Постанова № 58432803, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 911/409/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Зубенко А.В. - представник за дов. №07/16 від 01.02.2016 року;

від відповідача: Тараненко Я.Ю. - представник за дов. б/н від 03.06.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року

у справі № 911/409/16 (суддя: Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 560 741,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 560 741,33 грн заборгованості, яка складається з: 463826,67 грн основного боргу, 68778,25 грн вартості неповернутої зворотної тари, 23906,69 грн пені, 2599,72 грн інфляційних втрат та 1630 грн 3% річних.

24.02.2016 року та 15.03.2016 року від позивача до суду першої інстанції надійшли дві заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначив, що відповідачем було перераховано суму основного боргу в розмірі 463826,67 грн та частково сплачено вартість неповернутої зворотної тари в розмірі 59178,25 грн, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 37736,41 грн, з яких: 9600 грн вартість неповернутої зворотної тари, 23906,69 грн пеня, 2599,72 грн інфляційні втрат та 1630 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов дистриб'юторського договору № 8/14-Д від 21.11.2014 року в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року у справі № 911/409/16 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ" - 9600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. вартості неповернутої зворотної тари, 23896, 30 грн пені, 2599,72 грн інфляційних втрат, 1630,00 грн 3% річних та 1377,62 грн судового збору В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, зокрема скаржника не було належним чином повідомлено про місце та час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до п. 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь якому разі підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, скаржник вказав, що він повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.03.2016 року, однак відповідачу було нарахована пеня, сума інфляційних та 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" до провадження.

У судовому засіданні 14.06.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 14.06.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року по справі №911/409/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

21.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ "УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 8/14-Д (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність дистриб'ютора товар у терміни та порядку, передбачені цим договором та додатками до нього, а дистриб'ютор зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктами 3.4., 3.5, 3.6, 3.7, 3.8 договору сторони погодили, що товар поставляється на піддонах багаторазового використання. Піддони підлягають поверненню дистриб'ютором постачальнику згідно з умовами даного договору та не оплачуються, за винятком випадків, зазначених в пункті 3.8 договору.

Піддони по мірі їх вивільнення від товару (але не менше 500 штук) дистриб'ютор зобов'язаний повернути постачальнику або сплатити постачальнику їх вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Повернення піддонів здійснюється на умовах FCA - склад дистриб'ютора (ІНКОТЕРМС 2010) з адреси та в строки, додатково узгоджені сторонами.

Піддони повинні повертатись дистриб'ютором в такій же якості, комплектності та кількості, як вони були передані йому постачальником. Приймання піддонів за кількістю і якістю проводиться за адресою та в строки, додатково узгоджені сторонами, в день повернення відповідної партії піддонів. Факт приймання піддонів підтверджується підписами уповноважених представників сторін у відповідних товарних/видаткових накладних на повернення піддонів.

У разі неможливості повернення дистриб'ютором піддонів, та/або якщо при їх прийманні відповідно до пункті 3.7 договору вони виявляться неякісними та/або не відповідатимуть кількості, дистриб'ютор повинен провести оплату постачальнику суми вартості піддонів. Вартість піддонів указується у товарних/видаткових накладних на піддони.

Згідно п. 5.1.3 договору дистриб'ютор взяв на себе зобов'язання розрахуватись за продукцію згідно з пунктом 6.1. цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня відвантаження товару.

В період з 04.11.2015 року по 29.12.2015 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 929701,03 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками та скріплені печатками сторін (наявні в матеріалах справи).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач, здійснив лише часткову оплату товару в розмірі 452582,07 грн і здійснив повернення товару на суму 13292,29 грн відповідно до накладної-повернення №11 від 29.12.2015 року, в наслідок чого за відповідачем на час звернення до суду першої інстанції, утворилась заборгованість в розмірі 463826,67 грн.

Відповідачем не повернуто зворотну тару на загальну суму 68778,25 грн. на підтвердження чого надав довідку руху тари з ТОВ "АКВА ТРЕЙДІНГ" за період з 01.11.2015 року по 01.02.2016 рік.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу вимогу вих. №3/16 від 05.01.2016 року, що підтверджується фіскальним чеком №0823 та повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій вимагав сплатити заборгованість за дистриб'юторським договором № 8/14-Д від 21.11.2014 року, проте вказана вимога залишена без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач після звернення позивача з позовом до суду сплатив грошові кошти за отриманий товар в розмірі 463826,67 грн та частково сплатив вартість неповернутої зворотної тари в розмірі 59178,25 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Допустимих та належних в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів повернення тари відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене та враховуючи, що зворотна тара за дистриб'юторським договором №8/14-Д від 21.11.2014 року на час прийняття рішення відповідачем не повернена, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9600 грн вартості неповернутої зворотної тари.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 23906,69 грн пені, нарахованої на кожну неоплачену чи несвоєчасно оплачену видаткову накладну, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9.3. договору за прострочення термінів розрахунку, передбачених пунктом 6.1 цього договору, дистриб'ютор виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожен календарний день прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню в розмірі 23896,30 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2599,72 грн інфляційних втрат та 1630 грн 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що йому неправомірно нарахована пеня, сума інфляційних та 3% річних, оскільки він повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.03.2016 року, з огляду на наступне.

Так, вищевказаний акт, наданий відповідачем, підтверджує факт відсутності заборгованості перед позивачем за поставлений товар лише станом на 09.03.2016 року, тобто відповідач повністю розрахувався за поставлений товар вже після подачі позовної заяви та під час судового розгляду. Тобто, заборгованість за товар була погашена зі значним простроченням, що відповідно до умов законодавства є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду позовної заяви, що відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомлявся про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями (повернення) №49986023 та №50043000 направленими на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року у справі №911/409/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА ТРЕЙДІНГ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2016 року у справі №911/409/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/409/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич