Вирок № 58434831, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3525/15-к Провадження №11-кп/773/323/16 Головуючий в 1 інстанції Лесик В.О. Категорія:ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України Доповідач : Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Оксентюка В.Н.,

суддів Польового М.І., Бешти Г.Б.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Музичука Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Луцьку кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року, яким, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює, раніше судимий:

- 16.10.1996 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 46-1 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 18.11.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 43 КК України (ред. 1960 року) шляхом приєднання до вказаного покарання за вироком Ковельського міського суду Волинської області від 16.10.1996 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією усього майна;

- 16.04.2003 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

- 18.11.2009 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; звільнений 16.11.2012 у звязку з повним відбуттям призначеного покарання;

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, що належить йому на праві приватної власності.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено до відбуття ОСОБА_1 2 роки і 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, що належить йому на праві приватної власності.

Строк відбування покарання за вироком визначено обчислювати з моменту затримання, тобто з 19.05.2015 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у закону силу залишено без змін.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах витрати, повязані з проведенням судово-товарознавчої, судово- автотоварознавчої, судово-дактилоскопічної експертиз у розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 копійок з кожного, в користь потерпілого ОСОБА_4 в солідарному порядку заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 2646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 (пять тисяч) гривень з кожного.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_3 вирок щодо якого апеляційним судом не переглядається.

Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що 19 травня 2015 року близько 04 год. 00 хв., за попередньою змовою у групі осіб, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, в дворі будинку № 2 по вул. Тімірязєва, у м. Ковелі, незаконно заволоділи транспортним засобом автомобілем марки «ГАЗ 24», д.н.зн. Р 5349 ХМ, вартістю 24321 гривень.

14 травня 2015 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у виробничому цеху, розміщеному на території ТзОВ «Укрдорс», що знаходиться у смт. Любленець, вул. Заводська, 5, Ковельського району, де стажувався з метою працевлаштування, таємно викрав бувшу у використанні бензопилу марки «Stihl MS290», вартістю 4950 гривень, чим завдав ТзОВ «Укрдорс» майнову шкоду на вказану суму.

Прокурор Ковельської міжрайонної прокуратури у поданій апеляційній скарзі вказує на незаконності вироку суду першої інстанції частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Посилається на те, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу суд першої інстанції свій вирок належним чином не умотивував. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів та знову вчинив умисні злочини один з яких є тяжким. Злочин вчинив у стані алкогольного спяніння, останній ніде не працює та не має постійного доходу, зловживає спиртними напоями. Вважає, що підстав для застосування ст. 69 КК України немає. Просить вирок суду у частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

У доповненні до апеляційної скарги прокурор також ставить питання про зміну рішення суду щодо розподілу процесуальних витрат та стягнення з ОСОБА_5 767 (сімсот шістдесят сім) гривень 25 копійок, а з ОСОБА_3 460 (чотириста шістдесят) гривень 35 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які апеляцію заперечили, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини кримінального правопорушення та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому вирок суду першої інстанції в цій частині не перевіряється, а перевіряється він лише у частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини цього Кодексу з урахуванням положень Загальної частини Кодексу, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та свій вирок в частині призначеного покарання не умотивував.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційні злочини, призначити основне покарання нижче найнижчої межі встановленої в санкції статті, або перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання не зазначеного у санкції статті за цей злочин.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд першої інстанції врахував, що обвинувачений на утриманні має двох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину, вину визнав та щиро розкаявся, тяжких наслідків від злочинів не наступило та його другорядну роль у цьому.

При цьому суд не врахував, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за умисні тяжкі, в тому числі і аналогічні злочини, злочин вчинив у стані алкогольного спяніння, що є обставиною, що обтяжує покарання.

Також суд першої інстанції у вироку не навів обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України є необґрунтованим та не відповідає, як ступеню тяжкості вчиненого ним злочину так і особі винного, і є явно несправедливим через його мякість.

Призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку та ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання апеляційний суд відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує суспільну небезпеку вчинених злочинів, помякшуючі та обтяжуючі покарання обставини та особу обвинуваченого у їх сукупності.

До обставин, які помякшують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та добровільне відшкодування завданого збитку.

До обтяжуючих покарання обставин відносить вчинення злочинів у стані алкогольного спяніння.

По відношенню до особи обвинуваченого апеляційний суд враховує, що він раніше неодноразово засуджувався за умисні злочини, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, його другорядну роль у вчиненому та конкретні обставини справи.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише у місцях позбавлення волі і обирає йому покарання у межах санкцій статей КК України за якими йому висунуто обвинувачення.

Призначене ОСОБА_1 в такому виді і розмірі покарання відповідатиме вимогам ст. 50, 65 КК України, принципам законності, справедливості на індивідуалізації покарань, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також є обґрунтованими вимоги прокурора щодо неправильності стягнення судом першої інстанції з обвинувачених процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Як вбачається з резолютивної частини вироку суд першої інстанції стягнув судові витрати за проведення експертиз з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частках.

При цьому суд не врахував, що викрадення бензопили «Stihl MS290» вчинив лише обвинувачений ОСОБА_1, який і має нести процесуальні витрати за цей злочин.

Також відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_1 слід зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього увязнення в період з 19.05.2015 року по 29.10.2015 року та з 19.04.2016 року по 21.06.2016 року з розрахунку, що одному дню попереднього увязнення відповідає два дні позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України,апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу із доповненнями прокурора Ковельської міжрайонної прокуратури задовольнити частково.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити свій вирок.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

- за ч. 2 ст. 185 КК України залишити ОСОБА_1 призначене судом першої інстанції покарання 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбування ОСОБА_1 визначити 5 (пять) років і 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання 19 травня 2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього увязнення в період з 19.05.2015 року по 29.10.2015 року та з 19.04.2016 року по 21.06.2016 року з розрахунку, що одному дню попереднього увязнення відповідає два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) гривень 25 копійок: /код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», отримувач коштів: Ковельське УК м. Ковель 2460300, номер рахунку отримавача: 31110115700004, ідентифіккційний код за ЄДРПОУ отримувача: 37788874, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача: 803014/.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9