до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, так як на момент смерті спадкодавці вони проживали в спірному будинку. Тому, вищевказані спадкоємці фактично всі прийняли спадщину та між ними склався порядок користування спірним будинковолодінням.

Сестра позивача та дочка ОСОБА_9 ОСОБА_11, померла 21.01.2005 року і після її смерті між сторонами виник конфлікт щодо користування спірним будинком. В ході зясування конфліктної ситуації в 2006 році, позивач дізнався, що ОСОБА_9 подарував спірний будинок ОСОБА_4, оформивши у 2001 році два договори дарування, а саме: договір від 01.02.2001 року на 77/100 частин спірного будинку та договір від 31.05.2001 року на 23/100 частин цього ж будинку, тобто останнім договором подарував ОСОБА_4 належну, фактично, ОСОБА_1 частку в будинку по спадщині.

Тому, рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 21.05.2008 року було визнано частково недійсним договір дарування від 31.05.2001 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 в частині 1/6 частини будинку № 9 (7) по 2-му провулку Революційному в м.Вінниці.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено та сторонами не заперечуються ті обставини, що 19.12.1995 року ОСОБА_9 був складений заповіт, яким він заповідав по ? частині спірного будинку: онуку від сина ОСОБА_1 та онуці від дочки ОСОБА_11 ОСОБА_4 ОСОБА_9 знаючи, що позивач і його сестра ОСОБА_11 є також спадкоємцями після смерті матері, не поставивши їх до відома, здійснив приватизацію всієї земельної ділянки по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці, тим самим позбавивши позивача права на приватизацію тієї частини землі, яка мала б належати йому.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЗК України, в редакції чинній на момент набуття права власності на вказане будинковолодіння, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 ОСОБА_9 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 592 кв.м., для будівництва і обслуговування житлового будинку за вказаною адресою (а.с. 79).

06.12.2000 року на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 ОСОБА_9 був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 7, площею 0,0584 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с. 93 зворот).

29.01.2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,0584 га по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці (а.с. 80).

10.04.2007 року ОСОБА_4 був виданий державний акт серії ЯБ №706084 на право власності на земельну ділянку площею 0,0584 гектара по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №010700100390 (а.с. 41).

15.10.2009 року помер батько позивача ОСОБА_9

Таким чином, позивач був позбавлений можливості належно користуватись своїм майном та можливості реалізувати своє право на приватизацію частини земельної ділянки розташованої по 2-му провулку Революційному, 9 (7) в м.Вінниці, тобто за місцем розташування належної йому частини будинку.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже рішення виконкому ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року № 45 " ПРро передачу і надання земельних ділянок громадянам у приватну власність і користування" в частині передачі ОСОБА_9 земельної ділянки , яка розташована в м. Вінниці по 2-му провулку Революційному 9 ( 7) , - порушує право позивача на отримання частки земельної ділянки, яка відповідає його частці у спільній частковій власності на домоволодіння, тобто є протиправним відносно позивача .

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45, як такого, що порушує права позивача, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 7, площею 0,0584 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, який був виданий ОСОБА_7 міською радою 06.12.2000 року ОСОБА_9 на підставі цього рішення.

Твердження представника відповідача, щодо пропуску строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки в матеріалах справи міститься постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2014 року про задоволення аналогічних позовних вимог, між тими самими сторонами про той самий предмет, з тих самих підстав. Ухвалою ОСОБА_7 апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2014 року залишено без змін. Однак Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 року, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2014 року та ухвала ОСОБА_7 апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року скасовані. Провадження у справі закрито, у звязку з тим, що у вказаних правовідносинах має місце спір про цивільне право, отже дана справ повинна бути розглянута за правилами цивільно-процесуального законодавства (а.с. 64-78).

На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 116, 152, ЗК України, ст.ст. 10, 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 16, 60, 61, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, третя особа ОСОБА_8, про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 «Про передачу і надання земельних ділянок громадянам у приватну власність і користування» в частині передачі ОСОБА_9 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 9 (7), площею 592 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Скасувати державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН виданий ОСОБА_7 міською радою 06.12.2000 року на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 27.01.2000 року №45 ОСОБА_9 на земельну ділянку, яка розташована по 2-му провулку Революційному, 9 (7), площею 0,0584 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з моменту винесення.

Суддя: