Ухвала суду № 58434767, 21.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/4700/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/888/16 Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І.,

суддів - Русинчука М.М.,Мудренко Л.І.,

за участю секретаря Лимар Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2016 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вищеназваним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об`ємі.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що заявляючи вимоги про розірвання кредитного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач не довів допущення відповідачем істотного порушення умов договору, що призвело до спричинення йому шкоди та позбавляло би останнього того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, вважає їх правильними та такими, що узгоджуються із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Звертаючись до суду із вищевказаним позовом, позивач ОСОБА_1 просив розірвати кредитний договір та додаткові угоди до вказаного договору на підставі ст. 651 ЦК України, у зв`язку із його істотним порушенням другою стороною - кредитодавцем в частині ненадання кредитних коштів у межах максимального ліміту заборогованості, визначеного договором та несвоєчасного зарахування сплачених позичальником платежів.

Так, матералами справи встановлено, що 15 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №074-22-05/07 та додаткову угоду № 1 від 6 березня 2009 року, додаткову угоду №2 від 17 вересня 2010 року про надання кредиту у розмірі 255 937,00 швейцарських франків з процентною ставкою 9,5% річних та кінцевим терміном повернення до 14 травня 2017 року(а.с.26-33).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та проценти.

Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Згідно із п. 1.1.1. Кредитного договору кредит повинен надаватися окремими частинами «траншами» в розмірі та в порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 255 937, 00 швейцарських франків із визначеним у самому договорі графіком змін максимального ліміту заборгованості (п. 1.1.1-п.1.1.1.120 Договору). Моментом надання траншу кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових коштів (п. 2.2 Договору).

Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобовязання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 3 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 отримав від установи банку кредит в розмірі 167 785 швейцарських франків. Водночас, суд визнав недоведеним факт отримання ОСОБА_1 готівки на суму 69700 швейцарських франків, у звязку з не підписанням позичальником заяв на видачу готівки. З урахуванням встановлених обставин та часткового погашення кредитного боргу, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» рішенням суду стягнуто 124 358, 79 швейцарських франків (а.с. 131-139).

З огляду на викладене та враховуючи специфіку договору відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого, кредитні кошти надавались позивачу ОСОБА_1 кількома частинами (траншами) і в межах максимального ліміту заборгованості , що передбачено п. 1.1.1 договору відновлювальної кредитної лінії №074-22-05/07 та п.1.1.1 додаткової угоди №1 від 6 березня 2009 року, додаткової угоди №2 від 17 вересня 2010 року, неотримання позичальником кредитних коштів в розмірі максимального ліміту, не суперечить умовам договору та не свідчить про їх порушення другою стороною-позикодавцем, так як видача коштів саме у такому розмірі не є обовязком банку.

Вказані обставини відповідно до змісту ст.. 651 ЦК України не є істотними порушеннями зі сторони кредитора умов договору, що є підставою для його розірвання.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення банком пункту 2.4 договору, а саме несвоєчасного зарахування відповідачем сплачених позичальником платежів.

Відповідно до п. 2. 4 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Отже, вказані позивачем обставини щодо несвоєчасного зарахування банком щомісячних платежів не свідчать про порушення банком п. 2.4. кредитного договору, не підтверджують того, що такими діями відповідача, останньому було заподіяно шкоду, внаслідок якої позивач значною мірою позбавився, на що розраховував при укладанні договору.

Висновки суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору про надання відновлювальної кредитної лінії та додаткових угод до вказаного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України є правильними.

Заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді у даній справі вирішена судом відповідно до положень ст.ст. 20, 21, 24 ЦПК України.

Скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви заявнику не позбавляє суддю права брати участь у вирішенні цієї справи (ст. 21 ЦПК України).

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді