АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/796/7833/2016 головуючий у 1-й інстанції: Ларіонова Н.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Білич І.М., Поливач Л.Д.
при секретарі: Литвиненко Р.С.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Київські ринки", третя особа: комунальне підприємство "Світоч" про стягнення сум, що належать при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на посаді адміністратора відділу безпосередньої роботи з торгівельними майданчиками комунального підприємства "Київські ринки" (далі КП "Київські ринки"). 17 квітня 2013 року Київською міською радою було прийнято рішення № 153/9210 "Про припинення комунального підприємства "КП "Київські ринки" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) шляхом приєднання до КП "Світоч" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)". Наказом відповідача № 4-К від 15 липня 2013 року його було звільнено за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказував, що підприємство не розрахувалося із ним при звільненні та не виплатило заробітну плату за період з 1 травня 2013 року по 15 липня 2013 року, що підтверджується довідкою КП "Київські ринки" №71 від 16 червня 2014 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 749 грн. 51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 липня 2013 року по 19 лютого 2015 року в розмірі 15972 грн. 04 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., завданої порушенням його трудових прав. Крім того, зазначав, що станом на час звернення до суду згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач перебуває в стані припинення, а тому, враховуючи відсутність запису державного реєстратора про припинення КП "Київські ринки", підприємство є належним відповідачем у справі.
Заочним рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП "Київські ринки" на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 1749 грн. 51 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні змінити і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду, оскільки виплати по заробітній платі позивачу на день звернення до суду проведені не були, а тому перебіг тримісячного строку звернення до суду не почався.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, тому в силу ст. 303 ЦПК України не перевіряється.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала подану нею апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з КП "Київські ринки" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що із зазначеними позовними вимогами позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення за вирішенням трудового спору, оскільки звільнення відбулось 15 липня 2013 року, натомість до суду ОСОБА_1 звернувся в жовтні 2015 року.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Судом установлено, що ОСОБА_1 працював на посаді адміністратора відділу безпосередньої роботи з торгівельними майданчиками КП "Київські ринки" з 22 січня 2013 року по 15 липня 2013 року (а. с. 5).
17 квітня 2013 року Київською міською радою було прийнято рішення №153/9210 ( із змінами внесеними Київською міською радою від 13 листопада 2013 року №455/9943) "Про припинення комунального підприємства "Домашній магазин" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Ріко" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київські ринки" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом приєднання до комунального підприємства "Світоч" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Розпорядженням Київського міського голови від 16 травня 2015 року № 64 директором КП "Світоч" м. Києва було призначено ОСОБА_3
На виконання рішення №153/9210 27 червня 2013 року Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження №1064 "Про організаційно-правові заходи щодо припинення комунального підприємства "Домашній магазин", комунального підприємства "Ріко" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Київські ринки"; утворено комісію з припинення "Київські ринки" та затверджено її склад; головою комісії затверджено директора КП "Світоч" м. Києва ОСОБА_3
Наказом КП "Київські ринки" № 4-К від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з 15 липня 2013 року (а. с. 4).
Згідно довідки № 71 від 16 червня 2014 року, виданої головою комісії з припинення КП "Київські ринки", заборгованість підприємства по заробітній платі перед позивачем становить 1749 грн. 51 коп. (а. с. 5).
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", судам роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу.
У ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив із того, що позивач був звільнений з роботи 15 липня 2015 року, а до суду звернувся 30 жовтня 2015 року, а відтак ним пропущено строк для звернення до суду з вимогою в порядку ст. 117 КЗпП України.
Разом із тим, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Відповідно до п. 2.2 Рішення Конституційного суду від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012, 4-рп/2012 звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
При цьому визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.
Отже, вірно встановивши недоведеність відповідачем факту погашення наявної заборгованості по заробітній платі перед позивачем в розмірі 1749 грн. 51 коп., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що тривалий нерозрахунок зі звільненим працівником є з його боку триваючим правопорушенням, та дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку для звернення до суду з вимогою в порядку ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15 липня 2013 року по 19 лютого 2015 року.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно із довідкою, наданою головою комісії з припинення КП "Київські ринки", середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 39 грн. 34 коп. (а. с. 6).
Згідно розрахунку норм тривалості робочого часу на 2013, 2014 та 2015 роки, що містяться в листах Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік" від 21 серпня 2012 року №9050/0/14-12/13; "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" від 4 вересня 2013 № 9884/0/14-13/13; "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 за період з 15 липня 2013 року по 19 лютого 2015 року кількість робочих днів становила 406.
Таким чином, у відповідності до ст. 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, сума середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних при звільненні сум за період з 15 липня 2013 року по 19 лютого 2015 року становить 15972 грн. 04 коп. (39 грн. 34 коп. * 406 =15972 грн. 04 коп.).
Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з КП"Київські ринки" на користь ОСОБА_1, становить 15972 грн. 04 коп.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині й ухвалення нового рішення про задоволення позову, стягнення з КП "Київські ринки" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15972 грн. 04 коп.
Ураховуючи викладене, підстави для зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відсутні, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Київські ринки" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства "Київські ринки" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства "Київські ринки" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15972 грн. 04 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: І.М. Білич
Л.Д.Поливач
Судове рішення № 58433121, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 14.06.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 758/12283/15-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: