Рішення № 58446003, 13.06.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/11853/15-ц

Провадження № 2/638/442/16

13.06.2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Подус Г.С.

при секретарі Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Харківської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 Харківської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що неодноразово звертався до ОСОБА_2 Харківської області із заявами про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінальних правопорушень-злочинів, після чого постанови про закриття кримінального провадження скасовувались та направлялись до прокуратур районів для подальшого розслідування. ОСОБА_2 Київського району м. Харкова то вносила відомості про кримінальне правопорушення-злочин, потім неодноразово закривали кримінальне провадження. З ціллю обєктивного розслідування кримінальне провадження №21020158 було направлено в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова. У 2005 році кримінальне провадження було передано до Ленінської районної прокуратури м.Харкова. Вважає, що протиправними діями/бездіяльністю повідповідача - ОСОБА_2 Харківської області було порушено його права та свободи, а тому просить суд стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 986580 грн., що була спричинена прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб при виконанні ними своїх службових обовязків. Просить суду позов задовольнити.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги позову у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 Харківської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що нормативною основою для відшкодування шкоди, завданою громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю саме органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду є стаття 1176 Цивільного кодексу України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не стаття 1172 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, оскільки правовідносини, які виникли між ним та відповідачем врегульовані кримінально-процесуальним законодавством України. Посадовими особами прокуратури Харківської області будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності дій відповідача при розгляді його заяв про злочини останнім не надано. Сам факт зобовязання прокурора слідчим суддею внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може свідчити про протиправність дій відповідача, наявність моральної шкоди та причинного звязку між ними.

Суд, дослідивши доводи позивача, представника відповідача, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 14.10.2002 року ОСОБА_1 від прокуратури Київського району м. Харкова отримав відмову в відкритті кримінального провадження.15.10.2002 року постанова була скасована. 25.10.2002 року прокуратурою Київського району по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження № 21020158 по ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_4- визнано потерпілим.

29.12.2003 року прокуратура Київського району м. Харкова винесла незаконну постанову про закриття кримінального провадження.14.01.2003 року прокуратура Харківської області скасувала постанову про закриття кримінального провадження від 29.12.2002 року. 02.04.2003 року з ціллю обєктивного розслідування, кримінальне провадження №21020158 було направлено в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова.

05.03.2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження. 29.03.2004 року прокуратура Харківської області скасувала постанову від 05.03.2004 року.

14.05.2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження.17.01.2005 року Фрунзенський районний суд м. Харкова своєю ухвалою скасував постанову прокуратури від 14.05.2004 року.

23.02.2005 року дане кримінальне провадження надійшло до подальшого розслідування в прокуратуру Ленінського району м. Харкова.22.07.2005 року прокуратурою Ленінського району м. Харкова була призначена судово-медична експертиза, а матеріали кримінальної справи направлено до м. Київ. 24.07.2007 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про призупинення досудового розслідування на підставі п.3 ст. 206 КПК України(в редакції 1960 р.).

11.12.2007 року прокуратурою Харківської області постанова від 24.07.2007 року скасована, а кримінальна справа направлена для подальшого розслідування до Ленінської прокуратури м. Харкова. 05.05.2008 року прокуратура Ленінського району м. Харкова виносить постанову про закриття кримінального провадження № 21020158, а 31.07.2008 року прокуратура Харківської області скасувала постанову від 05.05.2008 року.

13.08.2010 року прокуратура Ленінського району м. Харкова знову винесена постанова про закриття кримінального провадження № 21020158.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даному випадку регулюються частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі, внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудовим (службових) обовязків відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 Цивільного кодексу України).

У відповідності із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За положеннямстатті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Як розяснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2, 3 статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача - ОСОБА_2 Харківської області, а саме винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб повязаних з невнесенням відомостей до ЄРДР, а в подальшому і постійне закриття кримінального провадження. Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 986580 грн. завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 90000 грн.(девяносто тисяч гривень).

Одночасно суд наголошує, що доводи відповідача щодо відсутності моральних страждань позивача спростовуються наступним.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства» (Case ofABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Харківської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб при виконанні ними своїх службових обовязків підлягає задоволенню частково.

К еруючись статтями 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 23, 1167, 1172, 1176 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стянути з відповідача ОСОБА_2 Харківської області моральну шкоду в розмірі 90 000 ( девяносто тисяч гривень ) спричинену в результаті прийняття незаконних рішень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя