Ухвала суду № 58436295, 08.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2530/15-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/718/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 08.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С. В.

суддів: Олійника В.І.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 про припинення договору поруки за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 46987,11 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.12.2014 року складає 740516 грн 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № К2НСА800000260(далі договір).

Посилався, що згідно з п. 7.1 договору банк зобовязався надати позичальникові кредитні коштина строк з 17.12.2007. по 14.12.2012. включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 13075, 68 дол. США на наступні цілі: 12812 дол. США на купівлю автомобілю (споживчі цілі), а також у розмірі 6,74 дол. США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 256,25 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,60% від суми кредиту на придбання автомобіля, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору. Періодом сплати вважався період з «21» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснювалося в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати, відповідач повинен був надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 350,67 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, яка складалася із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагородою. Відповідач зобовязався повернути Кредит в порядку та термін передбачений п.7.1. Повне погашення Кредиту повинно було здійснюватися в останній день терміну, вказаного в абз. 1 п. 7.1 даного договору. У випадку порушення терміну сплати, передбачених п. 7.1.1 на 120 календарних днів, - сторони прийшли до згоди вважати терміном повернення кредиту, відсотків, винагороди, пені останій день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Стверджував, що в забезпечення виконання зобов'язання за договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Згідно з розрахунком банку, разом з кредитною, відповідач ОСОБА_3 станом на 24.12.2014 мав заборгованість у розмірі 46987,11 доларів США, що за курсом 15,76 відповідно до службового розпорядження НБУ від 26.12.2014 року складає 740516 грн 84 коп., тому, 25.02.2015 відповідачам було направлено повідомлення-вимога про сплату заборгованості за кредитним договором.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у кредитних правовідносинах діють як солідарні боржники, предметом спору є однорідні права та обов'язки, що випливають з кредитного договору та договору поруки, просив суд стягнути солідарно з них на його користь спірну заборгованість.

У травні того ж року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3, з тих підстав, що пунктом 13 спірного договору поруки передбачено, що всі зміни й доповнення до даного договору мали вноситися тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначив, що оскільки банком первісний позов не доведено, а з 01.11.2008., всупереч наведеним умовам договору поруки, в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку з 9% до 11,04% за спірним кредитним договором, чим збільшено обсяг його відповідальностіяк поручителя, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, а його позов задовольнити та визнати спірний договір поруки припиненим.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року первісний позов залишено без задоволення, а зустрічний позов задоволено частково та визнано припиненим договір поруки. Розподілено судові витрати.

ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу на це рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволені зустрічного позову. Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачі за первісним позовом рішення суду не оскаржили і подали заперечення на апеляційну скаргу. Вважали її необґрунтованою, а факти викладені в ній безпідставними, тому просили рішення суду залишити без змін.

ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК Українине перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення особи, яка брала участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 57, 212ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, в тому числі й ті, на які посилається апелянт, та обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову.

Позивачем за первісним позовом, не зважаючи на його посилання в апеляційній скарзі, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено перед судом належними та допустимими доказами фактів, на які він посилається як на підстави до задоволення його позову.

Доводи апелянта про те, що позивачем за зустрічним позовом, не доведено, що кредит було погашено ОСОБА_3, суперечать дослідженим судом доказам в їх сукупності, зокрема, поясненням ОСОБА_4, договору застави рухомого майна, акту прийому в заклад автомобіля від 08.11.2010., обліковій картці приватного АМТ та іншим письмовим доказам наданим суду самим банком.

Обґрунтовано, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, суд задовольнив і зустрічні позовні вимоги. Оскільки банк, в порушення вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України та п. 13 договору поруки, змінив зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, посилання апелянта на те, що він мав права це робити за умовами кредитного договору, на правильність висновку суду не впливає.

Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування або зміни правильного по суті та справедливого судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: В.І. Олійник,

ОСОБА_2