Постанова № 58439159, 18.05.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/10/16

Справа №754/9929/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною заявою, в якій просить: 1. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; 2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14.05.2015 року, зазначивши, що Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва протиправно відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, вважає, що має право на зазначену державну пенсію, оскільки досяг пенсійного віку та його трудовий стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці становить більше 25 років, а пільговий стаж становить 10 років, що підтверджується записом у трудовій книжці та відповідними довідками.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позові, зазначивши, що рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є таким, що прийняте поза межами його повноважень та у спосіб, який не передбачений діючими Законами України, тобто таким, що суперечить ст. 19 Конституції України, додатково пояснивши, що позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва було подано довідки про отриману заробітну плату за період з 1983 року по 1994 рік №110 від 15.03.2003 року виданих підприємством "Південне Рудоуправління Навойського Гірничо-металургійного Комбінату", але даний період не був взятий відповідачем до розрахунку трудового стажу, тому відповідачем було порушено вищевказаний порядок, в частині, що трудовий стаж може підтверджуватися відомостями про видачу заробітної плати, посвідченнями, характеристиками, письмовими трудовими договорами і угодами з відмітками про їх виконання та іншими документами, які містять відомості про періоди роботи, а саме не взято до уваги період роботи з 05.03.1984 року по 30.04.1986 рік, що складає в свою чергу 2 роки і 1 місяць, врахувавши даний період, трудовий стаж позивача буде складати 21 рік і 9 місяців, якого достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

У судовому засіданні представник відповідача заявила про заміну Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва його правонаступником - Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, зазначивши, що Управлінням у зв'язку з вирішенням пенсійного забезпечення ОСОБА_1, а саме призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно наданих документів, було проведено аналіз документів, які містяться в пенсійній справі, після аналізу документів було з'ясовано, що немає підстав для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, оскільки відсутні первинні документи, які підтверджують стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а саме: завірені копії наказів по кадровому переміщенню, відомості по нарахуванню заробітної плати, документи, де можливо прослідкувати надання додаткових відпусток, додаткових виплат за шкідливі умови праці.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 08 травня 1974 року був прийнятий на виробничу практику на ремонтно-механічний завод, як учень електромонтера.

06 серпня 1974 року ОСОБА_1 було присвоєно 2 розряд електромонтера.

10 грудня 1974 року ОСОБА_1 було присвоєно 3 розряд електромонтера.

04 січня 1975 року ОСОБА_1 було відраховано у зв'язку із закінченням виробничої практики.

Відповідно уточнюючої довідки про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах Державного підприємства Навойський ордена "Дустлик" Гірничо-металургійного комбінату Південного рудоуправління, ОСОБА_1 дійсно працював у Південному рудоуправлінні Навойського Гірничо-металургійного комбінату, а саме: з 28.03.1978 року по 17.01.1979 рік був зарахований електрослюсарем геотехнологічної ділянки підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом, монтажем, демонтажем гірничого обладнання в умовах радіаційної шкідливості, повний робочий день в особливо шкідливих умовах праці; з 18.01.1979 року по 11.05.1979 рік працював електромеханіком геотехнологічної ділянки підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом, монтажем, демонтажем гірничого обладнання в умовах радіаційної шкідливості, повний робочий день в особливо шкідливих умовах праці; з 12.05.1979 року по 15.09.1981 рік працював електрослюсарем геотехнологічної ділянки підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом, монтажем, демонтажем гірничого обладнання в умовах радіаційної шкідливості, повний робочий день в особливо шкідливих умовах праці; з 11.03.1983 року по 04.03.1984 рік працював електрослюсарем відділу головного механіка підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом і обслуговуванням обладнання на дільниці повний робочий день в умовах радіаційної шкідливості, в особливо шкідливих умовах праці; з 01.05.1986 року по 30.03.1988 рік працював електрослюсарем відділу головного механіка підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом і обслуговуванням обладнання на дільниці повний робочий день в умовах радіаційної шкідливості, в особливо шкідливих умовах праці; з 01.04.1988 року по 30.03.1994 рік працював електрослюсарем відділу головного механіка підземного вилуговування "К", займався обслуговуванням, ремонтом і обслуговуванням обладнання на дільниці повний робочий день в умовах радіаційної шкідливості, в особливо шкідливих умовах праці, що передбачено Списком №1, Розділу ХХIV, підрозділу 2, шифр 12402000-17541, за вказаний період підприємство працювало в режимі повного робочого дня і повного робочого тижня, з 10.11.1986 року по 20.11.1986 рік ОСОБА_1 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати.

