Рішення № 58440553, 09.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/111/16

В справі № 760/9187/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Носачова А.К.

представника позивача- Єштокіної В.В.

представників відповідачів- ОСОБА_4, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у травні 2015 року звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідачів солідарно 541 670, 80 гр. заборгованості за Кредитним договором.

В липні 2015 року позивач зменшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідачів солідарно 42 817, 23 гр. інфляційних втрат, 5 313, 81 гр. річних та судові витрати в справі.

У січні 2016 року позивач уточнив порядок проведення розрахунку суми позову і просить стягнути з відповідачів солідарно 39 418 грн. 83 коп. інфляційних витрат та 5 316 грн. 74 коп. річних у зв»язку з невиконанням відповідачами грошового зобов»язання, що виникло на підставі рішення суду.

Посилається в позові на те, що 29 жовтня 2008 року з відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №81008/с, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 24 000 грн. 00коп. під 0,234% денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 12 місяців.

При укладенні договору сторони домовилися, що в разі порушенням строку сплати позики позичальник взяв на себе зобов'язання сплатити відсоток за весь строк користування (з дати виникнення строкової заборгованості до дати фактичного повернення суми позички або її частини), сума яких складає 1% за кожен день строкової заборгованості на суму залишку по кредиту.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника 29 жовтня 2008 року був укладений Договір поруки №81008/с з відповідачем ОСОБА_3

За умовами договору останній зобов'язується відповідати перед спілкою за виконання умов повернення кредитного договору позичальником, сплату процентів за користуванням кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків.

Відповідно до умов договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором позичальник та поручитель несуть відповідальність перед як солідарні боржники.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2009 року в зв'язку з невиконанням відповідачами умов договору було з них стягнуто солідарно 67976 грн. 11 коп. заборгованості станом на 05 липня 2009 року.

На підставі виданого судом виконавчого листа органами викоанвчої служби було відкрито виконавче провадження,однак рішення суду відповідачами до цього часу не виконано.

Виходячи з цього, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить задовольнити позов.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відсутність у позивача права на стягнення таких санкцій, оскільки рішення суду виконується і з заробітної плати відповідачки ОСОБА_2 стягується 20% від заробітної плати на погашення заборгованості.

Крім того, зазначили, що позивач пропустив строк для звернення до суду, оскільки рішення було ухвалено судом 30.07.2009 року, набрало законної сили 29.06.2010 року і даним рішенням був розірваний укладений між сторонами Кредитний договір.

Вважають, що саме з цієї дати припинилося зобов»язання за Кредитним договором, а тому просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 29 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №81008/с, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 24 000 грн. 00коп. під 0,234% денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 12 місяців.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед спілкою 29 жовтня 2008 року був укладений Договір поруки №81008/с з відповідачем ОСОБА_3

Згідно умов договору останній зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником умов кредитного договору, сплату процентів за користуванням кредитом, комісію, пені, штрафних санкцій та збитків.

Відповідно до умов договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, позичальник та поручитель несуть відповідальність перед банком як солідарні боржники.

/а.с.11 - 12/

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2009 року в зв'язку з невиконанням відповідачами умов договору з них було стягнуто солідарно 67 976 грн. 11 коп. заборгованості, яка утворилася станом на 05 липня 2009 року.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що рішення суду до цього часу не виконано.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2012 року в зв'язку з невиконанням відповідачами грошового зобов'язання було стягнуто на користь позивача 17 151 грн. 13 коп. інфляційних витрат та річних.

/а.с.13 - 18; 73 - 76; 111 /

Представник позивача суду пояснив, що і дане рішення суду до цього часу не виконане.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням, яке виникає, з точки зору ч.5 ст.11 ЦК України, в тому числі і з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Набранням законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Крім того, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини, користування боржником грошовими коштами стягувача під час виконавчого провадження порушує право стягувача на користування своїм майном відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 11 січня 2005 року в справі Дубенко проти України).

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Разом з тим, відповідно до п. п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, тобто з 18 березня 2014 року, та триває по теперішній час.

З довідки військової частини В 4673 від жовтня 2014 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 06 жовтня 2014 року залучається до участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.

/ а.с. 77 /

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог позивача щодо відповідача ОСОБА_3 відстуні.

З розрахунку позивача, перевіреного судом, вбачається, що за період часу з листопада 2012 року до липня 2015 року розмір інфляційних втрат у зв»язку з невиконанням відповідачами грошового зобов»язання складає 39 418, 83 гр., а річних - 5 316, 74 гр.

Порядку проведення розрахунку та суми, розрахованої позивачем, представники відповідача не оспорювали, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_3.в судовому засіданні щодо припинення зобов»язань за Кредитним договором після ухвалення судом рішення про його розірвання та пропуску позивачем строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Зі змісту даної норми закону випливає, що розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору.

З цього випливає, що при розірванні Кредитного договору умови договору про застосування санкцій за його неналежне виконання підлягають застосуванню лише до дати розірвання договору.

Після цього можливе застосування лише санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, тобто стягнення інфляційних втрат та річних.

За правилами ч. 2 ст. 653 ЦК у разі розірвання договору припиняються зобов'язання сторін, що виникли з такого договору.

Відповідно до змісту ч.2 ст.625 ЦК України набранням законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів та річних за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.

Крім того, статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підстави припинення зобов»язання визначені гл. 50 ЦК України.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду і під час вирішення спору судом відповідачі рішення суду не виконали, стягнуту за рішенням суду суму грошових коштів позивачу не повернули, а тому грошове зобов»язання, незважаючи на відкриття виконавчого провадження, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 ЦК України такої правової підстави припинення зобовязань не передбачено.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, рішення суду про розірвання Кредитного договору та стягнення заборгованості в зв»язку з його неналежним виконанням було ухвалено 30.07.2009 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.07.2012 року з відповідачів стягнуто інфляційні збитки та річні за період часу з 09.08.2009 року до 17.01.2012 року.

Звернувшись до суду в травні 2015 року позивач просить стягнути з відповідачів інфляційні втрати та річні за період часу з листопада 2012 року до липня 2015 року.

Виходячи з цього, суд вважає, що позивач звернувся д о суду з позовом у межах встановленого законом строку.

За таких обставин твердження представників відповідачів у удовому засіданні не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з цього, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 481 грн. 31 коп. судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, в тому числі, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 3654 грн. 00 коп. судового збору.

Виходячи з цих обставин, зменшення ним розміру позовних вимог, сума судового збору в розмірі 3 206 грн. 64 коп. підлягає поверненню позивачу / 3654 грн. 00 коп. - 447 грн. 35 коп. = 3 206 грн. 64 коп./.

Керуючись ст. ст. 15 ч.1,16, 256-257, ч.1 ст.261, 509, 526, ч.2 ст.625, ч.2 ст.653, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Співдружність» 42 817,23гр. інфляційних втрат, 5 313,81 гр. річних та 481,31 гр. судового збору.

В позові Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Повернути Кредитній спілці «Співдружність» 3 172, 69 гр. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 121 від 29 квітня 2015 року на р/р 31212206700010 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, отримувач платежу - УДКСУ у Солом'янському районі, ідентифікаційний код отримувача- 38050812, код установи банку - 820019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя