Постанова № 58432772, 16.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа№ 910/3947/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Романовій Ю.М.

за участі представників сторін:

позивач не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

відповідач Попович Л.В. дов. від 10.06.2016 № 68-НЮ

розглянувши матеріали

апеляційної скарги відповідача Державного територіально-галузевого

об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 30.03.2016

у справі № 910/3947/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Лендгранд"

до відповідача Державного територіально-галузевого об єднання

"Південно- Західна залізниця"

про стягнення заборгованості у сумі 48 989,58 грн., з

яких: 41 793,42 грн. пені, 3 007,92 грн. 3% річних,

2 631,24 грн. інфляційних втрат за

Договором на проведення проектно-вишукувальних

робіт від 03.09.2008 № ПЗ/ЗС-082573/НЮ

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП "Лендгранд" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 48 989,58 грн., з якої: 41 793,42 грн. - пені, 3 007,92 грн. - 3% річних, 2 361,24 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані на тому, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у іншій справі №910/13300/15, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 та Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015, (набрало законної сили 22.10.2015), позовні вимоги ПП "Лендгранд" задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача: 152 485,00 грн. - основного боргу, 11029,05 грн. - пені, 551,45 грн. - 3% річних, 21 347,90 грн. інфляційних втрат, за спірний період прострочення з 07.04.2015 по 20.05.2015.

Позивачем зазначено, що розрахунок стягнутих з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" за Рішенням суду у іншій справі №910/13300/15 пені, інфляційних втрат та 3% річних було здійснено станом на 20.05.2015, проте, вказане Рішення суду про стягнення заборгованості відповідачем було виконано 16.01.2016, у зв'язку з чим у даній справі позивач просив стягнути з відповідача донараховані суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань починаючи з 21.05.2015.

Тобто, підставою звернення з даним позовом до господарського суду слугувало стягнення заборгованості у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат за інший період, ніж за вищеназваним судовим рішенням та яка, за ствердженням позивача, утворилась з 21.05.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 № 910/3947/16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь позивача ПП "Лендгранд" 3 007 (три тисячі сім) грн. 92 коп. - 3 % річних, 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 33 337 (тридцять три тисячі триста тридцять сім) грн. 82 коп. - пені, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено, як обрахованих невірно з порушенням шестимісячного строку.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 № 910/3947/16 скасувати частково та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, за доводами апеляційного оскарження відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, наголошував на тому, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2016, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Майданевича А.Г., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 23.05.2016 № 910/3947/16 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання на 16.06.2016. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Майданевича А.Г., Яковлєва М.Л..

Позивач ПП "Лендгранд" за своїм Відзивом просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 № 910/3947/16 без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

13.06.2016 позивачем ПП "Лендгранд" через відділ документального забезпечення КАГС подано Клопотання (від 08.06.2016 № 38) про розгляд даної справи без його участі.

У судове засідання від 16.06.2016 представник позивача ПП "Лендгранд" не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи, що присутній представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 між ПП "Лендгранд" (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) було укладено Договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082573/НЮ (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Малиницької сільської ради площею 12,3 га, в межах Копистинської сільської ради площею 121,0 га та в межах Масівецької сільської ради площею 5,00 га Хмельницького району Хмельницької області і зареєструвати земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

Пунктами 2.2 та 2.5 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) встановлено, що датою завершення робіт є 01.06.2015 з правом дострокового виконання робіт. Роботи вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті по стадіям з моменту виконання наступних дій виконавцем: 1 стадія: 1) передача виконавцем замовнику одного примірника технічного звіту з кадастрової (горизонтальної) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2 стадія: 1) передача виконавцем замовнику двох примірників погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (по кожній адміністративно-територіальній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт; 2) передача виконавцем замовнику витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копією акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного відділу Держземагенства.

Згідно п. 3.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) вартість робіт за Договором становить 327 365,00 грн. без ПДВ згідно з Протоколом про договірну ціну (Додаток 1 та Додаток 1.1 до Договору, що є його невід'ємними частинами) та кошторисом на виконання відповідних робіт (Додаток 2, Додаток 2.1 та Додаток 2.2 до Договору, що є його невід'ємною частиною).

Відповідно до п. 3.4.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 1 стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору. Пунктом 3.4.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008) протягом тридцяти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт по 2 стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

Згідно п.10.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 від 28.05.2014 до Договору №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008), цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.06.2015. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали в повному обсязі свої зобов'язання за цим Договором, то він продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Положеннями п. 5.2 Договору встановлено, що замовник протягом 10-ти банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт і оплатити виконані роботи або направити мотивовану відмову від приймання робіт.

Сторонами у пункті 6.2 Договору було передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки. Також встановлено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6.4 Договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, 25.05.2015 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Держаного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна Залізниця" про стягнення 189 361,31 грн., з яких: 152 485,00 грн. - основного боргу, 14 788,96 грн. - пені, 739,45 грн. - 3% річних та 21 347,90 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у іншій справі № 910/13300/15 судом першої інстанції було встановлено, що позивач належним чином виконав роботи за Договором на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008 на суму 152 485 грн. 00 коп., що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт № 082573/НЮ-2, який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень. Крім того, матеріалами справи № 910/13300/15 підтверджено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за виконані роботи за Договором та встановлено дату виникнення прострочення - 07.04.2015. Крім того, даним рішенням суду стягнуто пеню, нараховану з період прострочення з 07.04.2015 по 20.05.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у іншій справі № 910/13300/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного територіально галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ПП"Лендгранд" суму основного боргу у розмірі 152 485 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 11 029 (одинадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 347 (двадцять одна тисяча триста сорок сім) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 3708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 27 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13300/15 виконано через відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві лише 16.01.2016, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Підставою звернення з даним позовом до господарського суду слугувало стягнення заборгованості у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат за інший період ніж за вищеназваним судовим рішенням та яка, за ствердженням позивача, утворилась з 21.05.2015.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали даної справи, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Укладений між ПП "Лендгранд" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" Договір на проведення проектно-вишукувальних робіт №ПЗ/ЗС-082573/НЮ від 03.09.2008 є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Так, зважаючи на те, що погашення заборгованості відповідача за Договором підряду відбулось при примусовому виконанні судового рішення у справі № 910/13300/15 від 06.07.2015 лише 16.01.2016, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 3 007,92 грн. 3% річних за період з 21.05.2015 по 15.01.2016, 2 361,24 грн. - інфляційних втрат за період червень-листопад 2015 року та 41 793,42 грн. пені за період з 21.05.2015 по 21.11.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК.

При цьому, у зазначених правових нормах відсутні такі підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, а тому наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання; 2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК); 3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК); 4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК); 5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК); 6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК); 7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК); 8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК); 9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК); 10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Таким чином, за правомірним висновком суду першої інстанції, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Зазначену правову позицію наведено у Постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 N 10/25, від 04.07.2011 N 13/210/10, від 12.09.2011 N 6/433-42/183, від 14.11.2011 N 12/207, від 23.01.2012 N 37/64.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Згідно з абз. 3, 4 п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак, при цьому, слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню, а саме, в сумі 3 007,92 грн. та 2361,24 грн. відповідно.

Щодо заявленого позивачем до стягнення розміру пені у сумі 41 793,42 грн. за період з 21.05.2016 по 21.11.2015 місцевим господарським судом відзначено таке.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору сторони узгодили, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, оскільки рішенням суду у іншій справі № 910/13300/15 встановлено, що прострочення виконання зобов'язання за договором настало 07.04.2015, то останнім днем терміну нарахування пені є 06.10.2015 (6 місяців). Рішенням суду у справі № 910/13300/15 стягнуто пеню, нараховану за період з 07.04.2015 по 20.05.2015.

Зважаючи на вищевикладене, за правомірним висновком суду першої інстанції по даній справі, пеня підлягає стягненню за період з 21.05.2015 по 06.10.2015.

Відтак, доданий до позовної заяви розрахунок пені є неправильним, а тому за перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 33 337,82 грн., в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій місцевим господарським судом відзначено таке.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в Інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що Державне територіально-галузеве обєднання "Південно-Західна залізниця" в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій посилається на тяжке матеріальне становище.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 4 частини першої статті 44 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, вважає його законним та цілком обґрунтованим.

Відповідач Державне територіальне-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" у доводах апеляційного оскарження не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання про про зменшення розміру надмірно великих, на його думку, штрафних санкцій. При цьому, відповідач наголошує на тому, що наразі підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, і сплата зайвих штрафних санкцій може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві, невиплати заробітної плати, тощо. За ствердженням скаржника, станом на грудень 2015 року загальна сума недоотриманих ним коштів з місцевих бюджетів за перевезення пільгових категорій пасажирів становила 183 641 826,31 грн., за пільгове перевезення студентів вищих навчальних закладів 73 004 224,37 грн. Підтверджуючи наведене відповідач, як і у суді першої інстанції, посилається на Довідку про недоотримані кошти за перевезення окремих категорій громадян по Південно-західній залізниці за січень - грудень 2015 року.

Тобто, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог по суті не спростовує, а доводить неправомірність неприйняття до уваги його доводів щодо наявності правових підстав для зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів зазначає, що наведені доводи скаржника підлягають відхиленню з огляду на те, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду та має бути застосовано лише у виняткових випадках, наявність якого у спірних правовідносинах сторін судом першої та апеляційної інстанції на підставі дослідження поданих сторонами доказів не встановлено.

Таким чином, за оцінкою колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачу у зменшенні розміру неустойки у зв'язку з тим, що всупереч вимогам ст. 33 ГПК України відповідачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності виняткових випадків, з якими закон пов'язує таке зменшення. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження його скрутного фінансового становища.

Аналогічна правова позиція, щодо відсутності підтсав для зменшення штрафних санкцій, викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2015 №910/10839/15.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 № 910/3947/16 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 910/3947/16 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 910/3947/16 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/3947/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

А.Г. Майданевич