Рішення № 58444742, 21.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/207/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1124/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.,

секретар Мельник О.В.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи служби у справах дітей Калуської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житла за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у січні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.09.2004 уклав з ОСОБА_5 договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 148 500 грн строком до 21.11.2022 під 17 % річних за користування кредитом. Згідно додаткових угод 22.11.2007, 05.12.2007, 18.12.2007 позичальник отримав транші кредитних коштів. Для забезпечення виконання зобов'язань з ним укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку надано житловий будинок з господарськими будівлями і земельну ділянку по вул. Довбуша, 8а в с. Студінка Калуського району. Оскільки ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконував, заборгованість становить 1 014 233,25 грн, вимога про добровільне звільнення іпотечного житла залишена відповідачами без задоволення, просив у рахунок погашення вказаної суми заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки із способом реалізації шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; примусово виселити відповідачів, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилається на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що ухвалюючи рішення суд не звернув уваги на порушення позичальником умов кредитного договору та фактичну відмову повернення кредитних коштів, а взяв за основу вирок Калуського міськрайонного суду від 31.08.2012, згідно якого колишнього начальника Калуського відділення банку «Фінанси та Кредит» ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 191, 366 КК України. ОСОБА_5 у цій кримінальній справі як потерпілий цивільний позов не заявляв та не здійснював жодних дій для повернення від ОСОБА_10 коштів із подальшим спрямуванням їх на погашення кредитного договору від 22.11.2007. Вважає неправомірним висновок суду про те, що передача ОСОБА_5 ОСОБА_10 коштів для погашення кредиту, не дивлячись на привласнення їх останнім, підтверджує факт повного виконання взятих позичальником зобовязань, а задоволення позову призвело б до подвійного стягнення, оскільки кредитний договір від 22.11.2007 ніким не оспорений і не визнаний недійсним, тому зобовязання за ним є обовязковим для виконання ОСОБА_5 Також, при наявності дійсного зобовязання та діючого кредитного договору, у суду не було правових підстав для відмови в позові про примусове виселення із переданого в іпотеку житлового будинку. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у рахунок погашення заборгованості за укладеним з ОСОБА_5 кредитним договором у розмірі 1 014 233,25 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння в цілому із земельною ділянкою по вул. Довбуша, 8-А в с. Студінка Калуського району, із вказаним у позовній заяві способом реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, визначеною субєктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження; примусово виселити відповідачів з будинку по вул.Довбуша, 8-А в с. Студінка Калуського району.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» апеляційну скаргу підтримав, зазначивши, що дата договору в позовній заяві 22.09.2004 вказана помилково. Представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і служби у справах дітей доводи апеляційної скарги заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання, визначені у ст. 214 цього Кодексу.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5 укладено договір № 61/07-МК-19 про відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 148 500 грн зі строком повернення 21.11.2022 та сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитом з ОСОБА_5 22.11.2007 укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку надано нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 180,5 кв.м, житловою площею 96,3 кв.м, стайню, літню кухню, гараж, вбиральню, із земельною ділянкою площею 0,1640 га, що знаходиться по вул. Довбуша 8а, в с. Студінка Калуського району. Вироком Калуського міськрайонного суду від 31.08.2012 встановлено, що 03.07.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 19 м. Калуша ОСОБА_10 та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 44/07-МК-19, за яким останньому видано кредит на суму 40000 доларів США, а 22.11.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі ОСОБА_10 та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 61/07-МК-19, згідно якого позичальнику видано кредит на суму 148500 грн. ОСОБА_5 в рахунок погашення кредитів у вересні 2008 року передав ОСОБА_10 70 000 доларів США, з яких останній вніс у касу банку тільки 40000 доларів США на погашення кредиту № 44/07-МК-19, а решту 30000 доларів США (по курсу НБУ 145533 грн) привласнив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд з посиланням на ст. 61 ч. 4 ЦПК України виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 вніс кошти в сумі 30000 доларів США у відділення банку, передав їх начальнику відділення, посадовій особі банку ОСОБА_10, з яким укладав кредитний договір, для погашення кредиту № 61/07-МК-19 від 22.11.2007, а останній привласнив зазначені кошти, то у банку не було правових підстав не зараховувати вказану суму при розрахунку заборгованості ОСОБА_5 Крім того, суд зазначив про недоведеність суми заборгованості відповідача як підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки та припинення ОСОБА_5 погашення кредиту 19.08.2008, у звязку з чим неврахування банком п. 3.6 кредитного договору щодо своєчасності звернення до суду із зазначеним позовом, на що звертав увагу представник відповідача.