З 01.10.1991 року Навойський Гірничо-металургійний комбінат ім. 50-річчя СССР перейменовано в Навойський металургійний комбінат Наказом Президента Республіки Узбекистан № УП-262 від 19.09.1991 року, з 04.04.2008 року постановою Кабінету Міністрів Республіки Узбекистан № 62 від 04.04.2008 року - в Державне підприємство Навойський гірничо-металургійний комбінат (а.с. 12, 63).

Відповідно листа № 3-15/ок-78 від 02.04.2015 року Державного підприємства Навойський ордена "Дустлик" Гірничо-металургійного комбінату, довідку, яка підтверджує особливий характер праці ОСОБА_1 за період з 24.04.1995 року по 25.11.1996 рік, не можливо надати, так як атестація робочих місць по умовам праці проводилася лише з жовтня 1996 року по лютий 1997 року (а.с. 27).

Навойським Гірничо-металургійним комбінатом надано Довідки № 110 від 13.03.2015 року та № 39-04/Л-29 від 12.05.2014 року про заробіток ОСОБА_1 на підприємстві з 1978 року по 1994 рік (а.с. 47-49).

Відповідний пільговий стаж позивача, також, підтверджується архівною Довідкою Центрального архіву Навойського Гірничо-металургійного комбінату від 06.02.2015 р. № 39-04/1-6, довідками про заробітну плату № 39-04/0Л-1 від 06.02.2015 року, № 39-04/0Л-2 від 06.02.2015 року (а.с. 58-62).

ОСОБА_1 працював електрозварником в Товаристві з обмеженою відповідальністю Виробничо-господарській фірмі "БАТ" з 09.04.2004р. по 01.11.2004р.; з 04.08.2008р. по 01.02.2012р., з 20.03.2012р. по 15.01.2013р., виконуючи відповідні роботи, за професією, які передбачені Списком №1 Розділу 11600000 XVI Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які дають, право на пільгове пенсійне забезпечення», що підтверджується копією Довідки №2 від 20.05.2013 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пільговий стаж ОСОБА_1 разом становить 4 роки, 10 місяців 3 дні, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с. 28).

Відповідно Експертного висновку № 056/926-а від 11.11.2015 року зазначені прізвища в паспорті - ОСОБА_1, свідоцтві про народження - ОСОБА_1 трудовій книжці - ОСОБА_1 - є ідентичними (а.с. 39).

ОСОБА_1 14 травня 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва з завою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва 30 червня 2015 року листом №4860/06-01 відмовило ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії з огляду на те, що згідно зі ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, 6 місяців, з них не менше 10 років на зазначених роботах, а загальний стаж позивача, який можливо зарахувати становить 19 років, 6 місяців, 18 днів, що є значно менше ніж передбачено законодавством, тому пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 може бути призначена йому у разі надання всіх довідок від підприємства, в якому він працював, з метою проведення перевірки Управлінням, або після надання завірених копій всіх первинних документів, на підставі яких були видані пільгові довідки, а саме: висновку відповідного органу державної експертизи умов праці Республіки Узбекистан або органів, що призначають пенсію, про дотримання всіх умов щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу в цій країні, документів про призначення та звільнення з роботи, особової картки Т-2, відомостей по нарахуванню заробітної плати та атестації робочого місця, що підтверджується копією листа та наданими запереченнями проти позову (а.с. 13-14, 71-72 ).

