Ухвала суду № 58439241, 05.01.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/41/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., за участю секретаря Драганчук А.В., прокурора Столярчука Є.В, розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Лисенко Г.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100040000208 від 18.11.2015 року про арешт майна,

в с т а н о в и в:

05 січня 2016 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду із клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про арешт майна, а саме: квартир №№ 1, 2, 3, 7, 14, 15, 16, 23, в будинку АДРЕСА_1.

На підставі заяви, 18.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100040000208 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України

З клопотання вбачається, що посадовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» 18.09.2014 року під час стійкої неплатоспроможності банку, здійснено продаж нерухомого майна, а саме: восьми квартир в м. Києві, які належали на праві власності ПАТ «ВіЕйБі Банк», з метою виведення активів з банку до введення тимчасової адміністрації. Таким чином, службові особи банку вчинили розтрату чужого майна, яке перебувало у їх віданні, шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, в особливо великих розмірах.

Крім того, у клопотанні слідчого зазначено, що станом на вересень 2014 року у власності «ВіЕйБі Банк» перебували квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. При цьому 18 вересня 2014 року було здійснено продаж 8 (восьми) квартир, а саме: № 1, 2, 3, 7, 14, 15, 16, 23, за адресою АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2. Надалі ОСОБА_2 було здійснено ряд заходів щодо відчуження придбаних квартир. Так, 26 січня 2015 року було здійснено продаж квартир за № 1 та 2 громадянину ОСОБА_3. 27 лютого 2015 року між ОСОБА_2 (як іпотекодавцем) та ОСОБА_4 (як кредитором за основним зобов'язанням та іпотекодержателем) було укладено Іпотечний договір для забезпечення виконання договору позики від 02.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_4 (як кредитором) та ОСОБА_5 (як боржником). Предметом Іпотечного договору були шість квартир, придбаних 18 вересня 2014 року ОСОБА_2, а саме квартири № 23, 16, 15, 14, 7, 3. Терміном повернення коштів за договором позики було встановлено 01.03.2015 року, з чого слідує, що Іпотечний договір було укладено за один день до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Боржником зобов'язання за договором позики виконано не було. Як наслідок, вже 06.03.2015 року укладаються договори про задоволення вимог іпотекодержателя і у власність ОСОБА_4 переходять квартири № 3 та 23. 07.03.2015 року між ОСОБА_4 (як продавцем) та ОСОБА_6 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була квартира № 23.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_7 на праві приватної власності належить ОСОБА_7, квартира АДРЕСА_6 - ОСОБА_4, квартира АДРЕСА_5 - ОСОБА_8, квартира АДРЕСА_8 - ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_4 - ОСОБА_10, квартира АДРЕСА_3 - ОСОБА_4, квартира АДРЕСА_1 - ОСОБА_11, квартира АДРЕСА_2 - ОСОБА_3.

З урахуванням, викладених в клопотанні обставин кримінального правопорушення та наданих матеріалів стороною кримінального провадження, яка звернулась до суду з даним клопотанням, враховуючи поряд з цим наявність ризиків відчуження майна, що є предметом кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання відповідно до положень ч.2 ст.172 КПК України без повідомлення осіб, зазначених у вказаній статті з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подано до суду клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 6 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, як на предмет кримінального правопорушення з метою забезпечення кримінального провадження та недопущення відчуження майна, що є предметом злочинного посягання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Лисенко Г.В. - задовольнити.

Накласти арешт на

-квартиру АДРЕСА_1, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №15 від 26.01.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3;

-квартиру АДРЕСА_2, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №16 від 26.01.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3;

-квартиру АДРЕСА_3, що відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1470 від 06.03.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_4;

-квартиру АДРЕСА_4, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №5890 від 03.09.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_10;

-квартиру АДРЕСА_5, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №3264 від 21.05.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_8;

-квартиру АДРЕСА_6, що відповідно до договору задоволення вимог іпотекодержателя №1473 від 06.03.2014 року належить на праві приватної власності ОСОБА_4;

-квартиру АДРЕСА_7, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №6112 від 08.07.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_7;

-квартиру АДРЕСА_8, що відповідно до договору купівлі продажу квартири №2141 від 27.03.2015 року належить на праві приватної власності ОСОБА_6

шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження майном.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя: