Ухвала суду № 58435707, 22.06.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6617/15-к

Провадження № 1-КП/359/182/2016

У Х В А Л А

22 червня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Шмаля В.В.,

за участю захисника ОСОБА_1,

за участю обвинуваченого ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100000499 від 08.03.2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 16.12.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, -

встановив :

03.03.2016 р. ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2015 р. щодо ОСОБА_2 та призначено новий розгляд даної справи в суді першої інстанції.

21.03.2016 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100000499 від 08.03.2015 року, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи головуючим по даній справі було призначено суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченка А.В. (а.с.145).

На підставі розпорядження № 72 від 13.04.2016 р. дану справу було повторно призначено до автоматизованого розподілу відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (а.с.177).

13.04.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 35 КПК України справу було призначено головуючому судді Тумановій К.Л. (а.с.178).

Статтею 416 КПК України передбачено, що після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV (судове провадження у першій інстанції статті 314-391, тобто зі стадії підготовчого судового засідання) цього Кодексу в іншому складі суду.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше пяти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий зясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Судом 14.04.2016 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Представник потерпілий ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся належним чином. Разом з цим через канцелярію суду подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі .

Прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає, і провадження підсудне цьому суду.

Захисник ОСОБА_1 та обвинувачений поклалися на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема як повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті, в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

Так, зміст фактичних обставин кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і є необхідними і достатніми для його вирішення по суті. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

У той же час, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що він не містить належним чином сформованого обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку, а саме, в розумінні ч. 4 ст. 110 КПК України.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Однак, викладення фактичних обставин провадження та правова кваліфікація дій обвинуваченого, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається в повному обсязі після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального закону ОСОБА_2 фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у передбаченому законом порядку, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82). Так, Європейський суд з прав людини у своєму у рішенні від 26.06.2008 р. у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.07.2000 р., у справі "Маттоціа проти Італії" зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції, що є гарантією обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції. Також Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення,його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального актадодається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Статтею 109 КПК України передбачено, щореєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом зобвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під часдосудового розслідування;3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

У порушення вимог ст. 109 КПК України,у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер,найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення пропочаток досудового розслідування, відомості про розяснення процесуальних прав та обовязків представнику потерпілого та підозрюваному ОСОБА_2,

Невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування вищевказаних даних, тягне за собою невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Так, у реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме розділ ІІ "Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення" в п. 1 зазначено, внесення відомостей до ЄДРД № 12015110100000499 відбулося 08.03.2015 р. Однак, з п. 5 вбачається, що постанова про створення групи слідчих винесена начальником СВ ОСОБА_4 09.02.2015 р., тобто раніше ніж були внесені відомості до ЄРДР, що є недопустимим.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому останній підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 109, 110, 291, 314, 315, 316, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. 372, 395 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100000499 від 08.03.2015 року, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, - повернути прокурору Бориспільської місцевої прокуратури.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох тижнів з дня проголошення ухвали.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду ОСОБА_5