Однак, із висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких мотивів.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк. За ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути банку кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених кредитним договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5 укладено договір № 61/07-МК-19 про відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 148 500 грн зі строком повернення до 21.11.2022 та сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами. Додатковими угодами, які є невідємними частинами до цього договору, ОСОБА_5 надано транші кредитних коштів: 22.11.2007 100 000 грн, 05.12.2007 30 000 грн, 18.12.2007 18 000 грн, зі строком користування до 21.11.2022. Повернення траншів згідно графіків здійснюється відповідно до умов Договору.

ОСОБА_5 належним чином умови кредитного договору не виконував.

Згідно поданих банком розрахунків заборгованості:розмір основної суми заборгованості по кредитному договору № 61/07-МК-19/Л1 від 22.11.2007 за період з 22.11.2007 по 20.10.2014 становить 96 111,08 грн; по сплаті відсотків 104 371,38 грн; пеня за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту 141 578,92 грн; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 346 961,55 грн; підсумкова заборгованість пені за період з 20.10.2013 по 20.10.2014 488 540,47 грн. Загальна сума заборгованості станом на 20.10.2014 складає 689 022,93 грн.

Розмір основної суми заборгованості по кредитному договору № 61/07-МК-19/Л2 від 05.12.2007 за період з 05.12.2007 по 20.10.2014 становить 28 993,38 грн; по сплаті відсотків 30 663,76 грн; пеня за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту 42 711,19 грн; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 101 659,66 грн; підсумкова заборгованість пені за період з 20.10.2013 по 20.10.2014 144 370,85 грн. Загальна сума заборгованості станом на 20.10.2014 складає 204 027,99 грн.

Розмір основної суми заборгованості по кредитному договору № 61/07-МК-19/Л3 від 18.12.2007 за період з 18.12.2007 по 20.10.2014 становить 17 262,40 грн; по сплаті відсотків 18 256,32 грн; пеня за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту 25 138,50 грн; пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 60 525,11 грн; підсумкова заборгованість пені за період з 20.10.2013 по 20.10.2014 85 663,61 грн. Загальна сума заборгованості станом на 20.10.2014 складає 121 182,33 грн.

Загальний розмір заборгованості станом на 20.10.2014 складає: строкова заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 79 897,53 грн, прострочена заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 62 469,33 грн, строкова заборгованість за відсотками 1 326,16 грн, прострочена заборгованість за відсотками 151 965,30 грн, пеня 718 574,93 грн, всього на загальну суму 1 014 233,25 грн.

Обгрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні позову вироком Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2012 року, яким засуджено ОСОБА_10 за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, суд не врахував умови укладеного сторонами кредитного договору № 61/07-МК-19 від 22.11.2007, зокрема пункти 3.2, 4.3, якими встановлено механізм погашення заборгованості за кредитним договором, особисту сплату позичальником тіла та відсотків по кредиту, шляхом зарахування сум на відповідний рахунок банку.

Також, поза увагою суду залишились роз'яснення, дані у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» про те, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, цей вирок обов'язковий для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору; не врахував, що ОСОБА_5 під час розгляду кримінальної справи цивільний позов до ОСОБА_10 не заявляв; не надав оцінки доводам позивача про те, що кредитний договір від 22 листопада 2007 року не визнаний недійсним та ніким не оспорений, тобто зобов'язання за ним підлягають виконанню, а також, що передача коштів позичальником особисто працівнику банку не є фактичним виконанням кредитних зобов'язань, оскільки погашення кредиту у такий спосіб не передбачено ні законодавством, ні умовами договору.

Крім того, не грунтуються на вимогах закону висновки суду про те, що оскільки ОСОБА_5 припинив погашення кредиту 19.08.2008, то банк не врахував п. 3.6 кредитного договору щодо своєчасності звернення до суду із зазначеним позовом, на що звертав увагу представник відповідача.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_5 про застосування позовної давності, а в додаткових запереченнях представник відповідачів вказував лише про встановлення спеціальної позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені (т. 1 а. с. 140-141).

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18 березня 2015 року у справі 6-25цс15).

Як видно із поданих розрахунків, банк обраховував розмір заборгованості пені по усіх траншах за період з 20.10.2013 по 20.10.2014, тобто в межах річного строку позовної давності (т. 1 а. с. 23-24, 29-30, 35-36).

Будь-яких альтернативних розрахунків заборгованості відповідачі не подали, тому загальний розмір заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 61/07-МК-19 від 22.11.2007 станом на 20.10.2014 складає 1 014 233,25 грн, з яких сума основного боргу 295 658,32 грн, а пеня становить 718 574,93 грн, що не співмірно із сумою основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

З огляду на зазначене, ураховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 є потерпілим у кримінальній справі, вироком у якій посадова особа ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» засуджена за привласнення переданих їй позичальником 30000 доларів США на погашення кредиту за договором № 61/07-МК-19, то визначену банком суму пені, що підлягає стягненню із ОСОБА_5, слід зменшити до 100 000 грн.

Вирішуючи спір в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, колегія суддів виходить з наступного.

У звязку з неналежним виконанням іпотекодавцем ОСОБА_5 умов кредитного договору іпотекодержатель ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки станом на 20.10.2014 складає: строкова заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 79 897,53 грн, прострочена заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 62 469,33 грн, строкова заборгованість за відсотками 1 326,16 грн, прострочена заборгованість за відсотками 151 965,30 грн, пеня 100 000 грн, всього на загальну суму 395 658,32 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки, укладеного 22 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_5, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобовязань іпотекодавця є нерухоме майно, а саме: домоволодіння в цілому: житловий будинок загальною площею 180,50 кв.м, житловою площею 96,3 кв.м, стайня, літня кухня, гараж, вбиральня, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, село Студінка, вул. Довбуша, 8а; земельна ділянка, площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, розташована в с. Студінка Калуського району, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на предмет іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності, виданим 05.09.2007 Студінською сільською радою; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 05.09.2007 Івано-Франківським ОБТІ; Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 875534, виданим 19.06.2007 Студінською сільською радою. Інвентаризаційна вартість домоволодіння становить 280 278 грн. Експертна (грошова) вартість земельної ділянки станом на 03.10.2007 складає 26 322 грн. За домовленістю сторін станом на дату укладення договору загальна вартість предмету іпотеку складає 438 562 грн. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки згідно п.п. 3.1.9 цього договору може змінюватися з урахуванням зміни конюктури ринку та стану предмета іпотеки.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вказаним позивачем способом реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, визначеною субєктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження, оскільки таке визначення початкової ціни предмету іпотеки суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку», ураховуючи наступне.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Верховний Суд України в постанові від 08 червня 2016 року у справі 6-1239цс16 виклав правову позицію, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно вказаної правової норми ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до п. 5.5.2 договору іпотеки від 22.11.2007 початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

З огляду на вказане вище, оскільки сторони не досягли згоди щодо продажу предмета іпотеки, колегія суддів приходить до висновку, що початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації при проведенні прилюдних торгів слід визначити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині примусового виселення відповідачів, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що цей житловий будинок не був придбаний ОСОБА_5 за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, яким є зазначене нерухоме майно.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Саме до цього зводяться правові висновки, неодноразово викладені Верховним Судом України у постановах, які в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими при застосуванні правових норм під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна.

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) предмета іпотеки у звязку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду. (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі 6-1033цс15).

З огляду на те, що житловий будинок, який є предметом договору іпотеки, придбано відповідачами не за рахунок отриманого кредиту (свідоцтво про право власності від 05.09.2007), апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_5 з сімєю із займаного ними житла без надання їм іншого постійного жилого приміщення.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати в сумі 6890 грн згідно вимог ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України та пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_5 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 19 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третьої особи служби у справах дітей Калуської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житла задовольнити частково

В рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 61/07-МК-19, укладеним 22 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, яка станом на 20.10.2014 складає: строкова заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 79 897,53 грн, прострочена заборгованість по основному боргу (тілу) кредиту 62 469,33 грн, строкова заборгованість за відсотками 1 326,16 грн, прострочена заборгованість за відсотками 151 965,30 грн, пеня 100 100 грн, всього на загальну суму 395 658,32 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05.09.2007 Студінською сільською радою Калуського району та державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 875534, виданого 19.06.2007 Студінською сільською радою, а саме: житловий будинок житловою площею 96,3 кв.м, загальною площею 180,5 кв.м, зазначений в плані літерою «А», стайню загальною площею 15,6 кв.м (літ. «Б»), літню кухню загальною площею 21,7 кв.м (літ. «В»), гараж загальною площею 32,8 кв.м (літ. «Г»), вбиральню загальною площею 1.0 кв.м (літ. «Д»), що знаходиться по вул. Довбуша, 8 «а» в с. Студінка Калуського району; та земельну ділянку площею 0,1640 га, кадастровий номер 2622887401:01:001:0052, розташовану в с. Студінка Калуського району, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із житлового будинку, що є предметом іпотеки та знаходиться по вул. Довбуша, 8а в с. Студінка Калуського району, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 6890 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

ОСОБА_11