Рішення № 58440919, 06.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4088/16-ц

2-3008/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна,

в с т а н о в и в:

01 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна.

Свої вимоги мотивує тим, що під час шлюбу з ОСОБА_2 вони та їх неповнолітні діти: донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 уклали з КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» попередній договір № 13/3-17-001-мф від 13 вересня 2005 року. Предметом договору було забезпечення в передачі необхідних документів фінансовій установі з метою сприяння родині в укладенні договору з фінансовою установою основного договору в порядку та на умовах визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

29 травня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей, укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 9/140.

За умовами договору родина ОСОБА_1 надала згоду на участь у ФФБ, взяла зобов'язання: виконувати Правила ФФБ, передати кошти управителю у довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування, а саме: трикімнатної квартири на 7 - поверсі у будинку АДРЕСА_1, житловою площею - 48,80 кв. метри, загальною площею - 87,49 кв. метри.

Згідно з п. 1.2 договору про участь у Фонді фінансування будівництва виду «A» № 9/140 від 29.05.2008 року ОСОБА_1 у 2008 - 2009 роках передав управителю у довірчу власність грошові кошти у розмірі 104288 гривень 08 копійок на здійснення фінансування будівництва закріпленого за родиною ОСОБА_1 об'єкту інвестування у вимірних одиницях об'єкту інвестування, з урахуванням обмежень, встановлених даним договором, щодо окремих дій управителя відносно управління цими коштами.

02 липня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

31 травня 2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей, і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення майнових прав. Цим договором було встановлено, що управитель передає, довірителі (родина ОСОБА_1) приймає майнові права на об'єкт інвестування, який є складовою частиною об'єкту будівництва та був закріплений за довірителями на підставі договору про участь у ФФБ, а саме: трикімнатна квартира на 7 поверсі у будинку АДРЕСА_1, житловою площею - 48,80 кв. метри, загальною площею - 87,49 кв. метри.

25 червня 2011 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_3 було укладено договір № 3/9/140 про внесення змін до договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «A», № 9/140 від 29 травня 2008 року, згідно якого загальна вартість об'єкта інвестування складає 87314 гривень, крім того ПДВ - 17462 гривні 80 копійок, разом - 104776 гривень 50 копійок, а квартира житловою площею - 50,80 кв. метри, загальною площею - 87,90 кв. метри.

22 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві до КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було надано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, яким спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності.

Позивач зазначає, що шлюб між ним та ОСОБА_2 розiрвано, проте згоди щодо поділу спільного сумісного майна не досягнуто, тому просив суд ухвалити рішення, яким у порядку поділу майна, що є у спільній сумісній власності, визнати за ним право спільної часткової власності на 1/4 частину квартири у будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник проти задоволення позову заперечували. Пояснили суду, що просять зменшити частку позивача в квартирі до 1/10 на підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України, оскільки рішенням Солом'янського райсуду м. Києва від 05 грудня 2011 року з позивача стягнуто аліменти на утримання їхнього сина, але цих коштів недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку малолітнього сина. Також вони понесли витрати на оплату житлово-комунальних послуг за частку позивача в спірній квартирі. Позивач перешкоджав оформити та отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, тому вони звертались до суду з позовом про зобов'язання вчинення таких дій до суду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач під час шлюбу з ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти: донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 уклали з КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» попередній договір № 13/3-17-001-мф від 13 вересня 2005 року. Предметом договору було забезпечення останнього в передачі необхідних документів фінансовій установі з метою сприяння родині в укладенні договору з фінансовою установою основного договору в порядку та на умовах визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (а.с. 13-14).

29 травня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей, укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 9/140 (а.с. 15-23).

02 липня 2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний актовий запис за № 518. (а.с. 24)

31 травня 2010 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей, і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення майнових прав. Цим договором було встановлено, що управитель передає, довірителі (родина ОСОБА_1) приймає майнові права на об'єкт інвестування, який є складовою частиною об'єкту будівництва та був закріплений за довірителями на підставі договору про участь у ФФБ, а саме: трикімнатна квартира на 7 поверсі у будинку АДРЕСА_1, житловою площею - 48,80 кв. метри, загальною площею - 87,49 кв. метри (а.с. 25-26).

25 червня 2011 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діяли від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_3 було укладено договір № 3/9/140 про внесення змін до договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «A», № 9/140 від 29 травня 2008 року, згідно якого загальна вартість об'єкта інвестування складає 87314 гривень, крім того ПДВ - 17462 гривні 80 копійок, разом - 104776 гривень 50 копійок, а квартира житловою площею - 50,80 кв. метри, загальною площею - 87,90 кв. метри (а.с. 27-28).

22 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві до КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» було надано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, яким спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на правах приватної спільної сумісної власності (а.с. 39 - зворот).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З наданого суду свідоцтва про право власності від 22 січня 2016 року вбачається, що позивач на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 39 - зворот).

За таких обставин, під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у спільну власність як подружжя 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Сторона відповідачів просить суд зменшити частку позивача у спільній власності до 1/10.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У запереченнях на позовну заяву зазначено, що необхідність такого відступу викликана тим, що коштів, які стягуються з позивача в якості аліментів на утримання неповнолітнього сина, недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини. Відповідачі понесли витрати на оплату житлово-комунальних послуг за частку позивача в спірній квартирі, а сам позивач перешкоджав оформити та отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Суд, вважає, що зазначені обставини не є істотними та не є підставою для відступу від рівності часток при поділі майна сторін, тому за позивачем слід визнати право власності на 1/4 частину спірної квартири.

Позивач просить поділи майно, набуте під час шлюбу, і саме з цих підстав звернувся до суду з позовом, тому не підлягають задоволенню його вимоги до відповідача ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та самостійним власником частини спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають понесені судові витрати.

Керуючись статтями 57, 59, 60, 61, 69, 71 СК України, статтями 364, 372 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна в частині вимог до ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6890 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: