Ухвала суду № 58447101, 16.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4479/16

Справа №644/10020/14ц Головуючий 1 інст. Шевченко С.В.

Категорія :договірні Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Бобровського В.В.,

суддів Кокоші В.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 (як законного представника ОСОБА_3), ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на повторне заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2015 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «Фідобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх малолітнього сина ОСОБА_3, інших осіб, про виселення без надання іншого житлового приміщення із житлового будинку по вул..Зеленодольській, 86 у м.Харкові, зазначивши у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради.

На обґрунтування позовних вимог представник ПАТ «Фідобанк» посилався на те, що на підставі свідоцтва про право власності, яке видане приватним нотаріусом ОСОБА_7 27 березня 2013 року та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 квітня 2013 року банк є власником вказаного житлового будинку. З урахуванням уточнення позовних вимог у грудні 2015 року з посиланням на те, що після ухвалення рішення 11 листопада 2013 року про їх виселення, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували 27 травня 2014 року за адресою будинку малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перешкоджають у користуванні та розпорядження належним позивачу нерухомим майном.

З таких підстав представник банку просив суд задовольнити їх позовні вимоги, виселити ОСОБА_6, ОСОБА_3. та інших осіб із житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку за адресою цього будинку.

Відповідачі на неодноразові виклики у судові засідання не зявлялись.

Повторно заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із житлового будинку по вул..Зеленодольській, 86 у м.Харкові без надання іншого житлового приміщення та вони зняті з реєстраційного обліку за адресою будинку. Вирішені питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 з посиланням на безпідставність повторного рішення про її виселення із будинку з сином в порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та вимог процесуального права. рішення районного суду просить скасувати, у позові банку відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ст..308 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо) які мають значення для вирішення справи, та докази, що їх підтверджують, а також які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

По справі встановлено та не оспорюється те,що житловий будинок та земельна ділянка по вул..Зеленодольській, 86, у м.Харкові з 19 квітня 2013 року належить ПАТ «Фідобанк» на підставі свідоцтва виданого приватним нотаріусом відповідно акту передачі стягувачу в рахунок погашення боргу за кредитним договором.

В будинку, згідно довідок відділу ГУДМС України Харківської області зареєстровані: ОСОБА_4 13 лютого 2014 року, ОСОБА_3 27 травня 2014 року, після набуття банком права власності на будинок.

Вимоги про звільнення житлового будинку протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги на адресу ОСОБА_4 та законного представника малолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_2 направлені 08 липня, згідно зворотнього поштового відправлення вручені 12 липня 2014 року були залишені без виконання про добровільне виселення.

За таких обставин , задовольняючи позовні вимоги банка про виселення із житлового будинку ОСОБА_4 і малолітнього ОСОБА_3, та про зняття їх з реєстраційного обліку за адресою цього будинку з урахуванням того факту, що на час укладання ОСОБА_2 іпотечного договору 15 листопада 2006 року у цьому будинку не було зареєстровано жодної особи, суд, у відповідності до положень ст..391 ЦК України про право власника вимагати будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, дійшов правильного висновку про виселення відповідачів, як підстава для зняття їх з реєстраційного обліку за адресою житлового будинку, який є власністю банку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про ухвалення рішення судом в порушення вимог процесуального права без належного повідомлення про судові засідання, невиконання судом норми ст..127 ЦПК України про направлення на її адресу копії ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та безпідставність відкриття провадження про їх виселення при наявності рішення від 11 листопада 2013 року про той самий предмет спору та з тих самих підстав колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані повторно за адресою будинку після ухвалення 11 листопада 2013 року рішення про їх виселення, та в такий спосіб перешкоджають власнику будинку у здійсненні права власності. Згідно листа суду від 24 жовтня 2014 року копія ухвали про відкриття провадження в цей день та позовна заява з додатками, а в подальшому й судові повістки повторно направлялися на адресу за яким ОСОБА_4 зареєстрована.

Посилання ОСОБА_4 про те, що вона не мешкає у спірному будинку та зазначення фактичного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою реєстрації ОСОБА_2, батька малолітнього ОСОБА_3 на яку банком направлялась вимога про добровільне звільнення будинку та з урахуванням факту отримання нею такої вимоги за адресою вул..Зеленодільська,86 у м.Харкові колегія не приймає до уваги за їх безпідставністю.

З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права й підстави до скасування цього рішення та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 у справі відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В.Бобровський

судді В.В.Кокоша

ОСОБА_1