Постанова № 58448339, 15.06.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 140/1146/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря: Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі (далі - УПФ у Немирівському районі) про зобов'язання вчинити дії у порядку адміністративного судочинства, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФ у Немирівському районі про зобов'язання вчинити дії у порядку адміністративного судочинства.

Адміністративний позов обґрунтовується тим, що позивач перебуває на обліку в УПФ у Немирівському районі з квітня 2015 року та має отримувати пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з урахуванням норм Закону України «Про державну службу».

Однак, 01.04.2015 йому припинено виплату пенсії у зв'язку з набранням чинності Закону України (далі - ЗУ) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» , а також через те, що він працює на державній службі - суддею Немирівського районного суду Вінницькій області.

Не погоджуючись з діями відповідача ОСОБА_1 22.03.2016 звернувся до нього із заявою, у якій просив поновити виплату пенсії з 01.06.2015, однак листом від 23.03.2016 йому повідомлено про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії.

Позивач вважає бездіяльність УПФ у Немирівському районі щодо відмови у поновленні виплати пенсії неправомірною, а тому звернувся до суду з даним позовом і просить зобов'язати відповідача поновити виплату пенсію за віком з 01.06.2015.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності у якій зазначив, що просить розглядати справу без його участі, позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надав суду письмове заперечення проти позову у якому зазначив, що 01.04.2015 набули чинності норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, згідно якого у період з 01.04.2015 - 31.12.2015, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не виплачуються.

Також, згідно іншого ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015, усім особам, крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які працюють на посадах та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у період з 01.01.2016 - 31.12.2016, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

У зв'язку з цим, оскільки позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, а також на нього не поширюється дія п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», УПФ у Немирівському районі вважає, що пенсія йому не виплачується правомірно, а тому задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.07.2015, ОСОБА_1 є пенсіонером та може отримувати пенсію за віком (а.с. 6).

На звернення позивача щодо поновлення виплати його пенсії УПФ у Немирівському районі надало відповідь № П-17 від 23.03.2016, згідно якої ОСОБА_1

пенсія не виплачується на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015, якими передбачено, що у період з 01.04.2015 - 31.12.2015, 01.01.2016 - 31.12.2016, особам, які працюють на посадах та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються (а.с. 7 - 8).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі №1-9/2015 від 13.05.2015, Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до абз. 7 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ № 10-рп/2001 від 20.06.2001, України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права. За Конституцією України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункти 1,3 статті 116).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону від 02.03.2015 і 24.12.2015, тимчасово, у період з 01.04.2015 - 31.12.2015 та з 01.01.2016 - 31.12.2016, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України, «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Разом з тим, згідно п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу».

Вказаний у п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми ЗУ «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і пенсії за цим Законом не призначаються.

Особи, які підпадають під дію вказаних Законів України, зокрема ЗУ «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи, що з 01.06.2015, на якій працює позивач не дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених ЗУ «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правові підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відсутні.

За таких обставин, позивач має право на поновлення та отримання пенсії за віком, призначеної згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відмова УПФ у Немирівському районі щодо поновлення виплати пенсії є безпідставною і такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення, у зв'язку з цим, позов підлягає частковому задоволенню в межах шестимісячного строку передбаченого ст. 99 КАС для звернення до суду.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого при зверненні до суду судового збору - 275,60 грн., решту судових витрат залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України, ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, 8, 9, 11, 17, 69 - 72, 87, 94, 99, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області понововити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 23.10.2015.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого, за адресою: вул. Леонтовича, 8/2, м. Немирів Вінницька область, судові витрати - 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: