Постанова № 58432810, 16.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа№ 910/23250/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Власова Ю.Л.

за участю представників сторін

від позивача: Астахов Р.М. - представник за дов. б/н від 10.02.2015 року, Волощук О.М. - представник за дов. б/н від 14.06.2016 року;

від відповідача: Краснокутськ Н.М. - представник за дов. б/н від 08.09.2015 року;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року

у справі № 910/23250/15 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" (далі - третя особа) про визнання за Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" права власності на: майновий комплекс, загальною площею 5820,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд. 19; майновий комплекс, загальною площею 291, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд. 19; комплекс, нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд. 162 за ціною, визначеною висновками про ринкову вартість об'єктів оцінки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/КL від 06.03.2012 року, у зв'язку з чим у позивальника утворилась заборгованість перед банком. Виконання зобов'язань третьої особи як позичальника за кредитним договором №26-Н/12/24/ЮО/КL від 06.03.2012 року забезпечується іпотекою за договором іпотеки від 06.03.2012 року, у зв'язку з чим у банка виникло право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року позов задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" за договором від 06.03.2012 року №26-Н/12/24/ЮО/КL, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" в розмірі 23559065 доларів США 82 центи, з яких:

- 19 973 750 доларів США заборгованість за кредитною лінією;

- 3585315 доларів США 82 центи;

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 06.03.2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Святошино" та Публічним акціонерним товариством "Сбербанк", посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. та зареєстрований в реєстрі за №262:

- майновий комплекс, загальною площею 5 820,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд.19, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1АДвоповерхова будівля353,54ГЕксперименталь ний цех1 278,502ББудинок механічної майстерні785,85ДБудинок котельної405,33ВПриймально- мийне відділення274,36Евиробничий корпус сиркового цеху2 723 40 - майновий комплекс загальною площею 291,4 (двісті дев'яносто цілих і чотири десятих) кв.м. що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Кричевського Федора, будинок 19, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Жбудівля компресорної250,22Кбудівля КПП41,2 - комплекс, нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд. 162, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Аголовний корпус 2 162,07Жсклад390,32Бпрохідна67,3083котельня268,73Вадмінпобутовий корпус, майстерня, склад660,409Ісклад77,404Ггараж47,010Ккомпресорна861,705дсклад85,811Мнасосна27,306Етуалет15,312Ннасосна4,70 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Сбербанк"

Визнано за Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" право власності на

- майновий комплекс, загальною площею 5 820,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд.19, саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1АДвоповерхова будівля353,54ГЕксперименталь ний цех1 278,502ББудинок механічної майстерні785,85ДБудинок котельної405,33ВПриймально- мийне відділення274,36Евиробничий корпус сиркового цеху2 723 40 за ціною 24 084 613,00 грн (без ПДВ), згідно висновку про ринкову вартість об'єкта №08-04/2 визначеного станом на 11.04.2016 року.

- майновий комплекс загальною площею 291,4 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Кричевського Федора, будинок 19, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Жбудівля компресорної250,22Кбудівля КПП41,2 за ціною 1205720.,00 грн (без ПДВ), згідно висновку про ринкову вартість об'єкта №08-04/2 визначеного станом на 11.04.2016 року.

- комплекс, нежитлові будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд. 162, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Аголовний корпус 2 162,07Жсклад390,32Бпрохідна67,3083котельня268,73Вадмінпобутовий корпус, майстерня, склад660,409Ісклад77,404Ггараж47,010Ккомпресорна861,705дсклад85,811Мнасосна27,306Етуалет15,312Ннасосна4,70 за ціною 5981 917,00 грн (без ПДВ), згідно висновку про ринкову вартість об'єкта №08-04/1 визначеного станом на 11.04.2016 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" 73 080, 00 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції порушено права третьої особи на участь у розгляді справи та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової економічної та оціночно-будівельної експертизи.

Крім того, скаржник вказав, що сума боргу по кредиту та процентам та сума штрафних санкцій є недоведеною станом на дату винесення оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна" прийнято до провадження.

09.06.2016 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду скаржником подано клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи, в обґрунтування даного клопотання було надано висновок оцінювача про вартість об'єкта незалежної оцінки станом на 13.06.2016 року.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання дійшла висновку, що вони не підлягає задоволенню, як необґрунтовані, з огляду на наступне.

Так, розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим і без призначення судової експертизи, а питання запропоновані до експертизи висловлені в документах , які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання скаржника про призначення оціночно-будівельної експертизи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що на замовлення Банку було проведено оцінку майна та виготовлено відповідні звіти станом на квітень 2016 року, які містяться в матеріалах справи, а саме звіт про оцінку майна Міжнародної оціночної групи "Аргумент" № 08-04/1 від 11.04.2016 року, згідно з яким вартість комплексу нежитлові будівлі, загальною площею 4 667,9 ка.м., що розташоване у м. Сквира по вул. Лібкнехта, 162 становить - 5 981 917 грн без ПДВ; звіт про оцінку майна Міжнародної оціночної групи "Аргумент" №08-04/2 від 11.04.2016 року, згідно з яким вартість майнового комплексу загальною площею 5820,8 кв.м. та майнового комплексу загальною площею 291,4 кв.м., що розташоване у м. Києві по вул. Кричевського Федора, 19 становить - 25 290 333 грн без ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять звіти №28-10/2015/ХР2 та № 28-10/2015/ХР3 від 28.10.2015 року, також звіти №08-04/1 від 11.04.2016 року №08-04/2 від 11.04.2016 року (здійснені станом на квітень 2016 року). В матеріалах справи наявні рецензії, складені 19.04.2016 року Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на вказані звіти (№08-04/1 від 11.04.2016 року №08-04/2 від 11.04.2016 року), згідно яких рецензентом зроблено висновок про достовірність оцінки майна та те, що звіти у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинуло на достовірність оцінки.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що скаржник не обґрунтував неможливість подання до суду першої інстанції свого висновку оцінювача про вартість об'єкта незалежної оцінки.

Також. Скаржник ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів проведення поліпшень що могли б вплинути на оцінку майна.

У судовому засіданні 16.06.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 16.06.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року по справі №910/23250/15 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 16.06.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 24.05.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сепса Оіл Україна"

- без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

06.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк "Сбербанку Росії" (назва змінена на ПАТ "Сбербанк" (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" (далі - позичальник, або боржник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/КL з наступними змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку і на умовах, визна чених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати Кредит з метою, зазначе ною у пункті 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Згідно п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає 20 000 000,00 доларів США.

У п. 1.3 та розділі 6 кредитного договору визначені проценти за кредитом та порядок їх нарахування.

Відповідно до п. 6.1., 6.2 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів у році.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2013 року) проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1.-6.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

При цьому, під періодом розуміється кожний з періодів, який починається з 16 числа кожного місяця і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (15 числом відповідного місяця) (в тому числі проценти за Кредитом за такий день нараховуються). Сторони домовились, що в разі, якщо дата початку періоду припадає на вихідний день, сторони вважатимуть датою початку періоду наступний робочий день місяця.

Згідно п. 1.4 договору останній день дії кредитної лінії - 03.03.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Банк прийняті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши 19.03.2012 року кредит в розмірі 20000 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №7939733 від 19.03.2012 року та банківськими виписками за період з 06.03.2012 року по 29.10.2015 року (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто. меморіальний валютний ордер та виписки по рахунку є підтверджуючим документом первинного бухгалтерського обліку, адже містить відомості про відповідні господарські операції (зарахування та списання коштів з банківського рахунку).

Згідно ст. 41 Закону України "Про Національній банк України", Постанови Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004 року "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків.

Тобто, підтверджуючими документами первинного бухгалтерського обліку є в тому числі виписки з відповідних рахунків, відкритих для обліку наданих кредитів, нарахованих та несплачених відсотків, фактів надання кредитних коштів, наявності у відповідача за Кредитним договором заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позичальником були порушені умов кредитного договору щодо своєчасного погашення кредитних коштів та нарахованих процентів.

Відповідно до п. 8.3. кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Банк, враховуючи невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині належної сплати процентів за користування кредитом та сплати по кредиту, направив третій особі повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором №3468/5/28-2 від 10.04.2015 року. Відповідно до вимоги позичальник повинен був сплатити Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 22452575,57 дол. США та 8 367500,04 грн.

Відповідно до п. 8.5. кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі за кредитним договором на користь Банку в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня відправлення такого повідомлення.

Тобто, позичальник повинен був сплатити усю суму заборгованості за кредитним договором не пізніше 20.04.2015 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, третя особа свої зобов'язання за кредитним договором, щодо сплати процентів та суми кредиту належним чином не виконало, у зв'язку із чим станом на 31.08.2015 року (так і на час винесення оскаржуваного рішення) заборгованість позичальника по кредиту складає 19 973750,00 доларів США, по процентах за період 16.04.2014 року до 27.08.2015 року складає 3 585315,82 доларів США.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що розмір заборгованості (792 890 785,36 грн) ТОВ "ТД "Золотий Урожай" перед ПАТ "Сбербанк" підтверджено ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі про банкрутство № 908/130/15-г від 02.06.2015 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 19 973 750,00 доларів США, заборгованості по процентах у сумі 3 585315,82 доларів США - є обґрунтованими.

Щодо посилання скаржника на висновок Торгово-промислової палати України №4833/05-5.4 від 02.07.2015 року, який був виданий ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", відповідно до якого зазначено, що унеможливлення виконання зобов'язань, передбаченого умовами договору про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/КL, укладеного 06.03.2012 року спричинено впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на території Донецької області, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення терміну їх дії встановити неможливо, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Так, що в межах даної справи позовні вимоги пред'явлені до Іпотекодавця. В межах предмета та підстав позову встановлено факт наявності заборгованості позичальника перед банком, крім того, розмір заборгованості (792 890785,36 грн) встановлений ухвалою суду від 02.06.2015 року за №908/130/15-г.

Відповідно до п. 4.2.7. та п. 4.2.8. договору іпотеки Банк має право вимагати від Іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, погасити повну суму заборгованості за кредитним договором. Іпотекодержатель, відповідно до п. 6.1. договору іпотеки, має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, причини невиконання позичальником свого зобов'язання не спростовують права Банку на дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банком також була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 5 714 450,68 грн (за кредитом з 04.02.2014 року - 25.01.2015 року) та за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2653,049,36 грн (за період з 19.04.2014 року до 25.01.2015 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.1 (а,б) Кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором, банк має право вимагати сплати Позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня, від простроченої суми за кожен день прострочення: за прострочення строку/ів повернення кредиту, за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначили ст. 6 цього договору.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Позичальник зареєстрований в місті Донецьку.

Відповідно до листа Служби безпеки України від 13.06.2014 року N33/2117 7 квітня 2014 року, на підставі ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях.

Постановою Верховної Ради України від 16.04.2014 року N1215-VII "Про Заяву Верховної Ради України щодо захисту конституційних прав військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та інших працівників органів внутрішніх справ України, які беруть участь у антитерористичній операції, направленій на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, мирного життя українських громадян" визнано проведення антитерористичної операції на сході України та закликано громадян України, які мають бажання, у цей скрутний час вступати до лав Збройних Сил України, Національної гвардії України та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно Указу Президента України №405/2014 від 14.04.2014 року, було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04. 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позивачем нарахована пеня за період з 04.02.2014 року по 25.01.2015 року, та пеня за процентами за період з 19.04.2014 року по 25.01.2015 року.

Отже, в порушення вищевказаних імперативних норм закону, позивач безпідставно включив до розрахунку суми боргу за кредитним договором, суму пені за кредитом та процентами, що нараховані в період вже після 14.04.2014 року.

Щодо пені за кредитом нарахованої за період з 04.02.2014 року до 14.04.2014 року, то вказаний період теж є необґрунтованим, оскільки банком в межах даного позову заявлена вимога про дострокове повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, а відтак відбулась зміна умов зобов'язання, що є правовим наслідком порушення зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України) та у зв'язку з цим фактичною зміною строків погашення кредиту. Згідно умов Кредитного договору позивальник повинен сплатити усю суму заборгованості не пізніше 20.04.2015 року, а отже нарахування пені до 20.04.2015 року є неправомірним.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 5 714 450,68 грн та суми пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 2 653,049,36 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що сума боргу по кредиту та процентам та сума штрафних санкцій є недоведеною станом на дату винесення оскаржуваного рішення.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.03.2012 року №26-Н/12/24/ЮО/КL між Банком та ТОВ "Святошино" (далі - Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. та зареєстрований в реєстрі за №262, з подальшими змінами та доповненнями укладеними договорами про внесення змін та доповнень №1 від 22.03.2012 року, №2 від 18.05.2012 року, №3 від 23.05.2012 року, №4 від 29.05.2012 року, №5 від 30.05.2012 року, №6 від 03.12.2012 року (далі - договір іпотеки) на повний розмір зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Предметом забезпечення за договором іпотеки (далі - Предмет іпотеки) є:

майновий комплекс, загальною площею 5 820,8 (п'ять тисяч вісімсот двадцять цілих і вісім десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд.19:, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1АДвоповерхова будівля353,54ГЕксперименталь ний цех1 278,502ББудинок механічної майстерні785,85ДБудинок котельної405,33ВПриймально- мийне відділення274,36Евиробничий корпус сиркового цеху2 723 40

- майновий комплекс загальною площею 291,4 (двісті дев'яносто цілих і чотири десятих) кв.м. що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Кричевського Федора, будинок 19, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Жбудівля компресорної250,22Кбудівля КПП41,2

- комплекс, нежитлові будівлі, загальною площею 4 667,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд. 162, а саме:

№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)№ п/пЛітера №Назва будівель та спорудЗагальна площа (кв.м.)1Аголовний корпус 2 162,07Жсклад390,32Бпрохідна67,3083котельня268,73Вадмінпобутовий корпус, майстерня, склад660,409Ісклад77,404Ггараж47,010Ккомпресорна861,705дсклад85,811Мнасосна27,306Етуалет15,312Ннасосна4,70що належать Іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з положеннями п. 4.2.7. та п. 4.2.8. договору іпотеки Банк має право вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, погасити повну суму заборгованості за кредитним договором.

Іпотекодержатель, відповідно до п. 6.1. договору іпотеки, має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування.

Відповідно до п. 6.3. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, зазначених в ст. 2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі (окрім іншого): невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та/або позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених кредитним договором.

В зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором Банком на адресу іпотекодавця було надіслано повідомлення-вимогу від 24.04.2015 року №3978/5/28-2, №3979/5/28-2 та №3980/5/28-2 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитним договором.

Так, враховуючи наявну заборгованість позичальника, Банк отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України). (Аналогічні положення закріплені й в частинах перших статті 20 Закону України "Про заставу" та статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Пунктом 4.2.3 Іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність.

Матеріали справи містять висновки по ринкову вартість об'єкта оцінки №08/041 та №08-04/2 визначені станом на 11.04.2016 року, здійсненого Міжнародною оціночною групою "Аргумент", з яких вбачається, що:

- ринкова вартість об'єкта оцінки - комплексу, нежитлові будівлі, загальною площею 4 667,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. К. Лібкнехта, буд 162 складає 7178 300 грн з урахуванням ПДВ або 5981917 грн без урахуванням ПДВ;

- ринкова вартість об'єкта оцінки - майнового комплексу загальною площею 5820,8 кв. та майнового комплексу загальною площею 291,4 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд. 19, складає: (28 901536,00 грн з ПДВ або 24084613,00 грн без ПДВ (площа 5 820,8 кв.м) та 1446 864,00 грн з ПДВ та 1205720,00 грн без урахування ПДВ (площа 291,4 кв.м.).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що ринкова вартість спірного об'єкту є більшою, ніж зазначено у висновках.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, на підтвердження вищевказаного твердження скаржника (докази поліпшення об'єкту, тощо).

Верховний Суд України у своєму листі від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)" виклав позицію щодо можливості звернення стягнення у спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, виходячи з наступного.

Нормами чинного законодавства України зокрема, статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Отже, в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що третю особу було позбавлено права приймати участь в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи останнього було належним чином повідомлено про місце та час слухання справи, що також підтверджується клопотанням про відкладення розгляду справи, яке в свою чергу не було задоволено, як необґрунтоване, оскільки належних доказів неможливості забезпечення явки представника третьої особи у судове засідання 19.04.2016 року суду надано не було.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення у справі судової економічної та оціночно-будівельної експертизи, як безпідставне, оскільки матеріали справи містили достатньо матеріалів для прийняття правомірного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року у справі №910/23250/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошино" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року у справі №910/23250/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/23250/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Ю.Л. Власов