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг 58 років, має стаж роботи не менше 25 років, з них має стаж роботи з шкідливими і важкими умовами праці не менше 10 років, що надає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що підтверджується копіями довідок, Наказів Державного підприємства Навойський ордена "Дустлик" Гірничо-металургійного комбінату №10-07/2762 від 20.03.2015 року, № 951 від 15.12.1978 року, № 60 від 17.01.1979 року, № 679 від 21.05.1979 року, № 252-лс від 24.04.1995 року, № 690-лс від 25.11.1996 року, Довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-господарської фірми "БАТ" №2 від 20.05.2013 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудової книжки НОМЕР_1, Особових карток працівника Типова форма №ОК-5 (а.с. 8-13, 27-28,31-33,47-51, 56 - 69).

Разом з тим, судом встановлено, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач має право на призначення такої пенсії відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до положень п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ): чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

За нормою статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Пункт 8 Наказу Міністерства праці та соціальної політики "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право па пенсію за віком на пільгових умовах" від 18.11.2005 року №383, передбачає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", застосовуються Список № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, і Список №2 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на рабатах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173.

Враховуючи те, що п. 1 постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 06 грудня 1991 року №1931 в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій, був введений в дію з 1992 року та те, що позивач, за наявністю має пільговий стаж роботи по Списку №1 за відвідними професіями, правила отримання позивачем пенсії за віком на пільгових умовах визначається, у тому числі, згідно з списками, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року.

Розділ XXXII Загальні професії. Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" містить відповідні професії, за якими працював ОСОБА_1.

Таким чином, робота позивача за відповідними професіями є спеціальним стажем для отримання пенсії на пільгових умовах.

До набрання чинності Законом України "Про пенсійне забезпечення" порядок призначення пенсій визначався Законом СРСР "Про державні пенсії".

Пункт б) ст. 9 Закону СРСР "Про державні пенсії", встановлював, що чоловіки робітники і службовці на інших роботах з важкими умовами праці - за списком виробництв, професій і посад, який затверджений Радою Міністрів СРСР, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менш 25 років.

Пункт д) ст. 9 Закону СРСР "Про державні пенсії" закріплював, що робітники і службовці передбачені в пунктах "а" і "б" цієї статті, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, якщо не менше половини стажу, необхідного для призначення ним цієї пенсії, припадає на відповідні роботи, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, вимоги за віком і стажем щодо призначення пільгової пенсії позивачу встановлюються Законом СРСР "Про державні пенсії" та постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56р.

Відповідно до п. 20 Положення "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Твердження суб'єкта владних повноважень про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, суперечать положенням статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", де зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1) п. 2.3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730, управління має право отримувати від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, відомості, необхідні для здійснення покладених на управління функцій. Тобто, відповідач мав право уточнити спірні для нього питання, однак цим правом не скористався.

Із записів трудової книжки позивача, наданих довідок вбачається, що ОСОБА_1 працював за професіями, які передбачені чинним на той час Списком №1.

Таким чином, знайшов підтвердження той факт, що позивач має стаж роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до положень п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових, умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відмова відповідача з підстав невірного посилання у пільговій довідці №10-07/2762 від 20.03.2015 року на Постанову КМУ у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах (лист від 30 червня 2015 року №4860/06-1) є протиправною, оскільки не відповідає вищезазначеним вимогам Закону, приймаючи також до уваги, що пільговий стаж ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, становить 10 років.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-XII та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці можуть бути: карта умов праці наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа №21-519а 14).

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є підтвердженим, тому рішення відповідача за наданими позивачем документами про відмову у її призначенні не є правомірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки такий перелік не є вичерпним, особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, виходячи із закону, яким визначається порядок реалізації прав та свобод у сфері публічно-правових відносин, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до чинного закону, а саме чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. З ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог немає, а доводи, наведені відповідачем, спростовуються вище наведеним.

Керуючись статтями 94, 158 - 163, 167, 185, 254 - 258 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 14 травня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення постанови або з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Петріщева І.В.