Ухвала суду № 58433264, 27.05.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

27 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенди О.В.,

суддів:Панталієнка П.В., Терлецького О.О. -

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Строитель» (далі - ТОВ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2014 року в задоволенні позову відмовив. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 квітня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ТОВ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 62 Конституції України.

На обґрунтування підстав до заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18 лютого, 22 жовтня, 18 та 21 листопада 2013 року, 12 березня,

15 липня 2015 року, 1 березня 2016 року (справи №№ К/800/7048/13, К/800/39886/13, К/9991/72245/12, К/800/57326/13, К/9991/76695/12, К/800/17713/13, К/800/1235/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку, що закриття кримінальної справи у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідльності є нереабілітуючою підставою, а тому відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення законно та обгрунтовано застосував

пункт 58.4 статті 58 Податкового кодексу України.

Водночас у наданому для порівняння рішенні суду касаційної інстанції від

1 березня 2016 року, цей суд встановив, що кримінальне провадження щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами підприємства було закрите на підставі статті 286 Кримінально процесуального кодексу України.

В ухвалах від 18 лютого 2013 року та 15 липня 2015 року суд касаційної інстанції, виходив із того, що порушені кримінальні справи, на які посилається відповідач, були закриті у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію».

У рішеннях суду касаційної інстанції від 21 листопада 2013 року та 12 березня 2015 року, на які посилається заявник, цей суд, вирішуючи питання правомірності податкових повідомлень-рішень, виходив із того, що на момент складання оскаржуваних актів індивідуальної дії вироку суду, що набрав законної сили, не було.

Долучені як приклад ухвали Вищого адміністративного суду України від

22 жовтня та 18 листопада 2013 року також не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки цими рішеннями не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справи на новий розгляд до судів першої інстанції з огляду на неповноту встановлення обставин справи, а відтак, зазначені рішення не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ТОВ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ТОВ заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Строитель» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: П.В. Панталієнко О.О. Терлецький