Рішення № 58439993, 26.05.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9945/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Державна міграційна служба України Головного управління в м. Києві Дніпровський відділ про вселення, визнання дій незаконними, визнання безпідставним та незаконним зняття з реєстрації та поновлення реєстрації, визнання рішення незаконним та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про вселення посилаючись на те, що в лютому 2012 року ОСОБА_3 у зв»язку з необхідністю отримати кредит вмовив матір ОСОБА_1 та сестру ОСОБА_2 укласти договір позики в м. Києві на суму 275655 грн., що по курсу складало 34500 Доларів США, яку він знайшов через посередника ОСОБА_5, представника за довіреністю ОСОБА_4 Договір позики був посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 ОСОБА_3 на протязі 2012 року, а також 21.03.2013 року погасив через посередника ОСОБА_7 суму еквівалентну 9400 доларів США. Він попередив сестру та матір, що він без їх участі погасить борг і в цей час згоден повернути залишок боргу особисто ОСОБА_4 як передбачено договором, а не ОСОБА_7, до якого після незаконного виселення сестри з квартири АДРЕСА_1 немає довіри. 30.07.2014 року о 10 ранку коли в квартирі АДРЕСА_1 знаходилась ОСОБА_2 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8, випилявши дверний замок, увірвався в квартиру ОСОБА_7 зі шістьма незнайомими особами. У грубій формі запропонували ОСОБА_2 забрати свою нижню білизну і звільнити квартиру, але при умові підписання нею нотаріально завіреної заяви, що вона начебто отримала від іпотеко держателя повідомлення про реєстрацію права власності. ОСОБА_2 під примусом ОСОБА_7 вимушена була підписати заяву, яку завірив нотаріус КМНО Гайдамак О.М. ОСОБА_7, виселивши ОСОБА_2 з квартири, вручив їй іпотечний договір, форму № 3 з відомостями про відсутність прописаних в квартирі мешканців, витяг про реєстрацію прав власності від 25.04.2014 року та попередив, щоб вона нікуди не скаржилась. В квартирі залишились речі позивачів. Всі ці дії ОСОБА_7, уповноваженого ОСОБА_4 є незаконними. Реєстрація та отримання витягу про право власності на квартиру АДРЕСА_1 незаконні, а саме отримані з порушення договору позики (п.п.5,6) - вчинення виконавчого напису для стягнення боргу з попереднім повідомленням та розрахунку боргу боржника. Також реєстраційна служба не попередила про реєстрацію права власності на спірну квартиру на ОСОБА_4 та не подала завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень та порушеного зобов»язання у не менш як тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на квартиру у разі невиконання такої вимоги, як передбачено п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, реєстраційна служба винесла незаконне рішення про внесення в реєстр прав власності на квартиру.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, яка одночасно є представником ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 та їх представник позов підтримали та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просять суд визнати дії представника ОСОБА_4 по виселенню ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_1 та реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за № НОМЕР_1 від 14.04.2014 року в реєстраційній службі прав власності незаконними; вселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1; визнати рішення за № НОМЕР_1 від 14.04.2014 року реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про внесення в реєстр прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 незаконними; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 200000 грн.; визнати безпідставним та незаконним і поновити реєстрацію позивачів за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в запереченнях (а.с.128-130).

3-ті особи в судове засідання не з»вились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, яка одночасно є представником ОСОБА_3, ОСОБА_1, їх представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 16.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 при укладанні договору передала у власність ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 275655 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 16.02.2012 року складає 34500 доларів. Договір є безпроцентним. (а.с.14). Строк виконання зобов'язання до 16.08.2012 року.

В судовому засіданні позивачі підтвердили факт укладання вказаного договору. Недійсність даного договору сторонами не оспорюється.

В той же день між тими є сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, даним договором забезпечили виконання зобо»язання, що виникло у Іпотекодавців на підставі договору позики на суму 275655 грн., що по курсу НБУ станом на 16.02.2012 року складає 34500 доларів США, зі строком виконання зобов»язання 16.08.2012 року (а.с.15-17). У забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2 за основним договором, іпотекодавці передають в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24.04.2014 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 (а.с.9,151).

На підставі заяви ОСОБА_4 27.06.2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зняті з реєстраційного обліку.

З копії відповіді Заступника начальника Дніпровського районного відділу державної міграційної служби України Головного управління в м. Києві вбачається, що підставою для зняття з реєстрації зі спірної квартири позивачів було за заявою нового власника в зв»язку зі зміною власника квартири (а.с.106, 149).

Так, розглядаючи вимоги позивачів суд приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, пред»являючи позов про вселення позивача не вказано законних підстав для вселення до спірної квартири та не надано обґрунтованих доказів на вселення.

Вимога позивачів про вселення не підлягає задоволенню, оскільки на момент розгляду справи, позивачі не мають ані права користування в спірній квартирі, ані права власності на спірну квартиру, що позбавляє можливості вселити їх в спірну квартиру.

Також не підлягає задоволенню вимога позивачів про визнання дії представника ОСОБА_4 по виселенню ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_1 та реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за № НОМЕР_1 від 14.04.2014 року в реєстраційній службі прав власності незаконними, оскільки фактично порушення прав, яке відбулося на думку позивачів, сталося внаслідок незаконних дій представника ОСОБА_4, позов до якого не пред»явлено.

Що стосується вимог позивачів про визнання рішення за № НОМЕР_1 від 14.04.2014 року реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про внесення в реєстр прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 незаконними; визнання безпідставним та незаконним і поновити реєстрації позивачів за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна сторона має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, пред»являючи перелічені вище вимоги до відповідача ОСОБА_4 фактично дані вимоги повинні бути пред»явлені до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві та Дніпровського районного відділу державної міграційної служби України Головного управління в м. Києві, оскільки дані вимоги стосуються дій вказаних установ. В судовому засіданні вирішувалось дане питання, але позивачі не скористалися своїм право пред»явлення позову саме до вказаних установ, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Однією з позовних вимог позивачі просять стягнути моральну шкоду, як у ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні не обґрунтували, яку оцінили в 200000 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням ст. 60 ЦПК України, суд вважає за необхідне в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди відмовити в зв»язку з недоведеністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 88 ЦПК України, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Державна міграційна служба України Головного управління в м. Києві Дніпровський відділ про вселення, визнання дій незаконними, визнання безпідставним та незаконним зняття з реєстрації та поновлення реєстрації, визнання рішення незаконним та стягнення моральної шкоди відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О.Яровенко