Рішення № 58432994, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюпредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про припинення договору поруки, в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 761/11035/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/27/2016Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») в особі свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 750 075,67 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, до реалізації предмета іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; до реалізації предмета іпотеки передати його ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_5, про припинення договору поруки від 20 березня 2008 року № SR-006/1960/2008/2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, зустрічні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Припинено поруку ОСОБА_3, ОСОБА_4 за кредитним договором № МL-006/1960/2008 від 20.03.2008 року, встановлену на підстав: договорів поруки № 811-006/1960/2008/1 та № БЯ-ООб/1960/2008/2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна заборгованість за договором кредиту № МL-006/1960/2008 від 20.03.2008 року в розмір 159 020, 36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме 04.06.2014 року, становить 1 881 736, 74 гривень, шо складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 140 085, 34 долари США, що еквівалентно 1 657 672, 83 грн., суми несплачених відсотків за кредитом за період з 23.12.2008 року по 01.01.2010 року - 18 935, 02 долари США, що еквівалентно 224 063, 91 грн.

Пеню за прострочення виконання зобов'язань за період з 06.02.2013 року по 06.02.2014 року у розмірі 6 868 338,93 грн. зменшено і стягнуто в розмірі 1 800 000 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 10.12.2001 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 20.03.2008 року № МL-006/1960/2008, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі 5 681 736, 70 грн.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду відстрочено на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа в апеляційній інстанції переглядається колегією суддів в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто за апеляційною скаргою представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року.

Отже, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити нове, яким позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити в повному обсязі: обґрунтовуючи тим, що в цій частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про неналежність наданих представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» доказів.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомили, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № ML-006/1960/2008, за умовами якого банк надав відповідачу на споживчі цілі суму у розмірі 142 000,00 доларів США терміном до 20 березня 2023 року зі сплатою за користування кредитом процентної ставки, визначеної п. 3 договору.

Позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати нараховані проценти щомісяця шляхом сплати ануїтетних платежів, визначених графіком, що є додатком № 1 до кредитного договору та його невід'ємною частиною.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 20 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR- 006/1960/2008/1, між банком та ОСОБА_4 - договір поруки № SR-006/1960/2008/2.

За умовами договорів поруки відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати перед кредитодавцем за виконання позичальником умов кредитного договору як солідарні боржники.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № PML-006/1960/2008 (майнової поруки), відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 04 червня 2014 року у ОСОБА_2, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8 750 075,67 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за борги ОСОБА_2, своїм майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1, що належить на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 10 грудня 2001 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

Договір кредиту укладений у валюті США, загальна площа квартири, що перебуває в іпотеці, становить 82,2 кв. м. та є постійним місцем проживання іпотекодавця та боржника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав витяги з додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року, який не може бути покладений судом в основу рішення, так як не завірений належним чином , а тому не є належним доказом по справі.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає, оскільки судом не надано належних висновків доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за умовами якого відповідно до вимог ст. ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України ПАТ «ОТП Факторинг» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги, зокрема, за кредитними договорами. Предметом даного договору є продаж (переуступка прав) на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься в додатку 1 до договору).

Крім того, як свідчить п. 3.5 договору купівлі-продажу кредитного портфеля продавець зобов'язаний передати права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

До ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 20 березня 2008 року № ML-006/1960/2008, договорами поруки, укладеними з ОСОБА_3, ОСОБА_4, договором іпотеки від 20 березня 2008 року № PML- 006/1960/2008 (майнової поруки), укладеним з ОСОБА_5

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч.2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

На підтвердження своїх вимог представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав належним чином завірений Договір купівлі-продажу кредитного портфелю (том 1, а.с.38-44), витяги з додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року (том 1, а.с. 45-77), а тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у зв'язку із відсутністю доказів про перехід права вимоги, колегія суддів не вбачає.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із договору кредиту, позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати нараховані проценти щомісяця шляхом сплати ануїтетних платежів, визначених графіком, що є додатком №1 до кредитного договору та його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не виконувала свої зобов'язання належним чином, що в ході розгляду справи нею не спростовано, що призвело до виникнення заборгованості.

Зазначена сума заборгованості складається із 159 020,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме: 4 червня 2014 року, становить 1 881 736,74 грн., а також 6 868 338,93 грн. пені, що разом складає 8 750 075,67 грн., що складається із: залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 140 085,34 доларів США, що еквівалентно 1 657 672,83 грн., суми несплачених відсотків за кредитом за період з 23 грудня 2008 року по 01 січня 2010 року - 18 935,02 доларів США, що еквівалентно 224 063, 91 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 06 лютого 2013 року по 06 лютого 2014 року в розмірі 6 868 338,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2, просила зменшити суму пені, оскільки вона перевищує суму завданого збитку, а також з урахуванням матеріального стану її сім'ї та її особисто, станом здоров'я її матері, яка є іпотекодавцем.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про зменшення суми нарахованої пені до загальної суми боргу за кредитом та відсотками за кредит, а саме з 6 868 338, 93 грн. до 1 881 736,74 грн.,

Отже, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню наведена вище сума заборгованості у розмірі 159 020,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме: 4 червня 2014 року, становить 1 881 736,74 грн., та зменшена судом сума пені у розмірі 1 881 736,74 грн., а загалом 3 763 473,48 грн.

Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до п. 5.4 договору про іпотеку та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", далі Закон, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ст. 7 вказаного Закону іпотекою, якщо інше не передбачено договором, забезпечується зобов'язання в повному обсязі.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ст. 33 вказаного Закону передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основаного зобов'язання задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як було встановлено судом, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № PML-006/1960/2008 (майнової поруки), відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки колегією суддів встановлено, що боржник ОСОБА_2 не виконувала свої зобов'язання належним чином, іпотекодавцем є відмінна від боржника особа - ОСОБА_5, яка передала свою квартиру банку в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, то вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Правовою позицією ВСУ згідно з Постановою Судової палати у цивільних справах ВСУ від 23 грудня 2015 р. за № 6-1205 цс15 встановлено, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ по розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. №5 п. 42 встановлено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому, задовольнивши вказану вимогу банку, колегія суддів враховую, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Судом встановлено, кредитний договір укладено в іноземній валюті, загальна площа квартири, яка перебуває в іпотеці не перевищує 140 кв.м. та становить 82,2 кв.м., квартира є постійним місцем проживання іпотекодавця та в неї у власності не перебуває інше нерухоме житлове майно.

Таким чином, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід відстрочити на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не правильно визначився з обставинами справи та порушив норми матеріального і процесуального законодавства, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором кредиту № МL-006/1960/2008 від 20.03.2008 року в розмір 159 020, 36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме 04.06.2014 року, становить 1 881 736, 74 гривень, шо складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 140 085, 34 долари США, що еквівалентно 1 657 672, 83 грн., суми несплачених відсотків за кредитом за період з 23.12.2008 року по 01.01.2010 року - 18 935, 02 долари США, що еквівалентно 224 063, 91 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1 881 736,74 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за договором кредиту № МL-006/1960/2008 від 20.03.2008 року в розмір 159 020, 36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме 04.06.2014 року, становить 1 881 736, 74 гривень, шо складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 140 085, 34 долари США, що еквівалентно 1 657 672, 83 грн., суми несплачених відсотків за кредитом за період з 23.12.2008 року по 01.01.2010 року - 18 935, 02 долари США, що еквівалентно 224 063, 91 грн., пені у розмірі 1 881 736,74 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки №PML-006/1960/2008 від 20.03.2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 10.12.2001 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яку встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду відстрочити на період дії Закону України «про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати на сплату судового збору у розмірі 1 827 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати на сплату судового збору у розмірі 1 827 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді